Категорія №6.13
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 листопада 2010 року Справа № 2а-8446/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Широкої К.Ю.,
при секретарі: Смішливій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора міста Первомайська Луганської області в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області до Комунального підприємства «Прогрес» про стягнення заборгованості у розмірі 16 936,06 грн., -
ВСТАНОВИВ:
09 листопада 2010 року прокурор м. Первомайська Луганської області в інтересах держави в особі УПФУ в м. Первомайську Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, в обґрунтування якого послався на наступне. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» суб’єкт підприємницької діяльності є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування і повинен перераховувати до органів Пенсійного фонду України збір від суми чистого прибутку в розмірі 32%. КП «Прогрес» має заборгованість зі страхових внесків до УПФУ в м. Первомайську. Згідно довідки УПФУ в м. Первомайську КП «Прогрес» за період з 01.07.2010 по 01.08.2010 борг по страховим внескам збільшився на 16936,06 грн. за рахунок несплати страхових внесків, нарахованих за червень 2010 року. Вказана сума не сплачена відповідачем до теперішнього часу. У зв’язку з чим прокурор – заявник просить стягнути з КП «Прогрес» на користь УПФУ в м. Первомайську Луганської області 16936,06 грн.
У судовому засіданні прокурор – заявник та представник позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позові, просили стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 16936,06 грн.
Представник відповідача - Комунального підприємства «Прогрес» - у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.121 Конституції України прокуратура здійснює функцію представництва інтересів громадян і держави в судах у випадках, визначених законом.
Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва прокурором інтересів держави в судах є наявність або загрози порушень економічних, політичних і державних інтересів внаслідок противоправних дій бездіяльності фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до ст.60 КАС України прокурор може звернутися до адміністративного суду з адміністративним позовом про захист інтересів держави, самостійно визначаючи та обґрунтовуючи в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересів держави.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справи за участю управлінь Пенсійного фонду України є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 КАС стосовно визначення адміністративної справи.
Пункт 4 частини першої статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених законом.
Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною другою статті 17 КАС України, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для вищезазначених страхувальників - календарний місяць.
Частиною 2 ст. 106 зазначеного Закону передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
За період з 01.07.2010 по 01.08.2010 у відповідача утворилася заборгованість перед УПФУ в м. Первомайську Луганської області по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 16936,06 грн.
Позивачем згідно з ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058 було направлено вимогу № Ю-133/19 від 25.08.2010 року про сплату боргу в сумі 16936,06 грн. яку отримано відповідачем.
Однак, відповідач суму боргу, зазначену у вимозі, не оскаржив у встановленому законом порядку та у 10-денний термін з дня її отримання у повному обсязі не сплатив.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами, зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
За таких обставин позовні вимоги позивача є обгрунтовними та підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 15, 17, 20, 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р.№1058, Розділом 2 Порядка нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 25.08.2004 р. №1092, ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги прокурора міста Первомайська Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області до Комунального підприємства «Прогрес» про стягнення заборгованості у розмірі 16 936,06 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «Прогрес» (р/р 2600912640014 Сєверодонецька філія АБ «Укркомунбанк», МФО 304740, код ЄДРПОУ 32632584), розташованого за адресою: 93200, Луганська область, м. Первомайськ, вул. О.Кошового, 6, на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області (93200, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Куйбишева, 16а) недоїмку по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 16 936,06 грн. (шістнадцять тисяч дев’ятсот тридцять шість гривень 06 коп.)
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено 30 листопада 2010 року.
СуддяК.Ю. Широка