Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 травня 2011 р. справа № 2а/0570/6445/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 14.20
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Михайлик А.С.
при секретарі Мороз Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1
до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання неправомірними дій, скасування податкової вимоги та визнання недійсним рішення про опис майна в податкову заставу, зобов’язання вчинити дії
за участю:
від позивача: не з’явився
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 1075/10/10-012 від 06 серпня 2010 року)
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції в Донецькій області про визнання дій щодо формування податкової вимоги та накладання податкової застави неправомірними, скасування податкової вимоги № 1140 від 18 квітня 2011 року, визнання недійсним рішення № 132 від 18 квітня 2011 року про опис майна в податкову заставу, зобов’язання внести запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про припинення податкової застави майна.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним. За приписами пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України підставою для формування податкової вимоги є несплата платником податку у встановлені строки грошового зобов’язання. Згідно пункту 2.2. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 1037 від 24 грудня 2010 року, підставою для формування податкової вимоги визначено несплата податкового зобов’язання, зазначеного у поданій платником податків декларації та несплата узгодженої суми грошового зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні. З огляду на те, що грошове зобов’язання було визначено позивачу на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а не податкового повідомлення рішення, позивач зауважував на відсутності правових підстав для формування податкової вимоги.
Крім цього, посилаючись на те, що штрафні санкції, які застосовані рішенням від 09 листопада 2010 року не були у розумінні чинного на той час законодавства податковим боргом та відсутність в Податковому кодексі України порядку набуття статусу податкового боргу штрафними санкціями, застосованими за рішеннями, прийнятими до набрання ним чинності, визначена в податковій вимозі сума грошового зобов’язання не є податковим боргом у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України.
06 травня 2011 року позивачем через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду було надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач, Горлівська об’єднана державна податкова інспекція в Донецькій області, проти задоволення позовних вимог заперечував, в судовому засіданні представником відповідача були надані письмові заперечення на позов.
У якості підстав незгоди із позовом відповідач зазначив, що податкова вимога та рішення про опис майна в податкову заставу прийняті податковою інспекції межах наданих повноважень на підставі статей 59, 89 Податкового кодексу України. За приписами Податкового кодексу України нездійснення позивачем сплати у встановлені строки узгодженого грошового зобов’язання є підставою для формування податкової вимоги. Грошове зобов’язання позивача в сумі 228609,40 грн., що є предметом оскаржуваної позивачем вимоги, було узгоджено в судовому порядку, що підтверджується Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року, у справі № 2а-28107/10/0570, залишеною без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року. Через нездійснення позивачем сплати визначених податковою інспекцією грошових зобов’язань у встановлені законодавством терміни, на підставі статті 59 Податкового кодексу України податковою інспекцією було сформовано податкову вимогу № 1140 від 18 квітня 2011 року. Станом на 08 квітня 2011 року, за даними зворотного боку картки особового рахунку за позивачем обліковується заборгованість перед бюджетом в сумі 228609,40 грн., що виникла внаслідок нездійснення сплати штрафних санкцій, застосовних за рішенням № 0002842343 від 19 листопада 2010 року. Через наявність податкового боргу відповідачем на підставі положень Податкового кодексу України були прийняті заходи направлені на забезпечення стягнення податкового боргу.
З огляду на зазначене, посилаючись на правомірність прийнятих податковою інспекцією податкової вимоги та рішення про опис майна позивача в податкову заставу, відповідач зауважував на відсутності правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, просив суд відмовити позивачу в задоволення заявлених вимог в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд,
ВСТАНОВИВ:
Позивач – ОСОБА_1, зареєстрована Виконавчим комітетом Горлівської міської ради фізичною особою підприємцем з 23 березня 2009 року, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3 (арк. справи 12). Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в Горлівській об’єднаній державній податковій інспекції, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 165732/1-6/29 від 24 березня 2009 року (арк. справи 13).
19 листопада 2010 року на підставі викладених в акті перевірки № 356/05/03/23/НОМЕР_2 від 08 листопада 2010 року висновків щодо порушення позивачем пунктів 1, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та згідно з пунктом 1 статті 17, статті 21 цього Закону Горлівською об’єднаною державною податковою інспекцією було прийнято рішення № 0002842343 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 228609,40 грн. (арк. справи 8).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року у справі № 2а-28107/10/057, залишеною без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року, було відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002842343 від 19 листопада 2010 року.
