Категорія №8.2.6
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2011 року Справа № 2а-1963/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді - Петросян К.Є.,
за участю секретаря - Ковіної І.В.,
представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов. від 03.11.2010),
відповідача - ОСОБА_2 (дов. №174/10 від 05.01.2011),
ОСОБА_3 (дов. №4853 від 07.04.2011),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ПКФ Атлант 2005» до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 03.11.2010 №0000862301/0 та №0000852301/0 , -
ВСТАНОВИВ :
04 березня 2011 року позивач Приватне підприємство «ПКФ Атлант 2005» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 03.11.2010 №0000862301/0 та №0000852301/0, в обґрунтування якого послався на наступне.
На підставі акту перевірки №38/23-33537817 від 22.10.2010 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03.11.2010 за №0000862301/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 238155,00 грн. та за №0000852301/0 про визначення ПП «ПКФ Атлант 2005» суми податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 304393,50 грн.
Рішенням відповідача про результати розгляду первинної скарги ПП «ПКФ Атлант 2005» від 30.12.2010 №17123/23-122 позивачу в задоволенні скарги відмовлено повністю.
Рішенням ДПА в Луганській області від 01.02.2011 №1697/25-08 повторна скарга ПП «ПКФ Атлант 2005» залишена без розгляду та повернута позивачу.
Рішенням ДПА України від 18.02.2011 №1726/6/25-045, рішення ДПА в Луганській області від 01.02.2011 залишено без змін.
Відповідно до результатів перевірки, викладених в акті перевірки №38/23-33537817 від 22.10.2010 встановлено, що ПП «ПКФ Атлант 2005» завищено валові витрати за період з 3-го кварталу 2007 року по 4 квартал 2008 року на суму 783762,01 грн. по факту отриманих будівельно-монтажних робіт з ТОВ «»Азуріт-ЄК», внаслідок чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ.
Підставою для такого висновку відповідача слугував факт крадіжки у ТОВ «Азуріт-ЄК» документів та акт невиїзної документальної перевірки Ленінської МДПІ у м.Луганську ТОВ «Азуріт-ЄК».
Позивач зазначає, що акт невиїзної перевірки Ленінської МДПІ у м.Луганську ТОВ «Азуріт-ЄК» підтверджує те, що ТОВ «Азуріт-ЄК» було діючим підприємством, пройшло стадію банкрутства та ліквідовано у відповідності із встановленою процедурою. З приводу факту крадіжки документів у ТОВ «Азуріт-ЄК» та неможливості їх поновлення відповідальність перед законом несе виключно ТОВ «Азуріт-ЄК», тоді як ДПІ в м.Лисичанську проводило перевірку ПП «ПКФ Атлант 2005», яке надало для проведення перевірки документи по взаємовідносинам з ТОВ «Азуріт-ЄК» у повному обсязі. Тому позивач вважає, що посилання відповідача на п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованим та незаконним.
Податковий кредит з податку на додану вартість ПП «ПКФ Атлант 2005» був заявлений на підставі наданих для проведення перевірки податкових накладних, які на даний час є дійсними та відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість». На думку позивача, наявність у платника податків виданої йому продавцем послуг податкової накладної, оформленої відповідно до вимог діючого законодавства, та оплата продавцю вартості послуг із податком на додану вартість є достатньою підставою для визначення податкового кредиту. Відповідачем в акті перевірки від 22.10.2010 не приведено доказів тому факту, що податкові накладні є недійсними. Відповідно, позивач вважає, що посилання ДПІ в м.Лисичанську на порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним, оскільки ст.7 зазначеного закону визначено лише обов’язок платника податків надати покупцеві податкову накладну. Діючим законодавством не пов’язується здійснення відшкодування податку на додану вартість з результатами господарської діяльності інших юридичних осіб. Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов’язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування в разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
Таким чином, приведені в акті перевірки №38/23-33537817 від 22.10.2010 висновки щодо завищення валових витрат за період з 3-го кварталу 2007 року по 4 квартал 2008 року на суму 783762,01 грн. по факту отриманих будівельно-монтажних робіт з ТОВ «Азуріт-ЄК» та завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість позивач вважає такими, що не відповідають дійсності, відповідно підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення.
