Категорія №3.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 травня 2011 року Справа № 2а-3649/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Бурихіні О.С.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 30.04.2011),О.
відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_5 про примусове видворення та затримання, -
ВСТАНОВИВ:
04 травня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_5, у якому позивач просив:
- примусово видворити громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_5 (ОСОБА_5), ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України;
- затримати громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_5 (ОСОБА_5), ІНФОРМАЦІЯ_1, на період, необхідний для підготовки його видворення за межі території України у примусовому порядку, але не більше 6 місяців.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 23.04.2011 о 13.00 в м. Свердловськ Луганської області, після порушення державного кордону України, на напрямку хутір Комінтерн (РФ) – радгосп Довжанський (Україна) в районі інформаційного покажчика № 96 «Увага Державний кордон України. Прохід заборонено», прикордонним нарядом затримано громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який разом з чотирма громадянами Ісламської Республіки Афганістану, під керівництвом громадянина України ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, незаконно перетнули Державний кордон України поза пунктом пропуску.
Громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_5 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП, тобто незаконно перетнув Державний кордон з Російської Федерації в Україну.
26.04.2011 рішенням Свердловського міського суду його визнано винним у вчинення правопорушення передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту терміном 10 діб.
Про затримання відповідача повідомлено посольство Ісламської Республіки Афганістан в Україні, УСБ України в Луганській області та ГУМВС України в Луганській області.
Відповідач постійно проживає в м. Кабул Ісламської Республіки Афганістан. ОСОБА_5, з метою пошуку кращих умов життя вирішив поїхати в країни Західної Європи, а саме в Швецію. Для цього він через своїх знайомих звернувся до раніше невідомого йому громадянина Ісламської Республіки Афганістан, який за 5000 доларів США пообіцяв доправити його до Швеції. Зробивши російську візу ОСОБА_5 придбав квитки на літак із м. Кабул до м. Москва.
11.04.2011 на літаку з м. Кабул відповідач прилетів в аеропорт «Шереметьєво» Російської Федерації. В аеропорту їх зустрів чоловік, який розмістив їх на квартирі, де вони мешкали до 21.04.2011, а в подальшому відвіз на автомобільний вокзал м. Москва. Після чого відповідач поїхав на автобусі сполученням Москва – Ростов до м. Новошахтінськ Ростовської області. 22.04.2011 в м. Новошахтінськ на вокзалі їх зустрів чоловік словянської зовнішності та на легковому автомобілі відвіз на квартиру, після чого ввечері 22.04.2011 цей же чоловік посадив їх до автомобіля таксі.
Приїхавши до хутора Комінтерн (Російської Федерації) відповідача зустрів чоловік (ОСОБА_6), який їх в подальшому повів через кордон минаючи пункти пропуску. Пройшовши через балку ОСОБА_6 довів їх до траси сполученням пункт пропуску «Довжанський» – с. Бірюкова, де вони зустріли чоловіка на ім’я ОСОБА_7, який на своєму автомобілі відвіз їх у м. Свердловськ Луганської області на квартиру, де 23.04.2011 їх було затримано.
Таким чином відповідач незаконно перетнув Державний кордон України поза пунктом пропуску, чим грубо порушив законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, зокрема Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 № 1074.
Працевлаштуватися на території України на законних підставах відповідач не має можливості, родичів на території України не має. До міграційної служби та посадових осіб Державної прикордонної служби України із заявою про набуття статусу біженця не звертався.
Враховуючи вищевикладене, позивач має обґрунтовані підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виїзду з території України, що свідчить про порушення чинного законодавства України.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, у якій зазначив, що з адміністративним позовом він ознайомлений та визнає його у повному обсязі. Просив розглянути адміністративну справу за його відсутності.
З огляду на положення ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за відсутності відповідача, від якого надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 23.04.2011 о 13.00 в м. Свердловськ Луганської області, після порушення державного кордону України, на напрямку хутір Комінтерн (Російська Федерація) – радгосп Довжанський (Україна) в районі інформаційного покажчика № 96 «Увага Державний кордон України. Прохід заборонено», прикордонним нарядом затримано громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, закордонний паспорт громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОА 685143 виданий 16.06.2010, який разом з чотирма громадянами Ісламської Республіки Афганістану, під керівництвом громадянина України ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, незаконно перетнули Державний кордон України поза пунктом пропуску.
З пояснень громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_5 (а.с.9) вбачається, що відповідач постійно проживає в м. Кабул Ісламської Республіки Афганістан. ОСОБА_5, з метою пошуку кращих умов життя вирішив поїхати в країни Західної Європи, а саме в Швецію. Для цього він через своїх знайомих звернувся до раніше невідомого йому громадянина Ісламської Республіки Афганістан, який за 5000 доларів США пообіцяв доправити його до Швеції. Зробивши російську візу ОСОБА_5 придбав квитки на літак із м. Кабул до м. Москва.
