Категорія №8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 квітня 2011 року Справа № 2а-1722/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Широкої К.Ю.,
при секретарі: Смішливій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Криворізька” до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2010 № 0004551501/0, -
В С Т А Н О В И В :
25 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Криворізька” (далі – ВАТ „ЦЗФ „Криворізька”) до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі – Алчевська ОДПІ Луганської області) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2010 № 0004551501/0.
02 березня 2011 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду позовну заяву ВАТ „ЦЗФ „Криворізька” до Алчевської ОДПІ Луганської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2010 № 0004551501/0 було залишено без руху до 14 березня 2011 року для усунення недоліків, шляхом надання до суду уточненого позову.
Ухвалою суду від 15 березня 2011 року справу призначено до розгляду. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.02.2011 позивачем було отримано від відповідача податкове повідомлення-рішення за № 0004551501/ 0 від 23 грудня 2010 року на суму 35 955,03 грн., штрафні санкції по платежах - податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів. Розрахунок штрафних санкцій відповідачем на адресу позивача не надавався, що не дає позивачу можливість перевірити законність нарахування штрафних санкцій. У порушенні встановлених строків направлення результатів перевірки і термінів направлення податкових повідомлень-рішень, відповідач направив їх на адресу позивача по закінченні більш півтора місяця, тим самим порушив порядок оформлення результатів не виїзних документальних перевірок, затверджених наказом ДПІ України від 10.08.2005 № 327. При відсутності розрахунку штрафних санкцій, платіжних доручень включених у розрахунок із зазначенням призначення платежу, а також порушення "Порядку" є підставою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за № 0004551501/ 0 від 23 грудня 2010 року на суму 35 955,03 грн. і підлягає його скасуванню. У зв’язку з чим, позивач просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2010 № 0004551501/0.
Представник позивача в судовому засіданні надав доповнення до уточненого позову, у якому зазначив, що відповідно до пункту 7.7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень-рішень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджених наказом ДПАУ від 21 червня 2001 року № 253, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 року № 567/5758 (далі – „Порядок”) встановлено: „Надсилання (вручення) податковими органами рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій суб'єктам господарювання здійснюється у порядку, передбаченому пунктами 4.5 - 4.8 розділу 4”. Пункт 4.5 „Порядку” - у день отримання податкового повідомлення від структурного підрозділу, що його склав, надсилає (вручає) податкове повідомлення платнику податків. Фактично податкове повідомлення-рішення було відправлено на адресу позивача тільки 09.02.2011, чим самим відповідачем були порушені пункти 7.7. 4.5-4.8 розділу 4 "Порядку".
Згідно пункту 6 частини 1 ст. 7 Закону України "Про національний банк України "від 20.05.1999, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Відповідно до зазначеної Інструкції, до чинного законодавства України позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів. Податковому органу, тобто відповідачу, не надано право змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах. За таких обставин, позивач вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення за №0004551501/0 від 23 грудня 2010 року на суму 35 955,03 грн. на суму підлягає скасуванню, так як розрахунок штрафних санкцій не підтверджений документально і правильністю нарахування штрафних санкцій.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову (а.с. 30) від 30.03.2011 у яких послався на наступне.23.12.2010 Алчевською ОДПІ Луганської області проведена документальна перевірка ВАТ „ЦЗФ „Криворізька” на предмет своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість. За результатами перевірки Алчевською ОДПІ Луганської області було складено акт від 23.12.10 № 20160-00178548 яким встановлено порушення платником податків граничних строків сплати сум узгоджених податкових зобов’язань більше ніж на 90 календарних днів. Тим самим, ВАТ „ЦЗФ „Криворізька” порушено п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». На підставі зазначеного акту перевірки Алчевською ОДПІ Луганської області винесено податкове повідомлення-рішення № 0004331501/0 від 23.12.2010 яким позивачу, на підставі п.п. 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 нарахована сума штрафних санкцій у розмірі 35 955,03 грн. за затримку сплати суми узгодженого податкового зобов’язання. Відповідач самостійно визначився зі своїми податковими зобов’язаннями в податкових деклараціях, що зазначені в додатку до заперечення, але не сплатив такі суми податкового зобов’язання у визначений законодавством строк. У зв’язку з чим, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.
Старший державний податковий інспектор Брянківського відділення Алчевської ОДПІ Луганської області Ситнік Валентина Михайлівна в судовому засіданні надала пояснення, в яких зазначила, що на підставі п. 1 ст. 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» зі змінами та доповненнями Брянківським відділенням Алчевської ОДПІ Луганської області 23.12.2010 була проведена невиїзна документальна перевірка ВАТ „ЦЗФ „Криворізька” з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість по деклараціям: за 4 квартал 2007 року (№ 65565 від 09.02.2008), за 1 квартал 2008 року (№68168 від 07.05.2008), за 2 квартал 2008 року (№70864 від 18.04.2008), за 3 квартал 2008 року (№ 74599 від 20.10.2008), за 4 квартал 2008 року (№ 78582 від 27.01.2009), за 1 квартал 2009 року (№ 3148 від 16.04.2009), за 2 квартал 2009 року (№ 3148 від 16.04.2009), за 2 квартал 2009 року (№ 6498 від 17.07.2009), за 3 квартал 2009 року (№ 9736 від 20.10.2009), за 4 квартал 2009 року). За результатами перевірки заступником начальника Алчевської ОДПІ Луганської області – начальником Брянківського відділення винесено податкове повідомлення – рішення № 0004551501/0 від 23.12.2010 з податку на додану вартість на суму 35 955,03 грн., за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Один примірник акта з додатками на трьох аркушах (акт від 23.12.2010 № 205/160-00178548 на одному аркуші, додаток до акту – розрахунок штрафних санкцій на двох аркушах), податкове повідомлення – рішення форми «Ш» № 0004551501/0 від 23.12.2010 було надіслано 09.02.2011 за адресою платника податку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке отримано позивачем 11.02.2011, про що свідчить підпис у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тому суд вважає за потрібне застосовувати законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин.
