Судове рішення #15591936


Категорія №5.3


ПОСТАНОВА

Іменем України


26 квітня 2011 року Справа № 2а-2494/11/1270


          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді:                               Пляшкової К.О.,

при  секретарі:                    Бурихіні О.С.,

за участю представників

позивача:                              ОСОБА_1 (довіреність № 4 від 01.01.2011),

відповідача:                              ОСОБА_2 (довіреність № 2011/2 від 21.03.2011),

                                        ОСОБА_3 (довіреність № 2011/3 від 05.04.2011),

          

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправними окремих положень рішення та часткове скасування рішення № 01-24/11 від 28.02.2011, -

ВСТАНОВИВ:

          28 березня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 4 рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.02.2011 № 01-24/11 у справі № 681 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 28.02.2011 адміністративна колегія Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 01-24/11 у справі № 681 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

На думку позивача, пункти 2, 3, 4 вказаного Рішення не відповідають чинному законодавству, а рішення в цій частині підлягає скасуванню з огляду на таке.

Відповідач дійшов висновку, що за наявності значної конкуренції на ринку постачання електричної енергії товариство не мало би змоги встановити у договорах про постачання електричної енергії від 14.09.2008 та від 27.10.2009 № 116, укладених з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 умови щодо можливості відключення споживача у разі несплати ним виставлених розрахунків на попередню оплату вартості електричної енергії.

З огляду на положення ч.4 ст.179 ГК України постачальник електричної енергії і споживач при укладенні договору можуть визначати його зміст на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству.

Не обґрунтоване нормами діючого законодавства твердження відповідача про те, що договори з ФОП ОСОБА_4 мали бути укладені лише за формою Типового договору.

Відповідно до ч.7 ст.276 ГК України, п.6.6 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996, оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. Початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.

Згідно з положенням п.6.11 Правил остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Рахунок на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок), та рахунок на оплату заявленого обсягу споживання електричної енергії на найближчий наступний розрахунковий або плановий період (авансовий платіж або попередня оплата) у разі, коли договором про постачання електричної енергії передбачено виставлення рахунків на авансовий платіж або попередню оплату, надаються постачальником електричної енергії одночасно у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії. У таких розрахунках обов’язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

Рахунки на оплату надаються споживачам у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії.

Таким чином, Правилами передбачено виставлення розрахунків як за спожиту протягом розрахункового періоду електроенергію, так і на попередню оплату на найближчий розрахунковий період.

Згідно з п.п.3 п.7.5 Правил постачальник електричної енергії зобов’язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії у разі несплати споживачем рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими правилами.

Отже, в силу п.п.3 п.7.5 Правил умова договору про постачання електричної елегії щодо відключення споживача від джерел енергопостачання за несплату рахунків на попередню оплату електричної енергії є правомірною.

Правомірність дій енергопостачальника з припинення постачання електричної енергії споживачу у разі несплати ним виставлених рахунків на попередню оплату електричної енергії, якщо це передбачено договором, підтверджена в листах НКРЕ України від 15.07.2008 № 4400/11/17-08, від 24.09.2008 № 5884/13/17-08, від 16.09.2010 № 5796/11/17-10.

Оскільки умова про можливість відключення ФОП ОСОБА_4 від джерел енергопостачання за несплату рахунків на попередню оплату електричної енергії не суперечить п.7.5 Правил, наявність цієї умови в Договорах не є зловживанням монопольним становищем з боку позивача.

Крім того, невикористання ФОП ОСОБА_4 права на врегулювання розбіжностей за договорами, у встановленому ст.181 ГК України порядку, не може розглядатися як зловживання з боку позивача монопольним становищем у вигляді встановлення таких умов реалізації електроенергії, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку постачання електричної енергії.

Відповідно до ст.51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставою для накладення на товариство штрафу є порушення останнім законодавства про захист економічної конкуренції.

Оскільки позивач не порушував вимоги діючого законодавства при укладенні договорів з ФОП ОСОБА_4, правові підстави для накладення штрафу відсутні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, про що надали заперечення на адміністративний позов (а.с.73-77), у яких зазначено таке.

