КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-208/1-11 Головуючий у 1-й інстанції: Бартащук Л.П.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
У Х В А Л А
Іменем України
"24" травня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.,
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати діяння щодо нарахування та і виплати несплаченої позивачці державної соціальної допомоги як дитині війни з 01.01.2010 р. по теперішній час протиправними та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва здійснити виплати мінімальної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, а також, нараховувати і виплачувати 30% надбавки до пенсії як дитині війни у повному розмірі в подальшому.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2010 року даний адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачці у нарахуванні несплаченої як дитині війни надбавки до пенсії за період з 06.06.2010 по 31.12.2010 р. та зобов’язано нарахувати та виплатити надбавку до пенсії позивачці з 06.06.2010 року по 31.12.2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погоджуючись із постановою суду від 18 січня 2010 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову і постановити нове рішення у справі, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову –без змін виходячи із наступного.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.
Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог – законним і обґрунтованим.
Також колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв’язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
При ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції судом було правомірно зобов’язано відповідача врахувати, що частину підвищення по пенсії, як дитині війни, позивачу було виплачено раніше.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2010 року –без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва –залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду в місті Києві від 18 січня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б.Глущенко
С.Б. Шелест