Категорія №10.3.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 квітня 2011 року Справа № 2а-2965/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Цицюри О.О.,
при секретарі судового засідання Бойко В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача – начальник відділу забезпечення надходження та організаційної
роботи по соціальному захисту інвалідів ОСОБА_1
(довіреність №03-02/28 від 13.01.2011р.),
від відповідача – ОСОБА_2 (довіреність №84 від 18.04.2011),
ОСОБА_3 (довіреність №88 від 19.04.2011),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання у 2008 році нормативу робочих місць у розмірі 13869,57 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2978,56 грн., а всього 16848,13 грн.,
ВСТАНОВИВ:
05 квітня 2011 року позивач - Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікод» адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2008 році нормативу робочих місць у розмірі 13869,57 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2978,56 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що згідно із ст.19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів» . В порушення вимог ст.19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікод» у 2008 році замість 2 (двох) інвалідів працював 1 (один). Таким чином, за 1 (одне) робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2009 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 13869,57 грн. Оскільки сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути її з відповідача разом із нарахованою пенею в сумі 2978,56 грн. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, а всього 16848,13 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, підтримали доводи, викладені в письмових запереченнях проти позову №83 від 18.04.2011, від 19.04.2011 №б/н (а.с.26,36-37) у яких, зокрема, зазначено наступне. Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів, виходячи з нормативів робочих місць. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч.1 ст.18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII). Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними вважаються інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. Частиною 5 п.1 ст.7 зазначеного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань. Абзацем 4 п.2 ст.19 Закону України «Про зайнятість населення» визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності за наявності вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань. З огляду на викладене, Законом України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов’язок підприємства відносно створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов’язком їх пошуку, обов’язок з працевлаштування інвалідів покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Так, у період 2008 року (12 місяців) на підприємстві ТОВ «Рікод» працювала інвалід ОСОБА_4 Протягом 2008 року ТОВ «Рікод» щомісячно звітувало до державної служби зайнятості про незайняту, однак, фактично створену вакансію для працевлаштування інваліда, однак направлення інваліда органом працевлаштування на вказану вакансію не відбулося. Зокрема, зазначили, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.09.2009 по справі №2а-23879/09/1270, яка є такою, що набрала законної сили, задоволено адміністративний позов ТОВ «Рікод» до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, визнано протиправним нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Рікод» суми адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 13869,57 грн. та скасовано акт перевірки виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій за 2008 рік №120 від 17.06.2009. Просили у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).
Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції.
Право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку (частина 9 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
З огляду на викладене та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3, п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України справи за позовами суб'єктів владних повноважень - відділень Фонду до роботодавців про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за кожне робоче місце призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, є адміністративними.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог ст.19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»:
- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Аналіз зазначених положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком самостійно підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
У судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами справи, що на виконання вимог п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, щодо надання до центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рікод» (код ЄДРПОУ 21828499) протягом 2008 року у відповідності до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності форми №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814, інформувало Луганський міський центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів у лютому, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2008 року шляхом подання звітів за формою №3-ПН «Звіт про наявність вакансій» станом на 28.02.2008, 05.05.2008, 01.06.2008, 01.07.2008, 01.08.2008, 01.09.2008, 01.10.2008, 03.11.2008, 26.11.2008, 26.12.2008 про наявність вакансій (аркуші справи 6-15). Той самий факт підтверджується і листом Луганського міського центру зайнятості від 22.09.2009 № 1/07-4377 (аркуш справи 5).
Вищезазначене свідчить, що відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві ТОВ «Рікод».
Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідам, які направлялися центром зайнятості чи зверталися безпосередньо до підприємства відповідача, при розгляді справи судом не встановлено. Таким чином, суд вважає, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
17.06.2009 представниками Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікод» з виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій за 2008 рік , за результатами якої складено акт №120. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Рікод» 4% норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не виконало, у щорічному звіті форми №10-ПІ за 2008 рік надало інформацію про те, що у 2008 році на підприємстві працювало 2 (два) інваліда, але, фактично протягом року працював 1 (один) інвалід – ОСОБА_5, звільнений 04.01.2008 року. Таким чином, ТОВ «Рікод» надало недостовірну інформацію до відділення Фонду, сума нарахованих адміністративно-господарських санкцій склала 13869,57 грн. (аркуші справи 17-18).
Не погодившись з результатами проведеної перевірки та нарахуванням ТОВ «Рікод» адміністративно-господарських санкцій у розмірі 13869,57 грн. за невиконання у 2008 році 4% нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, останній 25.06.2009 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо визнання протиправним нарахування суми адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 13869,57 грн., визнання протиправним та скасування акту перевірки виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій за 2008 рік №120 від 17.06.2009.
Так, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.09.2009 по справі №2а-23879/09/1270 задоволено адміністративний позов ТОВ «Рікод» до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, визнано протиправним нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Рікод» суми адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення у 2008 році працевлаштування інвалідів у розмірі 13869,57 грн. та скасовано акт перевірки виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій за 2008 рік №120 від 17.06.2009 (аркуші справи 38-40). Постанова суду від 17.09.2009 у справі №2а-23879/09/1270 була оскаржена відповідачем у справі – ЛОВ ФСЗІ в апеляційному порядку.
Так, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010 Луганському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено у поновленні пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Луганського окружного адміністративного суду від 17.09.2009 у справі №2а-23879/09/1270, апеляційну скаргу залишено без розгляду (аркуш справи 41). Зазначена ухвала була оскаржена відповідачем у справі – ЛОВ ФСЗІ також і в касаційному порядку.
Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.09.2010 касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилено, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010 залишено без змін (аркуш справи 42).
На час розгляду справи постанова Луганського окружного адміністративного суду від 17.09.2009 у справі №2а-23879/09/1270 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010 є такими, що набрали законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно із ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Представниками відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв’язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо стягнення з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікод» адміністративно-господарських санкцій у розмірі 13869,57 грн. за невиконання у 2008 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та 2978,56 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито” від сплати державного мита (судового збору) звільнений, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 27 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 04 травня 2011 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікод" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання у 2008 році нормативу робочих місць у розмірі 13869,57 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2978,56 грн., а всього 16848,13 грн. відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова складена у повному обсязі та підписана 04 травня 2011 року.
Суддя О.О. Цицюра