ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2011 р. Справа № 2а-14646/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук Н. В.
при секретаріЮ.В. Чмух
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до в.о. головного державного санітарного лікаря Криничанського району Дніпропетровської області Костенко Надії Яковлевни, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Криничанська районна санітарно-епідеміологічна станція Дніпропетровської області про визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дії В.о. головного державного санітарного лікаря Криничанського району Дніпропетровської області Костенко Надія Яковлевна щодо прийняття незаконного рішення «Про скасування дії попереднього висновку» з перевищенням встановлених Законом повноважень та визнання протиправним рішення від 27.10.2010 року № 1/1993 «Про скасування дії попереднього висновку».
Представник Позивача підтримв позовні вимоги та просить суд задовольнити їх повністю.
Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Третя особа підтримує відповідача та просить в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що рішення в.о. головного державного санітарного лікаря Криничанського району Дніпропетровської області Костенко Надії Яковлевни від 27.10.2010 року № 1/1993 «Про скасування дії попереднього висновку» прийнято у зв'язку з відсутністю у позивача всіх необхідних документів для надання висновку про узгодження розміщення об’єкту для проведення підприємницької діяльності, а тому висновок від 24.11.2009 року № 2/1-1982 який було видано Головним державним санітарним лікарем Криничанського району Ю.В. Білоус приватному підприємцю ОСОБА_3 підлягає скасуванню.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача та третьої сторони, вважає необхідним задовольнити даний позов частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.09 р. Головним державним санітарним лікарем Криничанського району Ю.В. Білоус надано висновок приватному підприємцю ОСОБА_3 на розміщення об’єкту для проведення підприємницької діяльності.
27.10.2010 р. В.о. головного державного санітарного лікаря Криничанського району винесено рішення «про скасування дії висновку».
В зазаначеному рішенні «про скасування дії висновку» відповідач посилається на протест Криворізької транспортної прокуратури № 2890 вих-10 від 21.10.2010 року та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 року «Про затвердження єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони» та Наказу Державної Служби автомобільних доріг України № 414 від 29.09.2005 року «Про затвердження Порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об’єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об’єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування.
Однак, не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх неправомірними, та посилаючись на незаконність рішення від 27.10.10 № 1/1993 позивач звернулась за захистом своїх прав та інтересів до суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також, позивач посилається на ст.43 Закону України "Прозабезпечення санітарно та епідемічного благополуччя населення", згідно приписів якого постанови, розпорядження, приписи, висновки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби у місячний термін можуть бути оскаржені: головного державного санітарного лікаря України – до Кабінету Міністрів України або до суду; головного державного санітарного лікаря центрального органу виконавчої влади з питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрішніх справ, центального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України – головному санітарному лікарю України або до суду; інших головних державних санітарних лікарів та посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби – вищестоящому головному державному лікарю або до суду.
Окрім цього, позивач зазначає що згідно із статтею 41 Закону України "Про забезпечення санітарно та епідеміологічного благополуччя населення" положення якої не встановлює для головних державних санітарних лікарів повноваження, щодо скасування власних висновків, виданих суб’єктам підприємницької діяльності на підставі проведеної санітарно-епідеміологічної експертизи паспорту забудови малої архітектурної форми, як у випадку ОСОБА_3
Позивач вважає, що рішенням відповідача від 27.10.10 р. № 1/1993 грубо порушено її законні права, як підприємця, визначені ст.42 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, та норми ч.2 ст.5, ст.ст.6, 43 Господарського кодексу України, а також ставляться незаконні перепони в здійсненні фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 підприємницької діяльності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до Конституції України, організацію, повноваження та порядок діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби України визначає Закон України "Про забезпечення санітарно та епідеміологічного благополуччя населення".
Згідно зі ст.31 Закону України "Про забезпечення санітарно та епідеміологічного благополуччя населення" систему державної санітарно-епідеміологічної служби України становлять: центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоровя; відповідні установи заклади, частини і підрозділи центальних органів виконавчої влади в галузі оборони, в галузі внутрішніх справ, у справах охорони державного кордону, з питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України; державні наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю.
Посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України є головні державні лікарі та їх заступники, інші працівники державної санітарно-епідеміологічної служби України уповноважені здійснювати санітарно-епідеміологічний нагляд згідно з Законом України "Про забезпечення санітарно та епідеміологічного благополуччя населення".
Згідно із ч.1 п. «з» статті 41 Закону України "Про забезпечення санітарно та епідеміологічного благополуччя населення" головним державним санітарним лікарям Республіки Крим, областей, міст, районів та їх заступникам, головним санітарним лікарям на транспорті та їх заступникам, а також головним державним санітарним лікарям обєктів з особливим режимом роботи у межах відповідних територій надаються повноваження про погодження, видачі, а у передбачених законодавством випадках – надання дозволу на здійснення видів діяльності, передбачених зазаначеним Законом.