В ході розслідування справи встановлено, що позивач для покращення фінансових показників діяльності, у спосіб яким можуть дієво скористатися лише суб’єкти господарювання, що займають монопольне становище на ринку постачання електричної енергії, отримував передплату за декілька днів до початку відповідного розрахункового періоду, попереджаючи про обмеження енергопостачання споживача протягом поточного розрахункового періоду у разі відсутності цієї передплати.

Разом із рахунками на передплату споживачу вручались попередження про обмеження постачання електричної енергії де вказувалось, що постачання електричної енергії буде обмежено в перші дні планового розрахункового періоду. При цьому врахування фактичного обсягу використання електричної енергії постачальником до уваги не приймається.

Встановлюючи умови про можливість відключення споживача за несплату рахунків, які передбачені умовами договору, постачальник може припиняти електропостачання споживачу за несплату будь-якого рахунку, у т.ч. за попередню оплату, пеню, 3% річних, інфляційних, навіть тих, з якими споживач не згоден, а обґрунтованість такого рахунку не доведена.

Між тим, обмеження електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинення електропостачання споживачу енергопостачальниками, передбачено ч.2 ст.24 Закону України «Про електроенергетику» лише за умови неповної оплати споживачем фактично спожитої електричної енергії.

У позивача не існувало жодних підстав для винесення попередження про обмеження постачання електричної енергії на момент винесення таких попереджень.

За таких обставин, для того щоб уникнути відключення від постачання електричної енергії, ФОП ОСОБА_4 змушена передплачувати на перед більші кошти, ніж вказані у рахунках, які взагалі не передбачені умовами договору.

Матеріалами справи № 681 доведено, що дії позивача, які полягають у встановленні в договорах на постачання електричної енергії із суб’єктом господарювання ФОП ОСОБА_4, що укладені 14.09.2008 та 27.10.2009 зокрема, умов про можливість припинення електропостачання в непередбачених законодавством випадках, зокрема, у разі несплати виставлених енергопостачальником рахунків на попередню оплату за неспожиту електроенергію, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.2 ст.50, п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом у вигляді встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях на адміністративний позов.

           Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

          Відповідно до ст.2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на  досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно ст.6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

До повноважень Антимонопольного комітету України та повноважень адміністративних колегій Антимонопольного комітету України та адміністративних колегій територіального відділення Антимонопольного комітету України, визначених ст.ст.7, 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», віднесено, зокрема:

- розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення розслідування за цими заявами і справами;

- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами, перевірка та перегляд рішення у справах, надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

- перевірка суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);

- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Згідно ч.1 ст.48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що до відповідача 17.01.2011 звернулася ФОП ОСОБА_4 щодо дій товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання (далі – ТОВ «ЛЕО») у вигляді встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку.

За результатами розгляду справи № 681 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ТОВ «ЛЕО» адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 01-24/11 від 28.02.2011 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (а.с.17-9).

Адміністративна колегія Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вирішила:

1. Визнати, що ТОВ «ЛЕО» є суб’єктом природної монополії на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами в територіальних межах розташування власних місцевих електромереж в Луганській області і за результатами діяльності у 2010 році займає монопольне (домінуюче) становище на зазначеному ринку та на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом в територіальних межах розташування власних місцевих електромереж в Луганській області з часткою 100%.

2. Визнати дії ТОВ «ЛЕО» які полягають у встановленні в договорах на постачання електричної енергії із суб’єктом господарювання ФОП ОСОБА_4, що укладені 14.09.2008 та 27.10.2009 зокрема, умови, про можливість припинення електропостачання в непередбачених законодавством випадках, зокрема, у разі несплати виставлених енергопостачальником рахунків на попередню оплату за неспожиту електроенергію, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.2 ст.50, п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом у вигляді встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку.

3. Відповідно до ч.2 та 6 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накласти на ТОВ «ЛЕО» штраф у розмірі 8000,00 грн..

4. Зобов’язати ТОВ «ЛЕО» припинити порушення визначене у п.2 цього рішення.

5. Про виконання даного рішення повідомити Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України в місячний термін.

