Справа № 22-а /2690/7672/2011

Головуючий у 1 інстанції: Мальченко О.В.

                                Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011  року  Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

в складі:       головуючого - судді  Шебуєвої В.А.,

              суддів: Матвєєвої О.А., Стрижеуса А.М.,

               при секретарі  Гладун Х.А.,

розглянувши справу за апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19 червня 2009  року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов‘язання суб‘єкта владних повноважень нарахувати несплачену державну соціальну допомогу як дитині війни, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19 червня 2009  року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов‘язання суб‘єкта владних повноважень нарахувати несплачену державну соціальну допомогу як дитині війни.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м.Києва в частині відмови у нарахуванні  та виплаті ОСОБА_1  надбавки до пенсії в розмірі 30% у відповідності до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року  незаконними.

Зобов‘язано  Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м.Києва здійснити дії по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 19 червня 2009 року з урахуванням проведених виплат. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові  витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

 Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19 червня 2009  року, прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Посилається на те, що оскаржуване судове рішення постановлено із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не з‘явились. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у відсутність учасників судового засідання, які належним чином повідомлені про місце і час розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна  скарга підлягає не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, на порушення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” безпідставно не здійснював позивачці, яка є дитиною війни, нарахування підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому  суд  врахував заяву Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі  м.Києва на підставі положень  ст. 100 КАС України,  задовольнив позов в межах  річного строку для захисту прав та інтересів ОСОБА_1 та зобов‘язав відповідача здійснити дії по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 19 червня 2009 року з урахуванням проведених виплат.

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.2007 р. в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.2008 року за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».

Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що дане рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що після  прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни, і, з часу прийняття цього рішення у позивача відновилося право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

Суд повно і об’єктивно з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Керуючись  ст.ст. 198, 200, 205 КАС  України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва   відхилити, а постанову  Деснянського районного суду м. Києва від 19 квітня 2009  року  залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді