Справа № 22-ц/2690/5730/2011
Головуючий у 1 інстанції: Трубніков А.В.
Доповідач: Шебуєва В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва
в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів: Українець Л.Д., Махлай Л.Д.
при секретарі: Гладун Х.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2011 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2011 року задоволено позов ПАТ «Банк «Форум» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Форум» заборгованість за договором кредиту в сумі 497917 грн. 24 коп., судові витрати в сумі 1820 грн., а всього 499737 грн. 24 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу. Просить рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2011 року скасувати, а позовну заяву ПАТ «Банк «Форум» залишити без розгляду. Посилається на те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не надано належної оцінки доводам відповідачів про недійсність кредитного договору. Зокрема, не враховано, що на час укладення спірного кредитного договору ПАТ «Банк «Форум» не мав відповідних дозволів та індивідуальної ліцензії на здійснення операцій в іноземній валюті, що суперечить чинному законодавству. Застосування долару США як валюти кредитування значно погіршує становище відповідача як споживача кредитних послуг порівняно з банком. Також зазначає, що попередній розгляду справи відбувся у його відсутність без належного повідомлення, що позбавило можливості заявити зустрічний позов. Судом неправомірно відхилено клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Форум» про визнання кредитного договору недійсним.
В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Представник відповідачки ОСОБА_2 вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню. Погодився з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1
Представник ПАТ «Банк «Форум» просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 09 лютого 2006 р. між ПАТ «Банк «Форум» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за умовами якого ОСОБА_1 відкрито кредитну лінію для споживчих потреб з лімітом у сумі 35000 доларів США строком по 08 лютого 2011 р. та зі сплатою 14% річних за користування кредитом.
На забезпечення виконання зобов‘язань ОСОБА_1 за кредитним договором 09 лютого 2006 р. між ПАТ «Банк «Форум» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки. За умовами договору поруки ОСОБА_2 зобов’язалась відповідати перед банком по кредитних зобов’язаннях ОСОБА_1 як солідарний боржник у повному обсязі.
У зв’язку з неналежним виконанням взятих ОСОБА_1 на себе зобов’язань щодо погашення кредиту та сплати процентів за користування ним, утворилася наступна заборгованість за кредитним договором: сума заборгованості по кредиту – 39011,20 доларів США; заборгованість по відсоткам – 7086,16 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.03.2010 р. становить 368041 грн. 32 коп.; заборгованість за пенею та штрафами – 129875 грн. 92 коп., а всього – 497917 грн. 24 коп.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Банк «Форум» щодо солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості по кредиту, суд першої інстанції правильно виходив з положень ст.ст. 554, 1054 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про неправомірність укладення Банком кредитного договору в іноземній валюті, без індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу є безпідставними, виходячи з наступного.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст.. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак, у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому, згідно ст.. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47, 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст.. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.
Уповноважені банки вправі здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті за умови отримання ними банківської ліцензій та письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями, виданими в порядку, встановленому Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 р. № 275.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно вимог ст.. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Як встановлено судом першої інстанції ПАТ «Банк «Форум», має відповідну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій.
При постановленні оскажуваного рішення суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при укладенні договору позивач погодився з умовами, визначеному в ньому, у тому числі і щодо валюти наданого йому банком кредиту.
Також є безпідставними доводи апеляційної скарги, що умови кредитного договору є несправедливими та суперечить Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, і тому застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Оспорення ОСОБА_1 кредитного договору не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції із залишенням без розгляду позову ПАТ «Банк «Форум».
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді