Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-359/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Забуранний
Категорія - 20 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Петрова І. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2011 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Драного О.П.,
суддів: Петрової І.М., Палічука А.О.,
за участю прокурора: Черниш Г.Р.,
засуджених: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок та засудженого ОСОБА_2 на вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 7 лютого 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новомиргорода Кіровоградської області, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, такого, що утриманців не має, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 26 грудня 2006 року Новомиргородським районним судом Кіровоградської області за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
- 28 квітня 2007 року Новомиргородським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі, звільнився у зв'язку з відбуттям строку покарання 24 липня 2010 року,
засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч.3 ст.15, ч.1 ст.309 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 147 гривень матеріальної шкоди.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка с. Турія, Новомиргородського району Кіровоградської області, українка, громадянка України, з професійно -технічною освітою, одружена, пенсіонерка, яка має на утриманні чоловіка, інваліда 2 групи, проживаючої у АДРЕСА_2, раніше не судимої,
засуджена за ч.2 ст.307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
Відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_3 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.
Стягнуто судові витрати, пов'язані з дослідженням речових доказів, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 193 гривні 32 копійки на користь НДЕКЦ при УМВС України у Кіровоградській області.
Вироком Новомиргородського районного суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 14 вересня 2010 року в період з 14 по 15 годину він, з корисливих спонукань, з метою викрадення чужого майна, прийшов до Новомиргородської центральної районної лікарні, яка розташована по вул. Пархоменка, 13 у м. Новомиргороді Кіровоградської області. Зайшовши до терапевтичного відділення, ОСОБА_2 незаконно проник через незамкнені вхідні двері до службової кімнати медичного персоналу, звідки таємно викрав з жіночої сумки потерпілої ОСОБА_5 гроші в сумі 47 гривень та гаманець вартістю 90 гривень.
Після вчинення крадіжки він з місця події зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_5 матеріальних збиткіів на загальну суму 137 гривень.
В кінці серпня 2010 року (точні дата та час органами досудового слідства не встановлені) ОСОБА_3, із корисливих спонукань, виявивши на своїй присадибній ділянці АДРЕСА_2 у с. Турія Новомиргородського району Кіровоградської області, дикоростучі рослини снотворного маку, вирвала вказані рослини, відокремила від стебел коробочки, висушила їх, подрібнила та стала зберігати у власному будинку з метою збуту.
15 вересня 2010 року близько 18 години ОСОБА_2, з метою незаконного придбання наркотичних засобів для власного вживання, прийшов з м. Новомиргорода у с. Турію. Під час розмови з підсудною за місцем її проживання АДРЕСА_2 ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 продати йому склянку макової соломи, за що пообіцяв сплатити гроші у сумі 100 гривень. Оскільки ОСОБА_3 на його пропозицію погодилася, він передав ОСОБА_3 гроші в сумі 100 гривень та, вийшовши з подвір'я, став на неї чекати. Коли ОСОБА_3 зайшла до свого будинку, де набрала з поліетиленового пакету склянку подрібнених голівок снотворного маку, тобто 29.1 грам макової соломи, щоб у подальшому збути її ОСОБА_2, вони були затримані працівниками міліції Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області при спробі збуту та придбання наркотичних засобів, тобто ОСОБА_2 не довів свій злочин до кінця з причин, які не залежать від його волі.
Того ж дня, 15 вересня 2010 року, о 18 годині 43 хвилини працівниками Новомиргородського РВ УМВС при огляді домоволодіння ОСОБА_3 у комірчині будинку було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - макову солому загальною вагою 55,14 грам.
Крім того, 5 жовтня 2010 року близько 16 години 30 хвилин ОСОБА_2 з корисливих спонукань, з метою викрадення чужого майна, пришов до Новомиргородської ЦРЛ. Піднявшись на третій поверх до хірургічного відділення, він незаконно проник через незачинені вхідні двері до службової кімнати медичного персоналу, звідки з жіночої сумки потерпілої ОСОБА_6 таємно викрав гроші в сумі 400 гривень та мобільний телефон «Nokia»5130 С-2 вартістю 664 гривні. З місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 1064 гривень.
В апеляціях:
- прокурор просить вирок районного суду стосовно ОСОБА_3 за ч.2 ст. 307 КК України змінити, виключивши з вироку вказівку про конфіскацію майна, в решти вирок залишити без зміни;
- засуджений ОСОБА_2 просить пом’якшити покарання призначене районним судом, оскільки судом не у достатній мірі враховано, що він та його мати, яка перебуває на його утриманні тяжко хворіють.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, засудженого ОСОБА_2, який підтримав доводи своєї апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засудженого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає за таких підстав.
На підставі достовірних і узгоджених між собою доказів суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у вчинені злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України, кваліфікувавши його дії, як таємне викраденням чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у приміщення, та за ч.3 ст.15, ч.1 ст.309 КК України, кваліфікувавши його дії як замах на незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, також, районний суд обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, кваліфікувавши її дії, як незаконне придбання, виготовлення, зберігання, особливо небезпечних наркотичних засобів з метою збуту, що не оспорювали у судовому засіданні самі засуджені, через що докази досліджувались у відповідності до ч.3 ст.299 КПК України. З метою встановлення чи правильно розуміють засуджені та інші учасники судового розгляду такий порядок дослідження доказів по справі, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, судом роз’яснено всім учасникам положення ст.299 КПК України, а також і те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку. На дослідження доказів у порядку передбаченому ч.3 ст.299 КПК України засуджені погодилися добровільно після роз’яснення їм наслідків застосування цієї статті, що відображено у протоколі судового засідання від 4 лютого 2011 року (а.с. 250).
Призначаючи міру покарання засудженим, суд першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних, обставини які пом’якшують та обтяжують покарання і призначив їм покарання, яке є достатнім і необхіднім для можливого виправлення та попередження нових злочинів.
Засуджений ОСОБА_2 вчинив злочин середньої тяжкості та тяжкий злочин, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем постійного проживання характеризується негативно, страждає на тяжке захворювання.
Засуджена ОСОБА_3 вчинила тяжкий злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні інваліда ІІ групи.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції об’єктивно визнав щире каяття, а засудженому ОСОБА_2 правильно визнав щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що виправлення ОСОБА_2 можливе лише у місцях позбавлення волі, а тому призначив йому покарання в межах передбачених санкцією ч.3 ст.185, ч.3 ст.15, ч.1 ст.309 КК України із застосуванням ч.1 ст.70 КК України, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, правильно зробивши висновок про відсутність підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України при призначенні покарання засудженому, а виправлення і перевиховання засудженої ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, з застосуванням ст. 75 КК України.
Разом з тим, призначаючи ОСОБА_3 покарання з застосуванням ст. 75 КК України, суд в порушенні ст. 77 КК України, помилково призначив додаткове покарання –конфіскацію майна.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок стосовно ОСОБА_3 та виключити з резолютивної частини вироку вказівку суду про застосування додаткової міри покарання –конфіскації майна при призначенні її покарання.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 7 лютого 2011 року стосовно нього – без зміни.
Апеляцію прокурора задовольнити.
Вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 7 лютого 2011 року стосовно ОСОБА_3 змінити.
Пом’якшити покарання ОСОБА_3 та вважати її засудженою за ч.2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
В решті вирок залишити без зміни.
Судді: