Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 травня 2011 р. справа № 2а/0570/2792/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зінченка О.В.
при секретарі Гончар О.О.
з участю:
представника позивача – Кондратенка О.В.,
відповідача – не з’явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійне навчання у розмірі 273,12 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Донецький міський центр зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійне навчання у розмірі 273,12 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач, ОСОБА_2, перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна з 23.09.2010 року. В період перебування на обліку в центрі зайнятості з нею був укладений договір №3024 від 29.09.2010р. та направлено відповідача на підвищення кваліфікації до Донецької філії Державної академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України за навчальною програмою «Підприємець - початківець» з 30.09.2010 року по 22.10.2010 року. Після закінчення навчання 22.10.2010 року відповідачу видано свідоцтво про підвищення кваліфікації. Витрати на професійне навчання відповідача склали 273,12 грн. Донецьким міським центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, в результаті якого встановлено, що відповідно до довідки з управління Державної реєстрації Донецької міської ради ОСОБА_2 з 23.08.2002 року зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності. З огляду на зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 273,12 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності відповідач не надав.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно ст. 28 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII та відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000р. ОСОБА_2 перебувала з 23.09.2010 року на обліку в центрі зайнятості як безробітна.
Зокрема, відповідач 23.09.2010 року із відповідною заявою звернулась до Донецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні (а.с. 8).
У заяві відповідач власноруч зазначила, що на час подання заяви вона пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за вислугу років, не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю на займається
Кіровсько-Петровською міжрайонною філією Донецького міського центру зайнятості ОСОБА_2, згідно наказу №НТ100923 від 23.09.2010 року, надано статус безробітної та призначена допомога по безробіттю (а.с. 6).
ОСОБА_2 згідно поданої заяви та укладеного договору № 3024 від 29.09.2010 року, пройшла курси підвищення кваліфікації у Донецькій філії Державної академії статистики, обліку та аудиту Державного комітету статистики України (а.с. 9, 10).
22.10.2010 року відповідачу видано свідоцтво про підвищення кваліфікації за напрямком «Економіка і підприємництво» з курсу «Підприємець - початківець» в Донецькій філії Державної академії статистики, обліку та аудиту Державного комітету статистики України (а.с.11).
Витрати на навчання ОСОБА_2 у вищезазначеному навчальному закладі склали 273,12 грн. (а.с. 14).
Донецьким міським центром зайнятості при перевірці страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що ОСОБА_2 під час звернення до центру зайнятості та професійного навчання була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується довідкою з Управління державної реєстрації Донецької міської ради (а.с. 13).
Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-III встановлено, що одним з видів забезпечення за цим Законом є матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, а до соціальних послуг за цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення» належить професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація.
Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII визначено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Відповідно до статті 2 цього ж Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Частина 2 статті 36 Закону України «Про зайнятість населення» покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов’язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно положень п.п. 1 п. 5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб’єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).
Відповідач позивачу про те, що зареєстрована суб’єктом підприємницької діяльності як при написанні заяви про надання статусу безробітної, так і під час перебування у центрі зайнятості як безробітна, не повідомила.
Листом № 04-16/2910 від 08.12.2010 року відповідачу пропонувалось добровільно сплатити витрати на професійне навчання, однак відповідачем добровільно витрати не сплачені (а.с. 12).
Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.
Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійне навчання у розмірі 273,12 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійне навчання у розмірі 273,12 грн., задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37175301901001 в ГУДК Донецької області, МФО 834016, ЄДРПОУ 03491004) суми незаконно отриманих коштів у розмірі 273 (двісті сімдесят три) грн. 12 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 12 травня 2011 року у присутності представника позивача.
Повний текст постанови складений 17 травня 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Зінченко О.В.