Крім того, актом перевірки від 22.10.2010 встановлено, що ПП «ПКФ Атлант 2005» отримало від ПП «КФ «Парадігма» у 4 кварталі 2009 року товарно-матеріальні цінності на загальну суму 33543,72 грн., в тому числі ПДВ в сумі 5590,62 грн., що підтверджуються відповідними первинними документами, отриманими відповідачем для проведення перевірки у повному обсязі. В акті перевірки від 22.10.2010 співробітники ДПІ у м.Лисичанську із посиланням на лист ДПА в Луганській області №15440/7/22-505 від 21.08.2010 та отриманої копії протоколу допиту директора ПП «КФ «Парадігма» ОСОБА_4, прийшли до висновку, що ПП «ПКФ Атлант 2005», отримавши ТМЦ від ПП «КФ «Парадігма» необґрунтовано включило в валові витрати суму 27953,10 грн., відповідно зависило задекларований податок на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 5591,00 грн.
Під час проведення перевірки співробітниками ДПІ в м.Лисичанську не прийнято до уваги постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.08.2010 по справі №2а-6059/10/1270, відповідно до якої у задоволенні адміністративного позову Ленінської МДПІ у м.Луганську про визнання недійсним запису про державну реєстрацію, припинення юридичної особи ПП «КФ «Парадігма» відмовлено. Крім того, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2010 по справі №2а-6059/10/1270, ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 26.08.2010 про закриття провадження в адміністративній справі в частині визнання недійсним запису про державну реєстрацію, залишено без змін.
Відповідно позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки №38/23-33537817 від 22.10.2010 не обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.
Згідно із постановою Лисичанського міського суду по справі №3-1/11 від 17.01.2011 провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 163-1 ч.1, 163-4 ч.1 КУпАП України відносно ОСОБА_6 закрито, у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного позивач просить суд визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення від 03.11.2010 за №0000862301/0 про визначення ПП «ПКФ Атлант 2005» суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 238155,00 грн. та за №0000852301/0 про визначення ПП «ПКФ Атлант 2005» суми податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 304393,50 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представники відповідача у судовому засіданні вимоги позову не визнали у повному обсязі, надали суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначили наступне.
Фахівцями ДПІ в м.Лисичанську була проведена виїзна планова перевірка ПП «ПКФ Атлант 2005» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010. Матеріали перевірки оформлено актом від 22.10.2010 №38/23-33537817.
Зазначеним актом зафіксовані порушення п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у частині включення до валових витрат сум коштів, сплачених по договору, укладеному з ТОВ «Азуріт-ЄК», та суми коштів по взаємовідносинам з ПП «КФ Парадігма», де підприємством занижено податок на прибуток на 202929 грн. Також, актом зафіксовано заниження підприємством податку на додану вартість в розмірі 162343 грн., у зв’язку з порушенням п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 у частині включення до податкового кредиту сум коштів, сплачених по договору, укладеному з ТОВ «Азуріт-ЄК» та сум коштів по взаємовідносинам з ПП «КФ «Парадігма».
За період з 01.07.2007 по 31.12.2008 ПП «ПКФ Атлант 2005» було включено до складу валових витрат суму отриманих від ТОВ «Азуріт-ЄК» будівельно-монтажних робіт у розмірі 783762,01 грн.