Як вбачається з тексту рішення, в ході проведення розслідування встановлено, що ТОВ «ЛЕО» для покращення фінансових показників діяльності, у спосіб яким можуть дієво скористатися лише суб’єкти господарювання, що займають монопольне становище на ринку постачання електричної енергії, отримувало передплату за декілька днів до початку відповідного розрахункового періоду, попереджаючи про обмеження енергопостачання споживача протягом поточного розрахункового періоду у разі відсутності цієї передплати.

Разом із рахунками на передплату споживачу вручались попередження про обмеження постачання електричної енергії де вказувалось, що постачання електричної енергії буде обмежено в перші дні планового розрахункового періоду. При цьому врахування фактичного обсягу використання електричної енергії постачальником до уваги не приймається.

Встановлюючи умови про можливість відключення споживача за несплату рахунків, які передбачені умовами договору, постачальник може припиняти електропостачання споживачу за несплату будь-якого рахунку, у т.ч. за попередню оплату, пеню, 3% річних, інфляційних, навіть тих, з якими споживач не згоден, а обґрунтованість такого рахунку не доведена.

Між тим, обмеження електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинення електропостачання споживачу енергопостачальниками, передбачено ч.2 ст.24 Закону України «Про електроенергетику» лише за умови неповної оплати споживачем фактично спожитої електричної енергії.

У позивача не існувало жодних підстав для винесення попередження про обмеження постачання електричної енергії на момент винесення таких попереджень.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між постачальниками електричної енергії та споживачами (крім населення) регулюються Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442.

Відповідно до положень п.1.2 Правил, авансовий платіж - часткова оплата (у розмірі, обумовленому договором) заявленого на наступний розрахунковий період обсягу електричної енергії, яка здійснюється до початку розрахункового періоду;

планові платежі - перерахування коштів частинами з певною періодичністю (плановий період) протягом розрахункових періодів (розрахункового періоду);

попередня оплата - оплата до початку розрахункового або планового періоду повної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у найближчому наступному періоді;

розрахунковий період - період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.

Відповідно до п.6.6 Правил, оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію.

Аналогічні положення встановлено також ч.7 ст.276 Господарського кодексу України.

За п.5.1 Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно з положеннями п.6.11 Правил, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Рахунок на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок), та рахунок на оплату заявленого обсягу споживання електричної енергії на найближчий наступний розрахунковий або плановий період (авансовий платіж або попередня оплата) у разі, коли договором про постачання електричної енергії передбачено виставлення рахунків на авансовий платіж або попередню оплату, надаються постачальником електричної енергії одночасно у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

Надання споживачами інформації щодо даних розрахункового обліку електричної енергії здійснюється у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії: щодо даних розрахункового обліку електричної енергії, на який поширюється дія пункту 3.35 цих Правил, - за допомогою електронного обміну інформацією між електропередавальною організацією та споживачем з використанням АСКОЕ електропередавальної організації; щодо даних розрахункового обліку електричної енергії, на який не поширюється дія пункту 3.35 цих Правил, - факсимільним зв'язком, електронною поштою, через персональну сторінку споживача на web-сайті постачальника електричної енергії або іншим способом з використанням новітніх інформаційних технологій у системі електронного документообігу.

Рахунки на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника електричної енергії, поштовим зв'язком, кур'єром, факсимільним зв'язком, електронною поштою, через персональну сторінку споживача на web-сайті постачальника електричної енергії або іншим способом з використанням новітніх інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що Правилами передбачено виставлення рахунків як за спожиту протягом розрахункового періоду електроенергію, так і на попередню оплату на найближчий розрахунковий період.

Відповідно до п.п.3 п.7.5 Правил, постачальник електричної енергії зобов’язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочі дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж) у разі несплати споживачем рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими правилами.

Попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії оформляється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надсилається окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого енергопостачання буде повністю або частково припинено.

У судовому засіданні встановлено, що 14.09.2008 та 27.10.2009 між ТОВ «ЛЕО» та ФОП ОСОБА_4 укладено договір № 116 про постачання електричної енергії.

Оглядом договору від 14.09.2008 та додатку «Порядок розрахунків» (а.с.89-95) встановлено, що п.7 додатку встановлена попередня оплата за електроенергію, що відповідає п.6.6 Правил.

