Справа № 22-ц-1706/11  26.05.2011   

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-1706/11                                                                    Суддя першої інстанції Спінчевська Н.А.

Категорія  27                                                                  Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 травня 2011 року                                                                           м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду        Миколаївської області в складі:

головуючого                                                 Козаченка В.І.,

суддів:                                               Кутової Т.З., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі судового засідання Кулик О.В.,   

з участю: представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача Хітрінської М.І.,  

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк ,,Надра" (далі – ПАТ КБ ,,Надра") на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2011 р. за позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ ,,Надра"  про припинення зобов’язань за кредитним договором,  

В С Т А Н О В И Л А :

15 квітня 2010 р. ОСОБА_4 подала в суд позов до ПАТ КБ ,,Надра" про припинення зобов’язань за кредитним договором, укладеним 25 грудня 2007 р. між ПАТ КБ ,,Надра" і нею, за яким вона отримала  від банку 25000 грн. кредиту на споживчі цілі під 2,7% річних, строком до 17 грудня 2010 р.

Посилаючись на те, що 15 січня 2008 р. вона повністю повернула банку указані кредитні кошти і відсотки за користування ними, позивачка просила суд  визнати припиненими її зобов’язання позичальниці по вказаному кредитному договору.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2011 р.    позов повністю задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивачки       88 грн. судових витрат і в доход держави – 83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши суддю – доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов вірного висновку про припинення зобов’язань позивачки по вказаному кредитному договору.

Так, відповідно до  ст. ст. 14, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 1054 - 1061 цього ж Кодексу врегульовані правила виконання зобов'язань по кредитному  договору. Зокрема, за письмовим кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Водночас, ст. 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

    Такою нормою закону є, зокрема, стаття 599 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що  25 грудня 2007 р. між сторонами був укладений кредитний договір, за яким позивачка отримала від банку 25000 грн. кредиту на споживчі цілі під 2,7% річних, строком до 17 грудня 2010 р.

Згідно п. 3.4.1 указаного кредитного договору позичальник має право повністю або частково погасити кредит та нараховані відсотки, попередивши письмово банк про свої наміри не пізніше як за 10 робочих днів до здійснення погашення. Така умова договору відповідає правилам, встановленим ст. 531 ЦК України та ч. 8 ст. 11 Закону України ,,Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 р. (з наступними змінами), яким передбачено, що споживач має право достроково повернути споживчий  кредит і тоді кредитодавець зобов'язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача у бік їх зменшення.

15 січня 2008 р. за квитанцією №4552 позивачка сплатила відповідачу 25000 грн. на рахунок №НОМЕР_1, який був відкритий банком, відповідно до     п. 2.3.1 указаного договору для проведення платежів на погашення кредиту.   

Крім того, 2 липня і 28 вересня 2009 р. позивачка сплатила ще проценти за користування кредитними коштами загальною сумою 750 грн.

Таким чином вона погасила кредит достроково, проти чого відповідач не заперечував, оскільки вказані грошові кошти прийняв., що свідчить про виконання позивачкою зазначеного зобов’язання проведене належним чином. Тому продовження банком нарахування їй відсотків за користування кредитом було незаконним.

Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, місцевий суд обґрунтовано ухвалив рішення про задоволення позову.

Посилання апелянта на те, що позивачка не повідомила банк письмово про дострокове погашення кредиту безпідставні через наступне.

Указаний кредитний договір не передбачає обов’язку позичальниці подавати банку письмову заяву про дострокове погашення кредиту, а лише передбачає її обов’язок письмово повідомити про це банк. Такий обов’язок вона виконала, оскільки надала відповідачу вказану письмову квитанцію №4552 про дострокове  погашення кредиту.

Крім того, починаючи з квітня 2009 р. позивачка в неодноразових письмових заявах, адресованих як відповідачу, так і Національному Банку України, додатково письмово підтверджувала свої наміри і дії по достроковому погашенню кредиту і відсотків за користування ним (а.с. 13-23), на які вона отримувала необґрунтовані відповіді банку.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указані висновки місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ ,,Надра" відхилити, а рішення Ленінського    районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2011 р. – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: