Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 травня 2011 р. справа № 2а/0570/6069/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зінченка О.В.
при секретарі Гончар О.О.
прокурора – Григор’євої О.В.,
представника позивача – Єфімової С.В.,
відповідача – не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн.,-
В С Т А Н О В И В:
Донецько-Ясинуватський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор зазначив, що позивачем проведено перевірку відповідача, в ході якої встановлено, що відповідачем при наданні послуг з пасажирських перевезень порушено ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме у водія була відсутня: ліцензійна картка, тимчасовий реєстраційний талон, розклад руху, таблиця вартості проїзду за наслідками перевірки складено акт № 222167 від 01.12.10 року. За результатами розгляду вказаного акту винесена постанова № 118606 від 17.01.11 року про застосування до відповідача фінансової санкції у розмірі 1700,00 грн. Просить суд стягнути зазначену суму з відповідача на користь Державного бюджету.
Прокурор та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи, або розгляду справи без участі їх представника від відповідача не надходило.
З огляду на положення ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Донецько – Ясинуватський транспортний прокурор у відповідності до ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн.
Відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв’язку України і йому підпорядковується.
Згідно з п. 4 вищевказаного Положення Головна державна інспекція на автомобільному транспорті відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
Головна державна інспекція на автомобільному транспорті має право перевіряти додержання суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
Згідно п.8 вказаного Положення Головна державна інспекція на автомобільному транспорті для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністерством транспорту та зв’язку утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Головної державної інспекції на автомобільному транспорті.
Таким чином, територіальний орган Головної державної інспекції на автомобільному транспорті при прийнятті рішення про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій діє як орган державної виконавчої служби у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб’єкт владних повноважень.
Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області при проведенні перевірок встановлено порушення законодавства з боку відповідача при здійсненні ним діяльності, пов’язаної з перевезенням пасажирів.
ОСОБА_2, зареєстрований 29.03.2002 року виконавчим комітетом Вугледарської міської ради Донецької області як фізична особа – підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 3).
01.12.2010 року о 10 годині 00 хвилин у м. Донецьку інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення регулярних пасажирських перевезень фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 транспортним засобом марки БАЗ А 07920 під керуванням ОСОБА_3, державний номерний знак – НОМЕР_2, який належить відповідачу.
Під час проведення зазначеної перевірки виявлені порушення відповідачем вимог ст.ст. 39, 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 р. (далі – Закон №2344-ІІІ), зокрема відсутності у відповідача ліцензійної картки, тимчасового реєстраційного талону, розкладу руху, таблиці вартості проїзду (а.с.8)., про що державним інспектором складено акт № 222167 від 01.12.2010 року (а.с.8).
17.01.2011 року постановою виконуючого обов’язки начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області Дубчак О.В. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до відповідача застосовано фінансові санкції в розмірі 1700,00 грн. (а.с. 7)
Зазначена постанова направлялась на адресу відповідача (а.с.12), однак останнім до бюджету фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн. у добровільному порядку не сплачені.
Згідно пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 р., під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Статтею 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Пунктами 26, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій
Відповідно ст. 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктами 25, 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення, у присутності уповноваженої особи суб’єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб’єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Згідно п. 28 зазначеного Порядку фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Докази щодо оскарження відповідачем зазначеної постанови про накладення фінансових санкцій в адміністративному чи судовому порядку у суду відсутні, а відповідачем суду не надані.
Приймаючи до уваги, що у добровільному порядку відповідачем фінансові санкції у розмірі 1700 грн. не сплачено, суд вважає необхідним стягнути, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зазначену вище суму фінансових санкцій з відповідача на користь Державного бюджету.
З урахуванням встановлених обставин у справі, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 254, 257 КАС України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн., - задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (85670, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету м. Донецька ( р/р 31112106700002, МФО 834016, ОКПО 23977045, код 21081100) фінансові санкції у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 05 травня 2011 року.
Повний текст постанови складений 10 травня 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Зінченко О.В.