Категорія №14
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 травня 2011 року Справа № 2а-2168/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Ковальової Т.І.
при секретарі: Скрипкіній А.О.
за участю сторін
позивача ОСОБА_1
представника відповідача управління МВС України в
Луганській області Стельмах М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління МВС України в Луганській області про визнання незаконними дій, зобов’язати видати довідку про право на пільги
ВСТАНОВИВ:
14 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до управління МВС України в Луганській області про визнання незаконними дій, зобов’язати видати довідку про право на пільги.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 30 грудня 2008 року наказом управляння МВС України в Луганській області № 422 о/с від 30.12.2008 року він був звільнений з органів МВС у запас збройних сил за п. 64 «в» (через обмежений стан здоров’я), на підставі свідоцтва про хворобу №176 від 29 жовтня 2008 року.
На час звільнення вислуга у календарному обчисленні становить 15 років 03 місяці 17 днів, у пільговому – 20 років 07 місяців 01 день. Пенсія призначена за вислугу років. Під час проходження служби в ОВС він користувався 50% знижкою при оплаті житлово-комунальних послуг. Після звільнення знижки не надаються, оскільки відповідач УМВС України в Луганській області не надає довідку про право на пільги. За цих обставин у УПСЗН Жовтневої у м. Луганську ради не має законних підстав для внесення інформації про пільги до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. Вважає відмову безпідставною та незаконною.
Просив суд визнати незаконними дії управління МВС України у Луганській області щодо відмови йому у видачі довідки про право на пільги по оплаті жилої площі, комунальних послуг і палива з 50% знижкою.
Зобов’язати управління МВС України у Луганській області видати йому довідку про право на пільги по оплаті жилої площі, комунальних послуг і палива з 50% знижкою, в межах норм, встановлених законодавством з 31.12.2008 року.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав і вказав, що видача довідки, яка підтверджує право на 50% пільги по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива є необґрунтованими, оскільки підстав для надання позивачу пільг, передбачених ч. 6 ст. 22 Закону України «Про міліцію» немає у зв’язку з тим, що позивач був звільнений з ОВС згідно п. 64 «в» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМУ від 29.07.1991 року № 114. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено що позивач в період з 01.04.1995 по 31.12.2008 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а саме в УМВС України в Луганській області.
На час звільнення вислуга у календарному обчисленні становить 15 років 03 місяці 17 днів, у пільговому – 20 років 07 місяців 01 день. Пенсія призначена за вислугу років.
30 грудня 2008 року наказом управляння МВС України в Луганській області № 422 о/с ОСОБА_1 був звільнений з органів МВС у запас збройних сил за п. 64 «в» (через обмежений стан здоров’я), на підставі свідоцтва про хворобу №176 зв. від 29 жовтня 2008 року (аркуш справи 9-10).
Пунктом 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): а) за віком; б) через хворобу; в) через обмежений стан здоров’я; г) через скорочення штатів; д) через службову невідповідність; є) за порушення дисципліни; ж) за власним бажанням; з) у зв’язку із з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації).
Тобто, діючим законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для звільнення зі служби в запас осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
З посвідчення № НОМЕР_1, виданого Пенсійним фондом України 18.02.2009 року, позивачеві призначена пенсія за вислугу років (а.с.7).
Відповідно до статті 22 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року за № 565-ХІІ, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом, за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України 06.07.1999 року № 1-16/99 (у справі за конституційними поданнями Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень частини шостої статті 22 Закону України «Про міліцію» та ч. 7 ст. 22 Закону України «Про пожежну безпеку", в мотивувальній частині якого зазначено, що Україна як соціальна держава взяла на себе зобов'язання щодо соціального захисту громадянина, забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї тощо. Позбавлення членів сім'ї працівника міліції чи особового складу державної пожежної охорони права на житлово-комунальні пільги, якими вони користувались протягом усього періоду перебування останнього на службі в міліції чи державній пожежній охороні, у разі його звільнення за віком, через хворобу чи за вислугою років означало б не лише суттєве обмеження прав особи, звуження їх змісту та обсягу, а й дискримінацію непрацездатних, приниження людини, зневажання її честі й гідності, повагу до яких закріплено на конституційному рівні.
Служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята ст. 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей.
Частина 5 ст. 17 Конституції України встановлює обов'язок держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей. Фундаментальним правовим підґрунтям для закріплення цього обов'язку держави є визнання Конституцією України людини найвищою соціальною цінністю (ст. 3), проголошення України соціальною державою (преамбула, ст. 1), конституційний обов'язок держави і відповідні йому права громадян України, які перебувають або перебували на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей, отримали свій розвиток та конкретизацію, зокрема в ст. 22 Закону України «Про міліцію».
Позивач ОСОБА_1 звільнений зі служби через обмежений стан здоров’я і йому нарахована пенсія за вислугу років.
Таким чином, суд наголошує, що позивач має право на пільги, передбачені статтею 22 Закону України «Про міліцію».
Механізм реалізації цього права врегульований Порядком надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. N 426 (далі – Порядок).
Відповідно до п.2 Порядку, пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики, надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном, комунальними послугами та за проїзд (крім педагогічних, медичних та фармацевтичних працівників і працівників культури, пільги яким передбачаються абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту", пунктом "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частиною четвертою статті 29 Основ законодавства України про культуру.
Відшкодування зазначених витрат провадиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з середньомісячним доходом пільговика не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що видатки на відшкодування витрат за надані пільговику (крім педагогічних, медичних та фармацевтичних працівників і працівників культури) послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ.
Зазначені кошти передбачаються в кошторисах установ згідно з кодом економічної класифікації (КЕК) 1343 "Інші поточні трансферти населенню".
Згідно з п. 5 Порядку, для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування, а також довідку про склад сім'ї (раз на рік).
Частиною 2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Наведеними нормами не врегульовано процедуру надання пільг.
Стосовно внесення даних до автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, слід зазначити, що відповідно до постанови КМУ № 117 від 29.01.2003 року «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає уповноваженому органу довідку про склад сім'ї, копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім'ї на пільги (з пред'явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, пред'являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується.
Таким чином, для включення позивача в реєстр пільговиків йому слід надати крім вищевказаних документів і копії документів, що підтверджують право пільговика на пільги ( копія пенсійного посвідчення, при необхідності копія наказу..).
З огляду на викладене, слід зазначити, що законодавством не передбачено видачу установою, в якій пільговик працює чи працював, документу для його надання до комунальних служб на підтвердження права особи на пільги, тобто, відсутні законні підстави для зобов’язання відповідача надати позивачеві такий документ.
З урахуванням вищевикладеного, відмова відповідача у наданні такого документу, є правомірною, тому у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст..ст. 2, 3, 17-18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління МВС України в Луганській області про визнання незаконними дій, зобов’язати видати довідку про право на пільги відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови виготовлено 10 травня 2011 року.
Суддя Т.І. Ковальова