ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" травня 2011 р. Справа № 2a-1251/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Григорука О.Б.
при секретарі Рудій В.О.
за участю: представник позивача - не з'явився; представника відповідача - Селітринського А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі
до відповідача: Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі та м. Калуші
про стягнення коштів в сумі 1551,14 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі та м. Калуші про стягнення коштів в сумі 1551,14 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, на те що відповідач не приймає до відшкодування витрати по пенсійних справах, призначених по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань., а саме витрати на доставку пенсії в сумі 239,46 грн. та допомогу на поховання в сумі 1311,68 грн.
Представник позивача в судове засідання не з’явився. Подав заяву про розгляд справи без участі представника, позов просив задовольнити.
Відповідач позов не визнав, його представником суду надано письмове заперечення проти заявлених позовних вимог, мотивоване тим Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі та м. Калуші діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачених чинним законодавством. Крім того, представник відповідача вказав, що відшкодування витрат позивача повинно здійснюватись на централізованому рівні, позивач не наділений повноваженнями спонукання до стягнення витрат по пенсійних справах. Позовні вимоги вважає безпідставними, в задоволенні позову просив відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.08.2010 р. по 01.12.2010 р. Управлінням ПФУ в Калуському районі понесено витрати на доставку пенсії в сумі 239,46 грн. та виплачено допомогу на поховання в сумі 1311,68 грн.
Щодо тверджень відповідача про те, що позивач не наділений повноваженнями звертатися до суду про стягнення витрат на виплату пенсій та витрат на доставку вказаних виплат необхідно зазначити наступне.
Згідно ст.18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Пунктами 1.2. та п.1.4. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, передбачено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений у пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1.1 цього Порядку, і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.
Таким чином, з врахуванням вищенаведених законодавчих норм органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків, як самостійні юридичні особи, зобов’язані відшкодувати витрати по виплаті та доставці пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві органам Пенсійного Фонду, як самостійним юридичним особам, які проводять відповідні виплати пенсій, тому орган Пенсійного Фонду має право на відшкодування органом Фонду соціального страхування від нещасних випадків сум витрат на виплату та доставку вказаних пенсій. Оскільки відповідач відмовився відшкодувати спірні витрати, позивач правомірно звернувся в суд з позовом про стягнення суми виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Щодо заявлених позовних вимог, слід зазначити наступне ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Згідно з ст. 24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” передбачено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до частини першої ст. 21 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати в тому числі шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, виплачуючи йому пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У відповідності до ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" - у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на день нещасного випадку, що стався з її чоловіком ОСОБА_3 та його смерті, була працездатною у віці 52 роки.
Таким чином, за таких обставин немає підстав для призначення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року №826 "Про затвердження порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 9 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначено, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Отже, витрати на поховання, в тому числі і відшкодування пенсії проводяться, якщо смерть потерпілого настала за обставин, за яких настав страховий випадок.
Судом встановлено, що громадянка ОСОБА_2 була вдовою інваліда трудового каліцтва, померла у 2010 році. Оскільки її смерть не має причинного зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійним захворюванням, тому допомога на поховання громадянки ОСОБА_3 в сумі 1311,68 грн., не підлягає до відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних заварювань.
Крім того, відповідно до приписів п.5 "Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання " - органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду) і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Пунктом 6 Порядку визначено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання , та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Як вбачається з матеріалів справи, суми виплаченої допомоги та витрати на виплату та доставку пенсії включені позивачем до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності і внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за кожний місяць вказаного періоду.
Відповідачем зазначені акти підписані із застереженнями та згідно таблиць розбіжностей не прийнято до відшкодування вищевказана суми допомоги та витрати на виплату та доставку пенсії.
За таких обставин, підсумовуючи вище викладено суд вважає позовні вимоги Управління ПФУ в Калуському районі про стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань в Калуському районі та м. Калуші витрат на виплату та доставку пенсії в сумі 239,46 грн., а також допомоги на поховання в сумі 1311,68 грн. безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Григорук О.Б.
Постанова складена в повному обсязі 13.05.2011 року.