ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2011 року Справа № 14/19-11
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді –Мороз В.Ф., Науменко І.М.,
секретар судового засідання –Заболотна О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача –ОСОБА_1 директор, ОСОБА_2, довіреність від 26 березня 2010 року №33; ОСОБА_3, довіреність від 23 лютого 2011 року б/н;
від відповідача –ОСОБА_4, довіреність від 14 квітня 2010 року №1757-О;
від третьої соби-1, 2 представники не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Ферія”, м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2011 року у справі №14/19-11
за позовом Приватного підприємства “Ферія”
до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк”, м.Дніпропетровськ
третя особа-1 без самостійних вимог на стороні відповідача –Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, м.Дніпропетровськ
третя особа-2 без самостійних вимог на стороні відповідача –ОСОБА_6, м.Дніпропетровськ
про визнання договору застави недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2011 року у справі № 14/19-11 (суддя Панна С.П.) частково задоволено позовні вимоги ПП “Ферія”; визнано недійсним п.2 договору застави майна №2006-338 від 13 грудня 2006 року в частині сплати штрафу в розмірі 2% від суми отриманого кредиту за кожний випадок порушення зобов’язань, передбачених п.п.2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору, а також сплати штрафу в розмірі 25% від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням; стягнуто з відповідача ПАТ КБ “Приватбанк” на користь позивача 85 грн. витрат на держмито, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.
При винесенні рішення в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним п.2 договору застави суд зазначив про технічну помилку при складанні договору. В іншій частині позову відмовлено у зв’язку з відсутністю підстав для визнання недійсним оспорюваного договору застави.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач –ПП “Ферія”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність встановлених судом обставин справи, порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про наявність факту підміни сторонами кредитного договору його тексту, що у свою чергу, збільшило обсяг відповідальності позивача за договором застави. Вказує про невідповідність договору застави та кредитного договору та вважає безпідставною відмову суду у задоволенні клопотання про призначення по справі технічної експертизи документів.
Відповідач –ПАТ КБ “Приватбанк” проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін. У поданому відзиві зазначає, що при укладенні договору застави від 13 грудня 2006 року, яким забезпечувалось основне зобов’язання за кредитним договором укладеним з ОСОБА_6, заставодавець діяв добровільно, договір підписано заставодавцем, що свідчить про ознайомлення його з умовами кредитного договору. Вказує про відсутність підстав для визнання договору застави недійсним.
Треті особи-1,2 –Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відзив на апеляційну скаргу не надали, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином /а.с.94, 95, 110, 111 т.2/, своїм правом участі в судовому засіданні не скористалися, явку представників в судове засідання не забезпечили. Третьою особою-1 подано клопотання про розгляд справи без її участі. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність третіх осіб.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2006 року між відповідачем ПАТ КБ “Приватбанк” (кредитор) та третьою особою-2 –ОСОБА_6 (позичальник) укладено кредитний договір № 2006-338, згідно з умовами якого, банк за наявності вільних грошових коштів зобов’язується надати позичальнику кредит у вигляді поновлювальної лінії з лімітом в розмірі 37000 доларів США, на підставі попередньої вимоги згідно п.2.1.2 даного договору в обмін на зобов’язання позичальника з повернення кредиту і сплаті відсотків згідно графіку погашення кредиту і відсотків, який є невід’ємною частиною даного договору, комісії і винагороди, штраф і пені в обумовлені даним договором строки.
Відповідно до п.1.2 кредитного договору метою надання кредиту є придбання основних засобів.
Строк повного погашення кредиту, відповідно до п.1.3 кредитного договору –13 грудня 2009 року включно.
Пунктом 2.2.7 кредитного договору передбачено обов’язок позичальника до отримання кредиту належним чином оформити договір застави в забезпечення виконання зобов’язань за даним договором, а при необхідності договір поруки і договір страхування заставленого майна. Під “належним оформленням договору застави і страхування” сторони розуміють підписання позичальником та іншими заставодавцями договору застави, нотаріальне посвідчення (по узгодженню сторін або відповідно до законодавства), іншу передбачену законодавством або самим договором застави процедуру реєстрації відносин застави.
13 грудня 2006 року між позивачем –ПП “Ферія” (заставодавець) та відповідачем –ПАТ КБ “Приватбанк” (заставодержатель) укладено договір застави майна №2006-338, предметом якого є надання заставодавцем в заставу майна, опис якого зазначений в п.6 цього договору, в забезпечення виконання зобов’язань заставодацем (позичальником) перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання позичальником зобов’язань, забезпечених заставою, та (або) невиконанні заставодавцем зобов’язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу майна переважно перед іншими кредиторами заставодавця та (або) позичальника.
Відповідно до п.2 договору застави за цим договором заставою забезпечується виконання зобов’язань позичальника, що випливають з кредитного договору від 13 грудня 2006 року № 2006-338:
- повернення кредиту в сумі 37000 доларів США, що надається у формі поновлювальної кредитної лінії у термін 36 місяців;
- сплати процентів за користування кредитом у розмірі 16% річних починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, у дату сплати процентів, якою є 13-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, яка відрізняється від вказаної в цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, нарахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту;
- сплати процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту, - у дату сплати процентів, якою є 13-е число кожного поточного місяця. Якщо повне погашення кредиту здійснюється і дату, яка відрізняється від вказаної в цьому пункті, то останньою датою погашення таких процентів, нарахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту;
- сплати винагороди, за розрахунково-касове обслуговування, в розмірі 1% від суми траншу;
- при достроковому погашенні кредиту –сплати винагороди, за користування кредитом, в розмірі 1,5% ввід суми кредиту, яка погашається достроково, в день такого погашення;
- сплати пені, у порядку та розмірі, визначених кредитним договором;
- сплати штрафу, в розмірі 2% від суми отриманого кредиту, за кожний випадок порушення зобов’язань, передбачених п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору;
- сплати штрафу, в розмірі 25% від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням.
Максимальний розмір вимоги, яка забезпечена заставою за цим договором, складає 111000 доларів США (п.3 договору застави).
Предметом застави є належне заставодавцю на праві власності обладнання: пристрій згортання пакетів для сміття “ROOL-O-МАТІС” типу 855/1300, міні-еструдер КWEEN В моделі МВ-45 (2 од., серійні номери № 8559, 8560, 1998 р.в.), універсальний електронний пакетозварювальний пристрій “ PLAS ALIANCE LTD” моделі PL 28 DL 40-16 (серійний номер МАІ 38828DІ-6), 1998 р.в., загальною ринковою вартістю 318150 грн. та заставною вартістю 206797,50 грн.
Договір застави посвідчений 13 грудня 2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 2458.
В грудні 2010 року позивач ПП “Ферія” звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання недійсним договору застави від 13 грудня 2006 року №2006-338 на підставі ст.203, 215 ЦК України.
Як встановлено ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин згідно з ч.3 ст.215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно положень вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов’язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При укладенні оспорюваного договору застави його сторонами дотриманні вимоги, встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою ст.203 ЦК України, у зв’язку з чим підстави для визнання договору недійсним відсутні.
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободу договору, згідно якого відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.
Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов’язання є застава (ч.1 ст.546 ЦК України).
Згідно ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 573 ЦК України передбачено, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.
Відповідно до ч.1 ст.574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено ч.1 ст.584 ЦК України, у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як встановлено ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Укладення сторонами договору застави від 13 грудня 2006 року № 2006-338 відповідає вищевказаним положенням закону, договір укладено в письмовій формі, підписано уповноваженими представниками сторін, скріплено їх печатками та засвідчено нотаріально, волевиявлення учасників договору було вільним.
Обставини, якими обґрунтовує свої вимоги позивач, не можуть бути підставою для визнання недійсним договору застави майна від 13 грудня 2006 року №2006-338.
Посилання позивача на наявність декількох екземплярів кредитного договору від 13 грудня 2006 року № 2006-338, твердження про підміну сторонами кредитного договору його тексту, судовою колегією відхиляються як необґрунтовані.
Наявні у матеріалах справи копії кредитного договору, як надані сторонами, так і надані нотаріусом, повністю відповідають один одному за змістом і формою. Посилання позивача на відсутність на кредитному договорі підпису його директора судова колегія вважає безпідставними, оскільки позивач не є стороною кредитного договору, а тому не повинен був його підписувати, візування або іншим чином засвідчення кредитного договору заставодавцем законом не передбачено, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо зміни умов кредитного договору, в тому числі вилучення умов про цільове призначення кредиту та контролю ПП “Ферія” за видачею кредитних коштів, позивачем не надано.
Доводи ж позивача про недійсність договору застави у зв’язку з його невідповідністю за окремим пунктами положенням кредитного договору не ґрунтуються на законі і є безпідставними.
Оспорюваний договір застави підписаний його сторонами, що свідчить про погодження ними всіх його умов. Договір застави майна укладався сторонами після підписання відповідачем та третьою особою-2 кредитного договору у забезпечення виконання зобов’язань позичальника. Як вказано в п.5 договору застави, заставодавець з умовами кредитного договору ознайомлений. Умови договору застави визначалися на розсуд сторін, вимоги щодо відповідності положень договору застави положенням кредитного договору законом не встановлено.
При цьому судова колегія вважає невірним висновок господарського суду про визнання недійсним договору застави майна в частині п.2 щодо умов про сплату штрафу в розмірі 2% та 25% з посиланням на те, що внесення вказаних положень є наслідком технічної помилки. Наведена судом обставина не може слугувати підставою для визнання недійсним договору в частині вказаних положень, оскільки ці умови вимогам закону не суперечать, вони визначені та погоджені сторонами.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги ПП “Ферія” є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки підстави для визнання недійсним укладеного між сторонами договору застави від 13 грудня 2006 року № 2006-338 за наведеними позивачем обставинами відсутні.
Клопотання позивача про призначення судово-технічної експертизи документів судовою колегією відхиляється як таке, що не відповідає вимогам ст.ст.34, 41 ГПК України, оскільки вирішення питань щодо виявлення неспівпадаючих ознак та відмінностей наявних у матеріалах справи електрофотографічних копій кредитного договору, відповідності копії кредитного договору його оригіналу, не відносяться до предмету доказування у даній справі.
На підставі зазначеного рішення господарського суду в частині часткового задоволення позову, у зв’язку з невідповідністю викладених в ньому висновків обставинам справи, неправильним застуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відхилення позовних вимог у повному обсязі.
Господарські витрат у справі підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст.103, 104, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Ферія” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2011 року у справі №14/19-11 скасувати.
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді В.Ф.Мороз
І.М.Науменко