Дозволи на здійснення видів діяльності передбачених Законом України "Про забезпечення санітарно та епідеміологічного благополуччя населення", прийняті в межах компетенції головних державних санітарних лікарів, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Компетенція (повноваження) головних державних санітарних лікарів та інших посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд визначені у статті 41 Закону України "Про забезпечення санітарно та епідеміологічного благополуччя населення".
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представників сторін, оспорюване рішення відповідача видані на виконання протесту Криворізької транспортної прокуратури № 2890 вих-10 від 21.10.2010 року та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 року «Про затвердження єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони» та Наказу Державної Служби автомобільних доріг України № 414 від 29.09.2005 року «Про затвердження Порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об’єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об’єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування .
Проте, згідно приписів п. «в» ст.43 Закону України "Про забезпечення санітарно та епідеміологічного благополуччя населення" постанови, розпорядження, приписи, висновки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби у місячний строк можуть бути оскаржені:
- Інших головних державних санітарних лікарів та посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби – вищестоящему головному державному санітарному лікарю або суду.
Такіж самі положення щодо оскарження рішень та дій посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд містяться в частині 17 п. «в» «Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні» яке затверджено Постановою Кабінета Міністрів України від 22.06.1999 р. № 1109, а саме рішення та дії посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, можуть бути оскаржені у термін, встановлений законодавством: інших головних державних санітарних лікарів та посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби - до вищестоящого головного державного санітарного лікаря або суду.
З викладеного вбачається, що в.о головного державного санітарного лікаря Криничанського району Дніпропетровської області Костенко Надія Яковлевна скасувала попередній висновок який видав головний державний санітарний лікар Криничанського району Дніпропетровської області, що суперечить нормам законодавства.
Посилання відповідача на те, що його рішення від 27.10.2010 № 1/1993 «Про скасування дії попереднього висновку» винесено у звязку із відсутністю у позивача всіх необхідних документів для надання такого висновку, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки зазначений закон не передбачає скасування головними державними санітарними лікарями які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд своїх власних висновків, виданих субєктам підприємницької діяльності.
Отже, відповідач не повинен був видавати свідомо протизаконні рішення, а повинен був вжити відповідних заходів, що не суперечать нормам діючого законодавства України.
Таким чином, в.о головного державного санітарного лікаря Криничанського району Дніпропетровської області перевищено свої повноваження під час винесення рішення від 27.10.2010 № 1/1993 «Про скасування дії попереднього висновку» .
За наведених підстав, рішення в.о головного державного санітарного лікаря Криничанського району Дніпропетровської області Костенко Надії Яковлевни від 27.10.2010 № 1/1993 «Про скасування дії попереднього висновку» підлягають визнанню нечинним та скасуванню.
Що стосується позовних вимог в частині про зупиненя дії рішення від 27.10.2010 № 1/1993 «Про скасування дії попереднього висновку», суд відмовляє у зв’язку із тим, що в цій частині суд вже розглядав зазначену вимогу про що було винесено ухвалу від12 листопада 2010 року.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.
Отже, відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд, скасовуючи протиправне рішення відповідача виходить за межі позовних вимог у частині скасування зазначеного рішення, у звязку із тим, що позивач такої вимоги не заявляв, будучі необізднаним, але це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача про захист яких він просить.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи наявні у матеріалах справи докази та надані представниками сторін у судовому засіданні пояснення, а також те, що позивачем обгрунтовано та підтверджено належним чином вимоги, а заперечення відповідача спростовані матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з державного бюджету позивачу – ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 3грн. 40коп., сплачені квитанцією № 49 від 08.11.2010 р.
Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до до в.о. головного державного санітарного лікаря Криничанського району Дніпропетровської області Костенко Надія Яковлевна, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Криничанська районна санітарно-епідеміологічна станція Дніпропетровської області про визнання нечинним рішення - задовольнити частково.
Визнати дії в.о. головного державного санітарного лікаря Криничанського району Дніпропетровської області Костенко Надії Яковлевни щодо прийняття рішення від 27.10.2010 року № 1/1993 «Про скасування дії висновку» протиправними.
Визнати нечинним та скасувати Рішення в.о. головного державного санітарного лікаря Криничанського району Дніпропетровської області Костенко Надії Яковлевни від 27.10.2010 року № 1/1993 «Про скасування дії висновку».
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 3грн. 40коп. (три грн. 40коп.) судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Текст постанови у повному обсязі виготовлений 30.05.2011 р.
Суддя
Н.В. Захарчук