Категорія №8
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 квітня 2011 року Справа № 2а-2565/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Ірметової О.В.
при секретарі: Вівдюк М.М.
за участю:
представник позивача: Нікітіна А.А.,
представник відповідача: не з’явився ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Державного підприємства «Свердловантрацит» в інтересах Відокремленого підрозділу «Шахта «Центроспілка» до Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області про визнання дій протиправними щодо перерозподілу сплачених сум, –
В С Т А Н О В И В:
29 березня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Свердловантрацит» в інтересах Відокремленого підрозділу «Шахта «Центроспілка» до Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області про визнання дій протиправними щодо перерозподілу сплачених сум.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Державною податковою інспекцією у м.Свердловську та Відокремленим підрозділом «Шахта «Центроспілка» Державного підприємства «Свердловантрацит» було укладено договір про реструктуризацію податкового боргу №10 від 26 квітня 2006 року. Згідно умов договору ДПІ надає ДП «Свердловантрацит» розстрочення сплати податкового боргу, що обліковується за даними карток особливих рахунків на підставі довідки від 26 квітня 2006 року про суму податкового боргу станом на 01.01.2005 року, який не погашено на день складання довідки на загальну суму 790105,00грн. терміном на десять років з дня укладання цього договору, тобто з 26 квітня 2006 року до 25 квітня 2016 року з відстрочкою погашення на перші два роки дії цього договору та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками згідно графіку розстроченого податкового боргу, який є невід’ємною частиною договору.
На виконання умов договору про реструктуризацію податкового боргу №10 від 26 квітня 2006 року ВП «Шахта «Центроспілка» відповідно с графіком сплати розстроченої суми сплатило платіжними дорученнями №2329 від 30.09.2010 суму 8230,26 грн., №1954 від 10.08.2010 суму 8230,26 грн., №1650 від 14.07.2010 суму 8230,26 грн., №1318 від 17.06.2010 суму 8230,26 грн., №2513 від 19.10.2010 суму 8230,26 грн., №2768 від 12.11.2010 суму 8230,26 грн., №2958 від 13.12.2010 суму 8230,26 грн., при цьому в кожному з перелічених вище платіжних доручень, в графі призначення платежу підприємство зазначає : «Розстрочена сплата податкового боргу згідно договору про реструктуризацію податкового боргу №10 від 26.04.2006 року». Але після кожної сплати відповідно с графіком сплати розстроченої суми податкового боргу за договором, підприємством було отримано повідомлення від ДПІ про розподіл суми сплаченої платником податків, відповідно до абзацу 2 п.п.16.3.3 п.16.3. ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року за № 2181-ІІІ, до загального податкового боргу до якого не відноситься реструктуризована заборгованість, а саме: повідомлення № 112130026475869 від 30.09.2010 про розподіл суми 8320,26 грн. сплаченої платіжним документом №2329 від 30.09.2010; повідомлення № 112130026434723 від 07.10.2010 про розподіл суми 8320,26 грн. сплаченої платіжним документом №1954 від 10.08.2010; повідомлення № 112130026411633 від 07.10.2010 про розподіл суми 8320,26 грн. сплаченої платіжним документом №1650 від 14.07.2010; повідомлення № 112130026393016 від 07.10.2010 про розподіл суми 8320,26 грн. сплаченої платіжним документом №1318 від 17.06.2010; повідомлення № 112130026490334 від 19.10.2010 про розподіл суми 8320,26 грн. сплаченої платіжним документом №2513 від 19.10.2010; повідомлення № 112130026512097 від 12.11.2010 про розподіл суми 8320,26 грн. сплаченої платіжним документом № 2768 від 12.11.2010; повідомлення № 112131026541097 від 13.11.2010 про розподіл суми 8320,26 грн. сплаченої платіжним документом №2958 від 13.12.2010. Позивач вважає такі дії ДПІ у м. Свердловську незаконними, та просить суд зобов’язати відповідача суми сплачені за вказаними платіжними дорученнями зарахувати відповідно призначеному платежу.
В судове засідання позивач не з’явився, причин не явки не повідомив, повідомлявся належним чином..
