Категорія №10.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 травня 2011 року Справа № 2а-2725/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ірметової О.В.,
при секретарі Вівдюк М.М.
в присутності сторін
представників позивача: Аніковноа І.В., Шерстневій О.В.
представник відповідача: Лаптінової Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м. Луганська Луганської області до Відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання прийняти до відшкодування витрати на виплату та доставку пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
31 березня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м. Луганська Луганської області до Відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання прийняти до відшкодування витрати на виплату та доставку пенсії у зв’язку з втратою годувальника ОСОБА_4 у розмірі 770,00 грн. та суму витрат на виплату та доставку пенсій.
Свій позов УПФУ в Артемівському районі м. Луганська обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 з 27.09.2010 по 28.02.2011 отримувала пенсію по втраті годувальника ОСОБА_5, який помер в наслідок нещасного випадку на виробництві ІНФОРМАЦІЯ_2 УПФУ в Артемівському районі м. Луганська було включено до списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який щомісячно надсилається органу фонду для проведення звірки та подальшого відшкодування сум пенсій.
Відшкодування сум пенсій та витрат з їх доставки провадиться відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697 (надалі - Порядок відшкодування).
Представники позивача в судовому засіданні зазначили, що між позивачем та відповідачем виник спір щодо відшкодування понесення витрат. Обґрунтування відповідачем позиції по відмові в прийнятті до відшкодування суми пенсії по втраті годувальника, який помер в наслідок професійного захворювання, отриманого на виробництві є неправомірним, оскільки таке відшкодування передбачено законодавством.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що ОСОБА_4 на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду в м. Луганська не перебувала та не перебуває, так як це не є страховим випадком. Представник відповідача зазначив, що чоловік ОСОБА_4 помер у 1976 року та на день його смерті ОСОБА_4 була працездатного віку та не мала права на будь-які виплати в разі втрати працездатності. Оскільки законом встановлено, що право на страхові виплати мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а саме жінки, які досягли 55 років, якщо вони не працюють, підстав для відшкодування витрат на виплату пенсії ОСОБА_4 по втраті годувальника та відшкодування пенсії за рахунок Фонду.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступного.
У судовому засіданні встановлено та підтверджено пенсійною справою, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, 27.09.2010 року подала до УПФУ в Артемівського району м. Луганська заяву про призначення пенсії по втраті годувальника (а.с.7).
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, із зазначенням причини смерті (а.с.8). На день смерті ОСОБА_5, його дружині ОСОБА_4 було повних 40 років.
05 травня 1976 року на шахті «Білоріченська» ВО «Ворошиловградуголь» було складено акт №40 про нещасний випадок на виробництві, в якому зазначено, що постраждалий ОСОБА_5 виконував роботу по підборці комбайнового кабелю в 15 м. від вентиляційного штреку. Наприкінці зміни при обстежені на вентиляційному штреку постраждалий опинився в небезпечній зоні під обводним блоком, де зірвавшимся блоком робочого каналу був травмований (а.с.9-11).
Розпорядженням №134596 від 30.09.2010 ОСОБА_4 було здійснено перерахунок пенсії у зв’язку з переходом на пенсію по втраті годувальника (а.с.5).
На підставі розпорядження даного розпорядження було складено акт щомісячної звірки витрат за особливими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року. На день перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_4. мала непрацездатний вік та отримувала пенсію за віком.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, — незалежно від тривалості страхового стажу. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім’ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до ч.8 ст. 36 цього Закону пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Відповідно до ст.21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі – Закон №1105) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:
а) допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;
в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;
г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
д) пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону;
Згідно зі ст. 28 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Зазначені грошові суми складаються із:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі — щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;
4) страхової виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника;
5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Так, відповідно до ст.33 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом “д” пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють.
З аналізу зазначених норм Законів вбачається, що основною умовою одержання щомісячних страхових виплат по втраті годувальника є володіння особою відповідними ознаками: непрацездатна, знаходилась на утриманні померлого.
Відшкодування сум пенсій та витрат з їх доставки провадиться відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок, нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697 (надалі - Порядок відшкодування).
Пунктом 4 зазначеного Порядку відшкодування визначено, що "відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України „Про пенсійне забезпечення", „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатної та інших нормативно-правових актів, а саме сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Порядком відшкодування не встановлено обмежень щодо періодів виплати пенсії які включаються до цього списку.
Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що на момент настання страхового випадку (смерть ОСОБА_5 пов’язана з нещасним випадком на виробництві) ОСОБА_4 не була непрацездатною та не знаходилася на утриманні померлого, суд вважає, що підстави для відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві відсутні, а позовні вимоги Пенсійного фонду не обґрунтовані.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд –
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог управління Пенсійного Фонду України в Артемівському районі м. Луганська Луганської області до Відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання прийняти до відшкодування витрати на виплату та доставку пенсії відмовити у повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанову складено та підписано у повному обсязі 10 травня 2011 року.
Суддя О.В. Ірметова