18 квітня 2010 року Горлівською об’єднаною державною податковою інспекцією було сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу № 1140 (арк. справи 9). За змістом податкової вимоги, прийнятої відповідачем на підставі статей 20 59, 60 Податкового кодексу України, позивача було повідомлено про те, що сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов’язаннями станом на 18 квітня 2011 року складає 228609,40 грн., з яких штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО (код бюджетної класифікації 21080900) складає 228609,40 грн. Крім цього, зазначеною вимогою позивача було повідомлено про те, що з 08 квітня 2011 року, на його активи поширюється право податкової застави.
18 квітня 2011 року відповідачем було прийнято рішення № 132 по опис майна в податкову заставу (арк. справи 10).
22 квітня 2011 року податковим керуючим на підставі прийнятого рішення № 132 від 18 квітня 2011 року був складений акт опису майна № 134/24/НОМЕР_2, яким через відсутність в позивача майна, було визначено поширення права податкової застави на майно, на яке платник податків набуде прав в майбутньому.
Згідно наявного в матеріалах справи витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 31199320 від 26 квітня 2011 року, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна був внесений запис про поширення права податкової застави на активи платника згідно акту опису № 134/24/НОМЕР_2 від 22 квітня 2011 року.
Причиною виникнення спору між сторонами стало направлення податковою інспекцією податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна в податкову заставу через несплату позивачем штрафних (фінансових) санкцій, застосованих рішенням від 19 листопада 2010 року, до набрання чинності Податковим кодексом України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є предметом регулювання Податковим кодексом України.
Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України на платників податків покладений обов’язок своєчасної сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до положень пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3. статті 59 Податкового кодексу України)
Як вбачається з наявних в матеріалах справи підставою для направлення податкової вимоги відповідачем стало нездійснення позивачем сплати у встановлені законодавством строки суми штрафної (фінансової) санкції в сумі 228609,40 грн., застосованої до позивача за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002842343 від 19 листопада 2010 року.
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України грошовим зобов’язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У розумінні приписів статті 14.1.39 Податкового кодексу України зазначена штрафні санкції, що визначені рішенням відповідача від 19 листопада 2010 року є грошовим зобов’язанням у розумінні приписів підпункту 14.1.39 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України.
Наявними в матеріалах справи документами, а саме Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року у справі № 2а-28107/10/0570 та Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року підтверджено закінчення процедури узгодження грошового зобов’язання, через що штрафні санкції в сумі 228609,40 грн., визначені рішенням від 19 листопада 2011 року, є узгодженими. В судовому засіданні представником позивача не заперечувалося нездійснення сплати штрафних санкцій в сумі 228609,40 грн., застосованих рішення № 0002842343 від 19 листопада 2010 року.
Отже, факт існування заборгованості позивача зі сплати до бюджету штрафних санкцій в сумі 228609,40 грн., застосованих рішенням № 0002842343 від 19 листопада 2010 року, які є грошовим зобов’язанням у розумінні чинного законодавства, згідно статті 59 Податкового кодексу України є підставою для прийняття органом податкової служби податкової вимоги.
Щодо посилань відповідача на відсутність підстав для формування та направлення податковою інспекцією податкової вимоги через неприйняття податковим органом податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.2. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом державної податкової адміністрації України № 1037 від 24 грудня 2010 року податкова вимога формується у тому числі, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні, в установлені законами строки.
Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджений Наказом Державної податкової адміністрації № 985 від 22 грудня 2010 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за N 1440/18735), - далі за текстом Порядок № 1037. Згідно зазначеного порядку за виявлені порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (у тому числі порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), до платника податків можуть застосовуватися штрафні (фінансові) санкції на підставі прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень. Згідно пункту 2.2. Порядку № 1037 у випадках, що зазначені у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 10 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (форма "С").
До набрання чинності зазначеним нормативно-правовим актом діяв Порядокм направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування фінансових санкцій, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України № 253 від 21 червня 2001 року, надалі за текстом Порядок № 253. Пунктом 7.1. зазначеного порядку передбачено що у разі виявлення порушень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачалося прийняття податковим органам що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що складалося за формою згідно з додатком 8 (форма "С"). Порядок направлення зазначених рішень був аналогічним порядку направлення податкових повідомлень-рішень.
За дослідження форми податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Порядком № 1037 та форми рішення про застосування штрафних санкцій, затвердженого Порядком № 253, наочною є ідентичність змісту зазначених актів індивідуальної дії.
Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковим повідомленням-рішенням є письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов’язок платника податків сплатити суму грошового зобов’язання визначену контролюючим органом.
За своїм змістом рішення № 0002842343 від 19 листопада 2010 року відповідає наведеному в статті 14.1.157 визначенню поняття «податкове повідомлення-рішення».
З огляду на ідентичність форми рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Порядком № 253, який діяв до 14 січня 2011 року та втратив чинність у зв’язку із набранням чинності Порядком № 1037, та форми податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженої Порядком № 1037, приймаючи до уваги відповідність змісту рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002842343 від 19 листопада 2010 року поняттю «податкового повідомлення-рішення», наведеному в пункту 14.1.157 пункту 14.1. статті 14 податкового кодексу України та враховуючи те, що з набранням чинності Податкового кодексу України з 01 січня 2011 року в податкового органу відсутня можливість здійснення стягнення несплаченого у встановлені строки грошового зобов’язання, за відсутності податкової вимоги суд не приймає до уваги посилання позивача в обґрунтування наявності підстав для скасування податкової вимоги визначення грошового зобов’язання рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Таким чином, суд дійшов висновку про відповідність податкової вимоги № 1140 від 18 квітня 2011 року вимогам чинного на день її прийняття законодавства та відсутність підстав для її скасування, через що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Вимоги позивача про визнання неправомірними дій податкової інспекції щодо формування податкової вимоги не підлягають задоволенню з огляду на відсутність впливу зазначених дій на права та обов’язки позивача, що за змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є передумовою для здійснення судового захисту.
Самі по собі дії, які є способом реалізації владних (управлінських) повноважень податкового органу, жодного впливу на права та обов’язки позивача не мають, на відміну від податковою вимоги, яка є актом індивідуальної дії та може бути визначена предметом судового оскарження, що свідчить про хибність обраного позивачем способу захисту при зверненні до суду із вимогами щодо визнання неправомірними дій з формування податкової вимоги.
Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податкова застава є способом забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Пунктами 88.1 та 88.2 статті 88 Податкового кодексу України визначено, що майно платника податків, який має податковий борг, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
З огляду на зазначене, чинним законодавством не передбачається вчинення податковим органом будь-яких дій щодо накладання податкової застави, а тому вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій щодо накладання пасткової застави не підлягають задоволенню, з огляду відсутність факту вчинення таких дій відповідачем.
Згідно підпункту 89.1.2. Податкового кодексу України та пункту 1.7. Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 1043 від 24 грудня 2010 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за N 1438/18733 ), надалі за текстом Порядок № 1043, право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень цієї статті та пункту 1.9. Порядку № 1043 право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. (пункт 89.3. статті 89 Податкового кодексу України).
Податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Застосовані відповідачем штрафні (фінансові) санкції в сумі 228609,40 грн. за рішенням № 0002842343 від 19 листопада 2010 року відповідають поняттю грошового зобов’язання, нездійснення позивачем перерахування коштів в рахунок погашення цих санкцій свідчить про набуття ними статусу податкового боргу. З огляду на таке, рішення Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції № 132 від 18 квітня 2011 про опис майна в податкову заставу прийнято у межах наданих повноважень за відсутності порушень вимог чинного законодавства України, з огляду на що вимоги позивача в частині визнання недійсним рішення № 132 від 18 квітня 2011 року задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про припинення податкової застави, то зазначені вимоги позивача також не підлягають задоволенню через встановлення судом наявності в позивача податкового боргу в сумі 228609,40 грн. та встановлення при судовому розгляді дотримання податковою інспекцією вимог чинного законодавства при здійсненні заходів направлених на забезпечення виконання позивачем зобов’язань з погашення податкового боргу.
За приписами статті94 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.
З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Податкового кодексу України, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації № 985 від 22 грудня 2010 року, Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування фінансових санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 253 від 21 червня 2001 року, Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 1043 від 24грудня 2010 року та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання дій щодо формування податкової вимоги та накладання податкової застави неправомірними, скасування податкової вимоги № 1140 від 18 квітня 2011 року, визнання недійсним рішення про опис майна у податкову заставу № 132 від 18 квітня 2011 року та зобов’язання внести запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо припинення податкової застави майна, - відмовити в повному обсязі.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 06 травня 2011 року у присутності представника відповідача.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 травня 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Михайлик А.С.