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав факсом заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що відповідно до п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкового зобов’язання, які не є податковим боргом у період календарної черговості його виникнення. Оскільки на день сплати позивачем сум згідно зазначених платіжних доручень за позивачем обліковувалась податкова заборгованість по збору за забруднення навколишнього природного середовища, ДПІ в м. Свердловську здійснило розподіл сум на погашення боргу та пені.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що Державне підприємство «Свердловантрацит» зареєстровано Виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області 24.04.03 за №1 391 120 0000 000003 та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств (а.с.11).
Відокремлений підрозділ «шахта «Центроспілка» є структурним підрозділом ДП «Свердловантрацит» без права юридичної особи (а.с.14)
26 квітня 2006 року Державною податковою інспекцією у м.Свердловську та Відокремленим підрозділом «Шахта «Центроспілка» Державного підприємства «Свердловантрацит» було укладено договір про реструктуризацію податкового боргу №10 (а.с.15).
Згідно умов договору ДПІ надає ДП «Свердловантрацит» розстрочення сплати податкового боргу, що обліковується за даними карток особливих рахунків на підставі довідки від 26 квітня 2006 року про суму податкового боргу станом на 01.01.2005 року, який не погашено на день складання довідки на загальну суму 790105,00 грн. терміном на десять років з дня укладання цього договору, тобто з 26 квітня 2006 року до 25 квітня 2016 року з відстрочкою погашення на перші два роки дії цього договору та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками згідно графіку розстроченого податкового боргу, який є невід’ємною частиною договору (а.с.21).
Платіжним дорученням №1318 від 17.06.2010 позивач сплатив суму 8230,26 грн. та зазначив в графі призначення платежу: «податкова розстрочка згідно договору №10 про реструктуризацію податкового боргу від 26.04.2006, строк 18.05.2010, без ПДВ» (а.с.25).
Платіжним дорученням №1650 від 14.07.2010 позивач сплатив суму 8230,26 грн. та зазначив в графі призначення платежу: «податкова розстрочка згідно договору №10 про реструктуризацію податкового боргу від 26.04.2006, строк 17.06.2010, без ПДВ» (а.с.24).
Платіжним дорученням №1954 від 10.08.2010 позивач сплатив суму 8230,26 грн. та зазначив в графі призначення платежу: «податкова розстрочка згідно договору №10 про реструктуризацію податкового боргу від 26.04.2006, строк 19.07.2010, без ПДВ» (а.с.23).
Платіжним дорученням №2329 від 30.09.2010 позивач сплатив суму 8230,26грн. та зазначив в графі призначення платежу: «податкова розстрочка згідно договору №10 про реструктуризацію податкового боргу від 26.04.2006, строк 16.08.2010, без ПДВ» (а.с.22).
Платіжним дорученням №2513 від 19.10.2010 позивач сплатив суму 8230,26 грн. та зазначив в графі призначення платежу: «податкова розстрочка згідно договору №10 про реструктуризацію податкового боргу від 26.04.2006, строк 15.09.2010, без ПДВ» (а.с.26).
Платіжним дорученням №2768 від 12.11.2010 позивач сплатив суму 8230,26 грн. та зазначив в графі призначення платежу: «податкова розстрочка згідно договору №10 про реструктуризацію податкового боргу від 26.04.2006, строк 15.10.2010, без ПДВ» (а.с.27).
Платіжним дорученням №2958 від 13.12.2010 позивач сплатив суму 8230,26грн. та зазначив в графі призначення платежу: «податкова розстрочка згідно договору №10 про реструктуризацію податкового боргу від 26.04.2006, строк 15.11.2010, без ПДВ» (а.с.28).
