ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2011 року                                       справа № 2а-1236/11

Суддя Малиновського районного суду міста Одеси Михайлюк О.А., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Малиновському районі міста Одеси про визнання відмови відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни безпідставною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

3 березня 2011 року позивач звернулась в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною та зобов’язання його вчинити певні дії, посилаючись на те, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»їй з 2006 року повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідними законами «Про державний бюджет»на 2007 рік та 2008 рік дія цієї норми була призупинена, але рішеннями Конституційного суду № 6-рп від 09.07.2007р. та № 10-рп від 22.05.2008 року такі обмеження в соціальному захисті визнавались неконституційними.

Відповідач в добровільному порядку відмовився виплатити щомісячну соціальну допомогу в повному обсязі, у зв’язку з чим позивач звернулась до суду з позовом про виплату їй недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2007-2010 роки та визнання дії відповідача неправомірними. Також позивач просить суд поновити їй строк на звернення до суду.

Ухвалою суду від 11 квітня 2011 року вимоги позивача до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси про зобов’язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»за період з липня 2007 року по вересень 2010 року у відповідному розмірі були залишені без розгляду, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В частині розгляду позовних вимог щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 3 вересня 2010 року і по день звернення до суду, тобто 3 березня 2011 року строк позовної давності пропущений не був. Отже, суд в даному провадженні розглядає позовні вимоги лише в частині за цей період.

Представник відповідача заперечення на позов, у встановлений строк, суду не надав.

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки справа розглядається в порядку скороченого провадження без присутності сторін відповідно до ст. 183-2 КАС України.

Дослідивши наявні в справі докази, оцінивши  повідомлені позивачем, відповідачем обставини суд дійшов висновку, що є наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.  Позов підлягає задоволенню в частині виплатити щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни з 3 вересня 2010 року по 3 березня 2011 року, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка відноситься до категорії «Діти війни». Це підтверджується наступним. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»діти війни –це ті, яким на 2 вересня 1945 року не виповнилось 18 років. Так, згідно паспортних даних на позивача розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та вона має право на отримання державної соціальної підтримки –підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Проте, відповідачем з 2007 по 2010 роки виплати проводились в неналежному розмірі –меншому, ніж встановлено законом.

Суд вважає, що відповідач повинний був здійснювати нарахування та виплату коштів в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за 2007 рік з липня по грудень, за 2008 рік з травня по грудень, за 2009 та 2010 роки.

Дійсно, згідно зі ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 р.», п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на відповідний поточний рік.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст.ст. 29, 36, ч.2 ст. 56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.7, 9, 12-14, 23, 29, 30, 41, 43-46 ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в тому числі положення п. 3, 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлена на 2007 рік з 7 липня 2007 року та нарахування і виплата соціальної допомоги дітям війни повинно проводитись з липня по грудень 2007 року в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст. 65 розділу І, п.61, 62, 63, 66 розділу ІІ, п.3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний Бюджет України на 2008 рік…»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України положень ст. 67 розділу І, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ цього ж Закону, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в тому числі положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів».

Таким чином, вищенаведені соціальні доплати дітям війни поновлені з 22.05.2008 року. Відповідно до ч.3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

В 2009 та 2010 роках дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не припинялась, а тому, відповідно до цього Закону, позивач має право на отримання щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30%.

За отриманням державної соціальної допомоги як дитині війни за 2007-2008 роки в належному розмірі позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України, на що отримала відмову. У своєї відповіді відповідач посилається на відсутність законодавчих підстав для виплати державної соціальної допомоги, а також зазначає, що з жовтня 2007 року проводились виплати в передбаченому розмірі, а в 2008 року –10% від мінімальної пенсії за віком на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведені обставини правомірності дій щодо ненарахування та невиплати позивачу державної соціальної допомоги дітям війни в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Суд виходить також з положень ст. 8 Конституції України та принципу верховенства права, відповідно до якого закон має вищу юридичну силу, ніж нормативний підзаконно-правовий акт. А тому, при наявності суперечок між законом та постановою, необхідно керуватись нормами саме закону. Враховуючи це, суд вважає, що при нарахуванні соціальних доплат в 2010 році відповідач повинний був керуватись Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, в яких вони відмовляються здійснити перерахунок платежів в зв’язку з відсутністю відповідного законодавчого забезпечення, оскільки таке твердження є безпідставним та суперечить вищенаведеному.  Крім того, відсутність коштів у бюджеті й відповідно неможливість їхнього виділення на проведення виплат передбачених законом не може виправдати бездіяльність держави, про що зазначив Європейський суд із прав людини (справа «Войтенко проти України») в рішенні від 29 червня 2004 року.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України»зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Суд не зазначає конкретні суми нарахування, оскільки це є повноваженнями органів Пенсійного Фонду України. Проте, наголошує, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в виду того, що іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Керуючись ст. ст. 8, 150, 152 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, № 6-рп від 09.07.2007 року, Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 9-11, 70, 99, 100, 159-163, 167, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з вересня 2010 року по березень 2011 року - неправомірною.  

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з вересня 2010 року по березень 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:                    О. Михайлюк