11.04.2011 на літаку з м. Кабул відповідач прилетів в аеропорт «Шереметьєво» Російської Федерації. В аеропорту їх зустрів чоловік, який розмістив їх на квартирі, де вони мешкали до 21.04.2011, а в подальшому відвіз на автомобільний вокзал м. Москва. Після чого відповідач поїхав на автобусі сполученням Москва – Ростов до м. Новошахтінськ Ростовської області. 22.04.2011 в м. Новошахтінськ на вокзалі їх зустрів чоловік словянської зовнішності та на легковому автомобілі відвіз на квартиру, після чого ввечері 22.04.2011 цей же чоловік посадив їх до автомобіля таксі.
Приїхавши до хутора Комінтерн (Російської Федерації) відповідача зустрів чоловік (ОСОБА_6), який їх в подальшому повів через кордон минаючи пункти пропуску. Пройшовши через балку ОСОБА_6 довів їх до траси сполученням пункт пропуску «Довжанський» – с. Бірюкова, де вони зустріли чоловіка на ім’я ОСОБА_7, який на своєму автомобілі відвіз їх у м. Свердловськ Луганської області на квартиру, де 23.04.2011 їх було затримано.
Постановою Свердловського міського суду Луганської області від 26.04.2011 громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту терміном на 10 діб (а.с.12).
За порушення вимог Правил в’їзду іноземних громадян на територію України, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 № 1074, 03.05.2011 тво. начальника Луганського прикордонного загону прийнято рішення про видворення за межі України громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов’язано відповідача покинути територію України у добровільному порядку до 11.05.2011.
З прийнятим рішенням відповідач ознайомлений 03.05.2011, про що свідчить пояснювальна, наявна в матеріалах справи. З приводу прийнятого рішення відповідач повідомив, що виконати рішення від 03.05.2011 у добровільному порядку він не може через брак коштів.
Вирішуючи адміністративний позов по суті, суд виходить з такого.
Правовий статус іноземців, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України від 04.02.1994 № 3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Згідно із ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Статтею 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» регламентовано, що іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в’їзду в Україну строком до п’яти років. Строки заборони подальшого в’їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в’їзду в Україну визначається законодавством України.
За правовою природою видворення за межі України є заходом припинення протиправної поведінки іноземців і осіб без громадянства.
Пунктом 44 Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транспортного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 № 1074, встановлено, що іноземець та особа без громадянства зобов’язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Відповідно до ч.5 ст.32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Частиною 6 статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
У разі відсутності в іноземця та особи без громадянства коштів, необхідних для відшкодування витрат, пов’язаних з їх видворенням, та встановлення факту їх в’їзду з Україну без запрошення юридичних чи фізичних осіб, фінансування витрат згідно з пунктом 54 Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транспортного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 № 1074, здійснюється за рахунок коштів, передбачених на цю мету в державному бюджеті, у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ і Державним комітетом у справах охорони державного кордону за погодженням з Міністерством фінансів.
Враховуючи те, що громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_5 порушує чинне законодавство України, перебуваючи на території України без документів, підтверджуючих законність такого перебування, ухиляється від добровільного виїзду з території України, суд вважає, що позов Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Беручи до уваги те, що відповідач переслідує мету незаконно дістатися до країн Західної Європи через територію України, у нього відсутні кошти для виїзду з території України, працевлаштуватися на території України не має можливості, до міграційної служби та посадових осіб органу внутрішніх справ з заявою про набуття статусу біженця не звертався, суд приходить до висновку, що громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_5 підлягає затриманню та примусовому видворенню за межі території України, оскільки він грубо порушив чинне законодавство України щодо перебування іноземців на території України.
Приймаючи до уваги заяву позивача про звернення до негайного виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду щодо громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_5 та у відповідності з п.3 ч.2 ст.256 КАС України, яким встановлено, що суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства, суд приходить до висновку про необхідність звернути до негайного виконання постанову про затримання та примусове видворення за межі території України громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
Керуючись статтями 30, 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_5 про примусове видворення та затримання, - задовольнити повністю.
Примусово видворити громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_5 (ОСОБА_5), ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України.
Затримати громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_5 (ОСОБА_5), ІНФОРМАЦІЯ_1, на період, необхідний для підготовки його видворення за межі території України у примусовому порядку, але не більше 6 місяців.
Постанову звернути до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
СуддяК.О. Пляшкова