Підприємством було отримано повідомлення від ДПІ про розподіл суми сплаченої платником податків відповідно до абзацу 2 п.п.16.3.3 п.16.3. ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21 грудня 2000 року за № 2181-ІІІ, , а саме:
повідомлення № 112130026475869 від 30.09.2010 про розподіл суми 8320,26 грн. сплаченої платіжним документом №2329 від 30.09.2010 (а.с.29);
повідомлення № 112130026434723 від 07.10.2010 про розподіл суми 8320,26 грн. сплаченої платіжним документом №1954 від 10.08.2010 (а.с.29);
повідомлення № 112130026411633 від 07.10.2010 року про розподіл суми 8320,26 грн. сплаченої платіжним документом №1650 від 14.07.2010 року (а.с.30);
повідомлення № 112130026393016 від 07.10.2010 року про розподіл суми 8320,26грн. сплаченої платіжним документом №1318 від 17.06.2010 року (а.с.30);
повідомлення № 112130026490334 від 19.10.2010 року про розподіл суми 8320,26грн. сплаченої платіжним документом №2513 від 19.10.2010 року (а.с.31);
повідомлення № 112130026512097 від 12.11.2010 року про розподіл суми 8320,26грн. сплаченої платіжним документом № 2768 від 12.11.2010 року (а.с.31);
повідомлення № 112131026541097 від 13.11.2010 року про розподіл суми 8320,26грн. сплаченої платіжним документом №2958 від 13.12.2010 року (а.с.32).
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закон України «Про систему оподаткування» втратили чинність.
Проте, у зв’язку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податку виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України «Про систему оподаткування», які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.
Згідно пункту 2 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року N 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.
На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.
З наведеного вбачається, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику .
Аналізуючи вищенаведені норми суд дійшов до висновку, що тільки позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.
Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства.
За приписами статті 8 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.
Згідно статті 50 Бюджетного кодексу України, якою встановлений порядок виконання Державного бюджету України за доходами, визначено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Відповідно до підпункту 2.4 пункту 4 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року № 131 (у редакції наказу Державного казначейства України від 03 березня 2008 року № 80) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258, платники перераховують платежі до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.
Сплатою платником податку податкових зобов'язань вважається саме перерахування на казначейський рахунок державного бюджету відповідної суми податку. До того ж, Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
За таких підстав суд дійшов до висновку, що відповідач з перевищенням повноважень здійснив розподіл сплаченої суми на свій розсуд, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Державного підприємства «Свердловантрацит» в інтересах Відокремленого підрозділу «Шахта «Центроспілка» до Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області про визнання дій протиправними щодо перерозподілу сплачених сум задовольнити повністю.
Визнати незаконними дії відповідача-Державної податкової інспекції у м.Свердловську – про розподіл сплачених Державним підприємством «Свердловантрацит» сум згідно графіку сплати розстроченого податкового боргу за договором №10 від 26 квітня 2006 року про реструктуризацію податкових зобов’язань, які виникли у результаті проведення розрахунків згідно ПКМУ від 22.05.2006 року №705 за наступними повідомленнями:
повідомлення № 112130026475869 від 30.09.2010 року
повідомлення № 112130026434723 від 07.10.2010 року
повідомлення № 112130026411633 від 07.10.2010 року
повідомлення № 112130026393016 від 07.10.2010 року
повідомлення № 112130026490334 від 19.10.2010 року
повідомлення № 112130026512097 від 12.11.2010 року
повідомлення № 112131026541097 від 13.11.2010 року.
Зобов’язати Державну податкову інспекцію у м.Свердловську Луганської області вчинити певні дії, а саме зобов’язати суму сплачену підприємством за платіжними дорученнями:
платіжним дорученням №2329 від 30.09.2010 року суму 8230,26грн.;
платіжним дорученням №1954 від 10.08.2010 року суму 8230,26грн.;
платіжним дорученням №1650 від 14.07.2010 року суму 8230,26грн.;
платіжним дорученням №1318 від 17.06.2010 року суму 8230,26грн.;
платіжним дорученням №2513 від 19.10.2010 року суму 8230,26грн.;
платіжним дорученням №2768 від 12.11.2010 року суму 8230,26грн.;
платіжним дорученням №2958 від 13.12.2010 року суму 8230,26грн.
зарахувати відповідно призначенню платежу у рахунок сплати розстроченого податкового боргу по збору за забруднення навколишнього природного середовища відповідно до графіку сплати за договором №10 від 26.04.2006 року у повному обсязі.
Стягнути на користь Державного підприємства «Свердловантрацит» з Державного бюджету судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 18 квітня 2011 року.
СуддяО.В. Ірметова