Справа №  1-421/11

В И Р О К

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

"18" травня 2011 р.  

          Подільський районний суд  міста Києва

в складі головуючого судді                                                  ПАВЛЕНКО О.О.,

при секретарі                                                                      БОЖОК Ю.Р.,

за участю прокурора                                                            ОНДЕРА О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого, вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21.12.2001 року за ч. 2 ст. 141 КК України (у редакції 1960 року) до 5 років позбавлення волі, за постановою Богунського районного суду Житомирської обл. від 13.04.2005 року звільненого умовно-достроково на відбутий строк 1 рік 4 місяці 4 дні; за вироком Подільського районного суду м. Києва від 04.11.2009 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку 2 року та з покладенням обов’язків, передбачених п.п.2, 3, 4 ст. 76 КК України,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, будучи неодноразово притягнутим до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, маючи не зняті (не погашені) у встановленому  законом порядку судимості, на шлях виправлення не став, належним висновків для себе не зробив та повторно вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту у період відбування покарання з випробуванням за вироком Подільського районного суду м. Києва від 04.11.2009 року.

Так, 28.02.2011 року приблизно о 02 год. 10 хв., знаходячись біля будинку АДРЕСА_3, ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, побачив автомобіль «ЗАЗ», модель «1102», д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, після чого у нього виник намір на повторне незаконне заволодіння даним транспортним засобом для подальшого тимчасового його використання. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 підійшов до автомобіля «ЗАЗ», модель «1102», д.н.з. НОМЕР_1, білого кольору, та ліктем вибив скло задньої двері автомобіля, після чого через розбите скло проник до салону вказаного автомобіля, запустив двигун та поїхав, таким чином повторно незаконно заволодівши транспортним засобом. Від’їхавши близько семи метрів від початкового точки, ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції на місці вчинення злочину.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 289 КК України, визнав у повному обсязі, підтвердив покази, які давав на досудовому слідстві, визнав усі фактичні обставини вчинення злочину, запевнив, що відшкодував завдану шкоду та у вчиненому щиро кається.

ОСОБА_1 пояснив, що 27.02.2011 року приблизно в 20 год. 30 хв. він разом з ОСОБА_3 приїхав в квартиру АДРЕСА_1, де вони разом з господарями вживали алкогольні напої. Приблизно о 01 год. 10 хв. 28.02.2011 року у них закінчилася горілка і він вирішив піти за нею в магазин. Точної адреси магазину він не знає так, як в центрі житлового масиву «Поділ» не орієнтується. Тривалий час він ходив по невідомими вулицям, але магазину так і не знайшов. Після невдалих пошуків він вирішив повернутись назад, але дороги не знав. Проходивши близько 15-20 хвилин по вулиці він смертельно замерз, а в цей час саме підійшов до будинку АДРЕСА_3, де побачив автомобіль «ЗАЗ ТАВРІЯ», булого кольору, д.н.з. НОМЕР_1. Після цього він вирішив незаконно проникнути до салону автомобіля, для того, щоб завести двигун автомобіля, зігрітися та незаконно заволодіти ним для тимчасового користування, а саме для поїздки, оскільки йти пішки, що й не знаючи в якому напрямку, було холодно. В цей момент він усвідомлював протиправність своїх дій, та все ж умисно незаконно заволодів даним транспортним засобом з метою використати його для тимчасової поїздки, оскільки йти пішки було холодно, а на автомобілі тепліше та швидше. Підійшовши до автомобіля, він спробував відчинити двері автомобіля, проте вони були зачинені. Після цього, він ліктем розбив скло задніх дверей та проник до салону автомобіля. Через декілька хвилин, після декількох спроб завести двигун автомобіля та натискання тумблерів, що розміщенні справа від рульової колонки та натиснувши кнопку стартера зліва від рульової колонки, він завів двигун автомобіля. Зачекавши деякий час, щоб автомобіль прогрівся, він зняв його з ручного гальма та ввімкнувши зчеплення і коробку передач, зрушив автомобіль з місця. Від’їхавши на відстань приблизно 10 метрів двигун перестав працювати. після цього до автомобіля підбігли працівники міліції та затримали його, після чого його доставили до Подільського РУ в м. Києві, для встановлення всіх обставин події.

Підсудний ОСОБА_1 попросив слухати справу по спрощеному порядку, відмовився від дослідження доказів, від допиту потерпілого, свідків та письмових доказів, які наявні в справі, пояснив, що правильно розуміє зміст вказаного клопотання, про що надав письмову заяву від 19.05.2011 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з’ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз’яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову  у апеляційному порядку.

Аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винуватість підсудного ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в ході судового засідання і дії підсудного ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 289 КК України, так як він своїми умисними діями, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненими повторно, вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 289 КК України.

Обираючи покарання ОСОБА_1, суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 2 ст. 289 КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винного, який, окрім скоєного, характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнає щире каяття ОСОБА_1, що передбачено п.1 ч.1 ст.66 КК України, добровільне відшкодування завданого збитку, що передбачено п 2 ст 66 КК України.

Обставинами, що обтяжують покарання, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння, що передбачено п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_1 до позбавлення волі без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Статтями 51 і 52 КК України встановлено, що одним із додаткових покарань, яке може бути застосовано до осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів, є конфіскація майна.

Відповідно до статті 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України.

Під користю (корисливими спонуканнями, корисливим мотивом) у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної шкоди.

Частиною 2 ст 289 КК України, за якою засуджено ОСОБА_1 встановлено кримінальну відповідальність за кваліфіковані види дій вчинених повторно або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинене з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо вони завдали значної шкоди, тобто за злочинні дії, які можуть вчинятися як із корисливих, так і з інших мотивів. Санкцією частини другої статті 289 КК України передбачено застосування до винної особи конфіскації майна або без такої.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілої не із корисливих, а з інших мотивів – погрітися в автомобілі, оскільки дуже замерз після находження на морозі значний час в літньому одязі.

Крім того, вчинене ОСОБА_1 діяння не завдало значної шкоди потерпілій, та завдана шкода повністю відшкодована підсудним на стадії досудового слідства.

Суд, з огляду на особу підсудного ОСОБА_1, зокрема, що він раніше судимий, учинив злочин у період іспитового строку, не знаходить підстав для застосування до підсудного ОСОБА_1 ст. 69 КК України.

Також, оскільки ОСОБА_1 учинив злочин у період іспитового строку, то при визначенні остаточного покарання суд ураховує вимоги ст. 71 КК України.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення нових злочинів як останнім, так і іншими особами.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323-324 КПК України суд ,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років шість місяців без конфіскації майна.

Згідно ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком Подільського районного суду м. Києва від 04.11.2009 року остаточне покарання ОСОБА_1 призначити у виді шести років позбавлення волі без конфіскації майна.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_1 без змін – тримання під вартою в СІЗО.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання, тобто з 28.02.2011 року.

Речові докази по справі - автомобіль «ЗАЗ», модель «11002», д.н.з. НОМЕР_1, білого кольору, залишити у ОСОБА_2, як законного володільця.

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду міста Києва протягом 15 діб з часу його проголошення через Подільський районний суд міста Києва.

Суддя                                                                                Павленко  О.  О.