Відповідно акту невиїзної документальної перевірки ТОВ «Азуріт-ЄК» від 15.02.2010 №117/23/34720263, з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 02.11.2006 по 30.09.2009, проведеної Ленінською МДПІ у м.Луганську встановлено, що ТОВ «Азуріт-ЄК» не знаходиться за юридичною адресою, директор ОСОБА_5, в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 №238/97-ВР (із змінами та доповненнями) не надав документи для перевірки до Ленінської МДПІ у м.Луганську, проігнорував запити Ленінської МДПІ у м.Луганську щодо відновлення первинних документів та надання їх до перевірки, при чому двічі, директору ОСОБА_5 надавався термін поновлення документів відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», перший раз до 30.09.2009 (лист Ленінської МДПІ у м.Луганську №18305/23-717 від 29.05.2009), та вдруге – до 31.12.2009 (пояснення ОСОБА_5 від 04.12.2009 та зобов’язання надати документи). Документи директором ОСОБА_5 так і не були надані до перевірки, у зв’язку із чим Ленінською МДПІ у м.Луганську було складено акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Азуріт-ЄК» з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 02.11.2006 по 30.09.09, за результатами якого зменшено суму скоригованого валового доходу на всю суму заявленого скоригованого валового доходу по податковим деклараціям ТОВ «Азуріт-ЄК» за період з 02.11.2006 по 30.09.2009 у розмірі 3787050 грн., тобто на 100% (заявлено скоригованого валового доходу по деклараціям 3787050 грн., зменшено скоригованого валового доходу по акту перевірки у сумі 3787050 грн.), зменшено суму валових витрат на всю суму заявлених валових витрат по податковим деклараціям ТОВ «Азуріт-ЄК» за період з 02.11.2006 по 30.09.2009 у розмірі 3773146 грн., тобто на 100% (заявлено валових витрат по деклараціям 3773146 грн., зменшено валових витрат по акту перевірки у сумі 3773146 грн.), зменшено суму податкових зобов’язань на всю суму заявлених податкових зобов’язань по податковим деклараціям ТОВ «Азуріт-ЄК» за період з 02.11.2006 по 30.09.2009 у розмірі 31733009 грн., тобто на 100% (заявлено податкових зобов’язань по деклараціям 31733009 грн., зменшено податкових зобов’язань по акту перевірки у сумі 31733009 грн.), зменшено суму податкового кредиту на всю суму заявленого податкового кредиту по податковим деклараціям ТОВ «Азуріт-ЄК» за період з 02.11.2006 по 30.09.2009 у розмірі 31702507 грн., тобто на 100% (заявлено податкового кредиту по деклараціям 31702507 грн., зменшено податкового кредиту по акту перевірки у сумі 31702507 грн.).
Таким чином, у зв’язку з тим, що ТОВ «Азуріт-ЄК» у взаємовідносинах з ПП «ПКФ Атлант 2005» є продавцем будівельно-монтажних робіт, суму яких фактично не підтверджено документально та при перевірці Ленінською МДПІ у м.Луганську знято зі складу валових доходів, відповідно ця сума витрат є не підтвердженою у складі валових витрат ПП «ПКФ Атлант 2005».
У 4 кварталі 2009 року ПП «ПКФ Атлант 2005» було включено до складу валових витрат суму отриманих від ПП «КФ «Парадігма» ТМЦ у розмірі 27953,10 грн.
Відповідно протоколу допиту директора ПП «КФ «Парадігма» ОСОБА_4 від 10.07.2010 він підтвердив свою непричетність до фінансово-господарської діяльності ПП «КФ «Парадігма», також пояснив, що він за відповідну винагороду погодився на своє ім’я зареєструвати дане підприємство. Згідно вироку Ленінського районного суду м.Луганська від 21.10.10 засновника та директора ПП «КФ «Парадігма» ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, а саме у створенні фіктивного суб’єкту господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі, проте на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання, з випробуванням на один рік.
Таким чином, на порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР із змінами та доповненнями, ПП «ПКФ Атлант 2005» зависило валові витрати на суму 811715 грн., в результаті чого донараховано податок на прибуток у сумі 202929 грн., у тому числі: за 3 квартал 2007 року 4467 грн., 4 квартал 2007 року – 18521 грн., 1 квартал 2008 року – 4468 грн., 2 квартал 2008 року – 12370 грн., 3 квартал 2008 року – 57525 грн., 4 квартал 2008 року – 98589 грн., 4 квартал 2009 року – 6989 грн.
Ті ж самі факти по правовідносинам ПП «ПКФ Атлант 2005» з ПП «КФ «Парадігма» та ТОВ «Азуріт-ЄК» стали підставою для нарахування податку на додану вартість.
Як вбачається з акту перевірки, фактично ТОВ «Азуріт-ЄК» не надавало позивачу будівельно-монтажні послуги. Посадові особи ТОВ «Азуріт-ЄК» не надали жодних доказів, які б свідчили про виконання зазначених робіт під час проведення перевірки їх діяльності. ПП «КФ «Парадігма» є фіктивною фірмою, діяльність якої була спрямована на прикриття незаконної діяльності третіх осіб, що встановлено вироком суду відносно директора зазначеного підприємства. В сукупності ці факти свідчать про те, що право чини, які були вчинені між позивачем, ТОВ «Азурит-ЄК» та ПП «КФ «Парадігма» фактично не мали реального характеру, направлені на мінімізацію податкових зобов’язань та вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.
З урахуванням викладеного, просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, свідка ОСОБА_5, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності зі ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на органи державної податкової служби покладено обов’язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.
Згідно із ст.ст. 10, 11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків.
Судом встановлено, що 22.10.2010 року ДПІ в м.Лисичанську Луганської області була проведена планова виїзна перевірка ПП «ПКФ Атлант 2005» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт №38/23-33537817 від 22.10.2010 (т.1 а.с.6-45).
На підставі акту перевірки №38/23-33537817 від 22.10.2010 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.11.2010 за №0000862301/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 238155,00 грн. та за №0000852301/0 про визначення ПП «ПКФ Атлант 2005» суми податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 304393,50 грн. (т.1 а.с.46-47).
Рішенням ДПІ у м.Лисичанську про результати розгляду первинної скарги ПП «ПКФ Атлант 2005» від 30.12.2010 №17123/23-122 позивачу в задоволенні скарги відмовлено повністю (т.1 а.с.53-56).
Рішенням ДПА в Луганській області від 01.02.2011 №1697/25-08 повторна скарга ПП «ПКФ Атлант 2005» залишена без розгляду та повернута позивачу (т.1 а.с.57).
Рішенням ДПА України від 18.02.2011 №1726/6/25-045, рішення ДПА в Луганській області від 01.02.2011 залишено без змін (т.1 а.с.58).
Як вбачається з акту перевірки від 22.10.2010, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.2004 №334/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 у сумі 202929 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року – 4467 грн., 4 квартал 2007 року – 18521 грн., 1 квартал 2008 року – 4468 грн., 2 квартал 2008 року – 12370 грн., 3 квартал 2008 року – 57525 грн., 4 квартал 2008 року – 98589 грн., 4 квартал 2009 року – 6989 грн.
Також, податковим органом зроблено висновок про порушення ПП «ПКФ Атлант 2005» п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97 - ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 162343 грн., у тому числі за липень 2007 року завищено у сумі 3573 грн., за грудень 2007 року – 14817 грн., за лютий 2008 року – 3574 грн., за червень 2008 року – 9896 грн., за липень 2008 року – 2722 грн., за серпень 2008 року – 8920 грн., за вересень 2008 року – 34378 грн., за жовтень 2008 року – 64493 грн., за листопад 2008 року – 14379 грн., за листопад 2009 року – 5592 грн.
Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР із змінами та доповненнями, валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР із змінами та доповненнями валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5).
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону).
Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №168).
Пунктом 1.7 ст. 1 Закону №168 визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Як вбачається з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані ПП «ПКФ Атлант 2005» порушення виявлені за результатами аналізу наступних господарських операцій, що здійснювались платником податків:
- договору від 02 липня 2007 року №0207 на придбання субпідрядних робіт на загальну суму 940514,41 грн. (у тому числі ПДВ – 156752,40 грн.), укладеного з ТОВ «Азуріт-ЄК» в особі директора ОСОБА_5;
- взаємовідносин по придбанню ТМЦ на загальну суму 33543,72 грн. (у тому числі ПДВ – 5590,62 грн.) з ПП «КФ «Парадігма».
З акту перевірки №38/23-33537817 від 22.10.2010 року планової виїзної документальної перевірки ПП «ПКФ Атлант 2005» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 вбачається, що за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 ПП «ПКФ Атлант 2005» отримано будівельно-монтажні роботи від ТОВ «Азуріт-ЄК» всього на суму 940514,41 грн., у тому числі ПДВ у сумі 156752,40 грн., без ПДВ – 783762,01 грн.
Дані операції продажу підтверджені первинними бухгалтерськими документами, які також були досліджені у судовому засіданні. Реєстр первинних документів по отриманим послугам від ТОВ «Азуріт-ЄК» у періоді з 01.07.2007 по 30.06.2010 наведено в додатку 5 до акту перевірки. При цьому, у судовому засіданні було встановлено, що акти приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008 року не були надані позивачем фахівцям ДПІ у м.Лисичанську під час проведення перевірки.
Відповідно до акту невиїзної документальної перевірки ТОВ «Азуріт-ЄК», проведеної Ленінською МДПІ у м.Луганську 15.02.2010 за №117/23/34720263 (т.2 а.с.132-154) встановлено, що директором ТОВ «Азуріт-ЄК» ОСОБА_5 на адресу Ленінської МДПІ у м.Луганську 05.05.2009 надано постанову Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області про відмову в порушенні карної справи за фактом крадіжки 28.04.2009 з автомобілю документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Азуріт-ЄК». У зв’язку із цим згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» ОСОБА_5 01.06.2009 вручено лист про відновлення документів фінансово-господарської діяльності строком до 30.09.2009. Станом на 01.10.2009 документи підприємством не надані. На виконання постанови Ровенківського міського суду від 28.09.2009 щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Азуріт-ЄК» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків по взаємовідносинах з ТОВ «Тріанекс» з метою вручення запиту 16.10.2009 здійснено вихід за юридичною адресою підприємства: м.Луганськ, вул. Совєтська, буд. 40, офіс 211, встановлено відсутність платника, про що складено акт №888.
Згідно пояснення, наданого ОСОБА_5 04.12.2009 фахівцям відділу податкового контролю та аналітичної роботи, документи не надані до перевірки, у зв’язку з їх відновленням. Також, він зобов’язався відновити документи та надати їх до перевірки до 31.12.2009. До наступного часу документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Азуріт-ЄК» до перевірки не надано.
Даним актом Ленінської МДПІ встановлено, що ТОВ «Азуріт-ЄК» не знаходиться за юридичною адресою, на запит Ленінської МДПІ у м.Луганську надати для перевірки первинні документи – проігноровано, у зв’язку із чим Ленінською МДПІ у м.Луганську проведено невиїзну документальну перевірку, за результатами якої зменшено суму скоригованого валового доходу на всю суму заявленого скоригованого валового доходу по податковим деклараціям ТОВ «Азуріт-ЄК» за період з 02.11.2006 по 30.09.2009 у розмірі 3787050 грн., тобто на 100% (заявлено скоригованого валового доходу по деклараціям 3787050 грн., зменшено скоригованого валового доходу по акту перевірки у сумі 3787050 грн.), зменшено суму валових витрат на всю суму заявлених валових витрат по податковим деклараціям ТОВ «Азуріт-ЄК» за період з 02.11.2006 по 30.09.2009 у розмірі 3773146 грн., тобто на 100% (заявлено валових витрат по деклараціям 3773146 грн., зменшено валових витрат по акту перевірки у сумі 3773146 грн.), зменшено суму податкових зобов’язань на всю суму заявлених податкових зобов’язань по податковим деклараціям ТОВ «Азуріт-ЄК» за період з 02.11.2006 по 30.09.2009 у розмірі 31733009 грн., тобто на 100% (заявлено податкових зобов’язань по деклараціям 31733009 грн., зменшено податкових зобов’язань по акту перевірки у сумі 31733009 грн.), зменшено суму податкового кредиту на всю суму заявленого податкового кредиту по податковим деклараціям ТОВ «Азуріт-ЄК» за період з 02.11.2006 по 30.09.2009 у розмірі 31702507 грн., тобто на 100% (заявлено податкового кредиту по деклараціям 31702507 грн., зменшено податкового кредиту по акту перевірки у сумі 31702507 грн.).
ТОВ «Азуріт-ЄК» у взаємовідносинах з ПП «ПКФ Атлант 2005» є продавцем будівельно-монтажних робіт. Оскільки суму зазначених робіт фактично не підтверджено, документально та при перевірці Ленінською МДПІ у м.Луганську було знято зі складу валових доходів, відповідно суд приходить до висновку, що ця сума витрат є не підтвердженою у складі валових витрат ПП «ПКФ Атлант 2005».
При цьому, слід зазначити, що реальність угоди від 02.07.2007 №0207 по придбанню субпідрядних робіт, укладеної з ТОВ «Азуріт-ЄК» та подальше його виконання не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду зазначеної справи.
Так, свідок ОСОБА_5 в ході судового засідання суду пояснив, що він разом із ОСОБА_7 є засновником ТОВ «Азуріт-ЄК». Основними видами діяльності підприємства були будівельно-монтажні та ремонтні роботи, про що була видана відповідна ліцензія. У 2007 році ТОВ «Азуріт-ЄК» виконувало будівельно-монтажні роботи на об’єктах ПП «ПКФ Атлант 2005» відповідно до укладеного договору в районі міст Лисичанськ та Рубіжне Луганської області. Прізвище директора зазначеного підприємства він не пам’ятає, пам’ятає лише його ім’я «Едік». Пояснив, що постановою Жовтневого РВ ЛМУ ГУМНС України в Луганській області від 28.04.2009 було відмовлено у порушенні кримінальної справи за фактом крадіжки з його автомобіля сумки із документами фінансово-господарської діяльності ТОВ «Азуріт-ЄК» з 2006 по 2009 роки (т.2 а.с.174). Зазначені документи він не відновлював, оскільки у той час підприємство проходило стадію банкрутства. ТОВ «Азуріт-ЄК» ухвалою господарського суду Луганської області від 15.04.2010 ліквідовано у встановленому порядку (т.1 а.с.130-131). Стосовно надання будь-яких зобов’язань щодо відновлення та надання документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Азуріт-ЄК» до Ленінської МДПІ у м.Луганську він нічого не пам’ятає. Свій підпис на первісних документах по взаємовідносинам із ПП «ПКФ Атлант 2005» підтвердив.
Крім того, ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що не пам’ятає періоди виконаних робіт та їх об’єми. Основних засобів ТОВ «Азуріт-ЄК» не має, все було орендоване. Фінансово-господарську діяльність підприємства вели бухгалтери, яких у нього було чотири, їх прізвища не пам’ятає. Акти приймання виконаних робіт складав чоловік, якого спеціально наймали для цього за відповідну грошову винагороду. Будівельно-монтажні роботи виконувалися своїми силами та силами підрядних організацій, яких він залучав до виконання цих робіт.
З акту невиїзної документальної перевірки ТОВ «Азуріт-ЄК», проведеної Ленінською МДПІ у м.Луганську 15.02.2010 за №117/23/34720263 вбачається, що за період з 02.11.2006 по 30.09.2009 ТОВ «Азуріт-ЄК» амортизаційні відрахування не нараховувались. Згідно даних інформаційної бази АIС «Реєстр платників податків» у періоді, за який проводилась перевірка, відповідальним за фінансово-господарську діяльність був директор ОСОБА_5, головний бухгалтер згідно реєстраційної картки форми №1 не передбачений. Декларації з податку на додану вартість за березень та травень 2007 року ТОВ «Азуріт-ЄК» не надало. Відповідно до розрахунків комунального податку чисельність працюючих осіб у 3-4 кварталі 2007 року та 4 кварталі 2008 року складало 0.
За таких обставин суд приходить до висновку, що правочин, укладений між ТОВ «Азуріт-ЄК» та ПП «ПКФ Атлант 2005» фактично не мав реального характеру.
Що стосується взаємовідносин ПП «ПКФ Атлант 2005» по придбанню ТМЦ на загальну суму 33543,72 грн. (у тому числі ПДВ – 5590,62 грн.) з ПП «КФ «Парадігма», суд зазначає наступне.
Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку-продавцем, визначено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Порядок заповнення податкових накладних затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, ззареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за №233/2037. П.6 зазначеного Порядку передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.
За правилами п.18 цього Порядку усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у випадках її заповнення іншою особою ніж особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до акту перевірки №38/23-33537817 від 22.10.2010 ПП «ПКФ Атлант 2005» встановлено, що за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 ПП «ПКФ Атлант 2005» отримано ТМЦ від ПП «КФ «Парадігма» всього на суму 33543,72 грн., у тому числі ПДВ у сумі 5590,62 грн., без ПДВ – 27953,10 грн. На підтвердження видано податкову накладну від 10.11.2009 року №НН-10-11-09-03, складену директором ПП «КФ «Парадігма» ОСОБА_4 (т.1 а.с.135). Отримання будівельних матеріалів від ПП «КФ «Парадігма» не підтверджено товарно-матеріальними накладними або іншими документами, які б підтверджували доставку матеріалів від ПП «КФ «Парадігма» до ПП «ПКФ Атлант 2005».
Вироком Ленінського районного суду м.Луганська від 21.10.2010 року у справі №1-887/2010, директора ПП «КФ «Парадігма» ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 358 ч.1, ст. 358 ч.3 та ч.2 ст.27 ч.1 ст.205 КК України.
З наведеного вироку вбачається, що фактично ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ОСОБА_4 не мав. Можливість фактичного керування підприємством від його імені він надав чоловіку по імені «Олексій». Також, зазначеним вироком встановлена незаконна господарська діяльність ПП «КФ «Парадігма» та визначено, що ОСОБА_4 зареєстрував ПП «КФ «Парадігма» без наміру заняття підприємницькою діяльністю, а виключно з метою приховування незаконної фінансово-господарської діяльності «Олексія» та подальшої передачі даній особі фактичного контролю над підприємством. Всі документи (оригінал статуту, свідоцтво про державну реєстрацію, довідку статистики, печатку та штамп підприємства) ОСОБА_4 надав можливість отримати в користування «Олексія».
Крім того, як вбачається із зазначеного вироку суду, статут ПП «КФ «Парадігма» містив завідомо неправдиву інформацію, у зв’язку із чим є підробним документом, і підписавши його ОСОБА_4 скоїв підробку документа.
Зазначені обставини свідчать про те, що у господарських операціях з ПП «КФ «Парадігма» на стороні продавця діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення цих операцій та підписання документів податкової звітності. Як наслідок, включена позивачем до податкового кредиту сума податку на додану вартість не відповідає фактичним податковим зобов'язанням платника податку-продавця.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в
адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивач, в даному випадку, не довів правомірність формування податкового кредиту за податковими накладними, складеними ПП «КФ «Парадігма», що доводить факт його завищення.
При цьому суд критично оцінює посилання представника позивача на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.08.2010 у справі №2а-6059/10/1270 за позовом Ленінської МДПІ у м.Луганську до ПП «КФ «Парадігма» про визнання недійсним запису про державну реєстрацію, якою Ленінській МДПІ у м.Луганську у задоволенні позову відмовлено, оскільки оцінка наявним доказам в зазначеній постанові не була надана.
Згідно із ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських
відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно із ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. (ч.1 ст.216 ЦК України). Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Таким чином, суд вважає, що правочини, які були вчинені між позивачем, ТОВ «Азуріт-ЄК» та ПП «КФ «Парадігма» фактично не мали реального характеру, направлені на мінімізацію податкових зобов’язань та вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.11.2010 за №0000862301/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 238155,00 грн. та за №0000852301/0 про визначення ПП «ПКФ Атлант 2005» суми податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 304393,50 грн., а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 28 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 04 травня 2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 94, 158, 159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «ПКФ Атлант 2005» до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 03.11.2010 №0000862301/0 та №0000852301/0, відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 04 травня 2011 року.
Суддя К.Є. Петросян