Приписами ст. ст. 8. 9, 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначені функції органів державної податкової служби, до яких належить, зокрема здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі; контроль своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку, організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, застосуванням у випадках, передбачених законодавством фінансової санкції до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства, тощо.
23 грудня 2010 року на підставі п. 1 ст. 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» зі змінами та доповненнями, головним державним податковим інспектором Брянківського відділення Алчевської ОДПІ Луганської області Ситнік Валентиною Михайлівною проведена невиїзна документальна перевірка ВАТ „ЦЗФ „Криворізька” з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з 19.02.2008 по 26.11.2010. Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами та доповненнями) ВАТ „ЦЗФ „Криворізька” несвоєчасно сплачені узгоджені податкові зобов’язання з податку на додану вартість, нараховані згідно податкових декларацій з ПДВ за 4 квартал 2007 року, за 1 квартал 2008 року, за 2 квартал 2008 року, за 3 квартал 2008 року, за 4 квартал 2008 року, за 1 квартал 2009 року, за 2 квартал 2009 року, за 2 квартал 2009 року, за 3 квартал 2009 року, за 4 квартал 2009 року. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2010 № 0004551501/0, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 50% у сумі 35 955,03 грн. на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (із змінами та доповненнями) за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 71 910,00 грн. (а.с. 7).
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 5.1 ст.5 Закону № 2181 визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну сум коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно пп. 5.3.1. п. 5.3. ст.5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строк передбаченого пп. 4.1.4. п.4. 1. ст. 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставам зазначеними у підпункті "а" пп. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку розпочато процедуру апеляційного узгодження.
Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п.1.3 ст. 1 зазначеного Закону).
Згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Оскільки на момент сплати цього узгодженого податкового зобов'язання позивач мав борг перед бюджетом, то перераховані кошти були зараховані в обліковій картці платника податку у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань.
Відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону № 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Інструкцією „Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України", затвердженої наказом ДПА України від 18.07.05 №276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.05 № 843/11123, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється з використанням автоматизованої інформаційної системи (АІС), яка підлягає тестуванню у ДПА України для забезпечення відповідності програмного комплексу нормам чинного законодавства. У відповідності до цієї Інструкції органи державної податкової служби ведуть особові рахунки платників податків, обліковують нараховані суми, здійснюють облік надходження платежів до бюджету.
Відповідно до податкового роз'яснення (згідно пп. 4.4.2 п. 4.4. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства уповноваженими на це контролюючими органами, використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур) щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 13.11.2002 року № 504, кошти, що надійшли на сплату зобов'язання, податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.
Додатково слід зазначити наступне. Відповідно до п.8.1, абз.З пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону 2181, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів, активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу; право податкової застави виникає згідно із законом і не потребує письмового оформлення; право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку. З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що в разі наявності у платника податку податкового боргу за попередні звітні періоди та узгодження ним податкових зобов'язань в наступних податкових періодах шляхом подання податкових декларацій, такий платник податку не може самостійно визначити черговість погашення таких зобов'язань.
Враховуючи викладене вище, суд вказує, що саме Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” визначає порядок та строки погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом.
Тому позивачем у відповідності до вимог діючого законодавства вказано порушення позивачем норм права, за які застосовується штрафна санкція.
Суд також зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання; штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами;
З аналізу вказаної норми вбачається, що штрафна санкція застосовується до платника податків за порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами, зокрема, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.
Підпунктом 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 визначає порядок проведення камеральної перевірки, згідно якого камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Відповідно до Закону № 2181-ІІІ, невиїзна документальна перевірка проводиться на підставі даних, які зазначені у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
В силу пункту 3.2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247), податкове повідомлення за формою «Ш» складається податковим органом згідно з додатком 3 за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.
Таким чином, відповідач правомірно застосував до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» спірними податковими повідомленнями – рішеннями.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Алчевська об’єднана державна податкова інспекція Луганської області діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а податкові рішення-повідомлення прийняті відповідачем у відповідності до вимог діючого законодавства, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Підстав для задоволення позову про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2010 № 0004551501/0 немає.
У зв’язку з відмовою в задоволені позову судові витрати не підлягають поверненню.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 13 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160–163, 186, 254
Кодексу адміністративного судочинства України, суд, – .
П О С Т А Н О В И В:
У задоволені позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Криворізька” до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2010 № 0004551501/0 - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 18 квітня 2011 року.
Суддя К.Ю. Широка