Пунктом 2.3.3 договору від 14.09.2008 передбачено видачу споживачу рахунків для здійснення попередньої оплати за електроенергію, що відповідає п.6.11 Правил.

          Пунктом 2.3.4 договору від 14.09.2008 та пунктом 7 додатку «Порядок розрахунків» закріплений обов’язок споживача здійснювати сплату вказаних розрахунків.

          Відключення споживача від джерел енергопостачання у разі несплати рахунків (в тому числі і на попередню оплату) визначено у п.6.1.4 договору.

          На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в силу п.п.3 п.7.5 Правил, умова договору про постачання електричної енергії щодо відключення споживача від джерел енергопостачання за несплату рахунків на попередню оплату електричної енергії є правомірною, тому, наявність цієї умови у договорі від 14.09.2008, укладеному між позивачем та ФОП ОСОБА_4 не є зловживанням монопольним становищем з боку ТОВ «ЛЕО».

          Що стосується договору від 27.10.2009 та додатку «Порядок розрахунків» (а.с.96-101), судом встановлено, що п.7 додатку встановлені планові платежі за електроенергію, а саме: протягом 14 днів з початку розрахункового періоду споживач сплачує не менше 50% від вартості обсягу електроенергії, постачання якого на даний розрахунковий період (договірна величина споживання електричної енергії) обумовлене договором; протягом 28 днів з початку розрахункового періоду споживач сплачує не менше 100% від вартості обсягу електроенергії, постачання якого на даний розрахунковий період (договірна величина споживання електричної енергії) обумовлене договором.

Оглядом договору від 27.10.2009 та додатку «Порядок розрахунків» встановлено, що цей договір взагалі не містить умов щодо попередньої оплати за електроенергію.

          Крім того, згідно п.9.3 договору від 27.10.2009 з дати підписання названого договору договір від 14.09.2008 є таким, що втратив чинність. Отже, з 27.10.2009 договірні відносини між позивачем та ФОП ОСОБА_4 з постачання електроенергії не передбачають:

-          здійснення споживачем передоплати за електроенергію;

-          відключення споживача за несплату рахунків на передоплату.

Таким чином висновки відповідача щодо визнання дій ТОВ «ЛЕО» які полягають у встановленні у договорі на постачання електричної енергії із суб’єктом господарювання ФОП ОСОБА_4 від 27.10.2009 зокрема, умови, про можливість припинення електропостачання в непередбачених законодавством випадках, зокрема, у разі несплати виставлених енергопостачальником рахунків на попередню оплату за неспожиту електроенергію, на думку суду, є безпідставними, оскільки вказаним договором взагалі не передбачено здійснення споживачем передплати за електроенергію.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що за приписами п.5.3 Правил, обов’язок щодо направлення споживачу проекту договору на постачання електричної енергії покладений на енергопостачальника.

Частиною 4 статті 275 ГК України передбачено, що розбіжності, які виникають при укладенні договору про постачання електричної енергії, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

При цьому ч.7 ст.181 ГК України для підприємств, визнаних монополістами на певному ринку товарів (робіт, послуг), встановлює особливі умови узгодження розбіжностей, а саме: якщо підприємство – монополіст, яке одержало протокол розбіжностей не передасть у двадцятиденний строк до суду неврегульовані розбіжності, то пропозиції другої сторони (споживача) вважаються прийнятими.

Як встановлено у судовому засіданні, договір від 27.10.2009 підписаний сторонами з протоколом розбіжностей та з протоколом узгодження розбіжностей, що у свою чергу свідчить про те, що при укладенні вказаного договору враховано всі пропозиції та зауваження споживача.

З урахуванням того, що у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження висновки відповідача щодо наявності в діях позивача порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п.2 ст.50, п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом у вигляді встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що, оскільки судове рішення ухвалене на користь особи, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 26 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 04 травня 2011 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправними окремих положень рішення та часткове скасування рішення № 01-24/11 від 28.02.2011, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 4 рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.02.2011 № 01-24/11 у справі № 681 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» (місцезнаходження: 91021, м. Луганськ, кв. Гайового, 35а, код ЄДРПОУ 31443937) судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

          Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 04 травня 2011 року.

          

          


           СуддяК.О. Пляшкова


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація