Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 травня 2011 р. справа № 2а/0570/5486/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Крилової М.М.
при секретарі при секретарі Полежай Ю.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1;
представника позивача ОСОБА_2, діє за довіреністю від 21.07.2010;
представників відповідача ОСОБА_3, діє за довіреністю від 19.04.2011, ОСОБА_4, діє за довіреністю від 19.04.2011, ОСОБА_5, діє за довіреністю від 19.10.2010,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Позивач вимоги мотивує тим, що Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2009 року по справі №2а-11138/09/0570 скасований наказ Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції № 48-о від 16.06.2009р. “Про припинення державної служби”; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податків з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції з 17 червня 2009 року; стягнуто з Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.06.2009 року по 28.08.2009 року у розмірі 5185,68 грн. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2009 року скасована, а в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 08.12.2010 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2009 року залишена в силі.
Позивач зазначає, що наказом №24-о від 18.03.2011 року її було звільнено з посади у зв’язку з виходом на пенсію по інвалідності, а весь час вимушеного прогулу з 03.06.2010 року по 17.03.2011 року складає 199 робочих днів, що дорівнює сумі 31648,96 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. Крім того, зазначає позивач, незаконне звільнення з посади порушило її законні права та призвело до моральних страждань, розмір яких позивач оцінює в 50000,00 грн.
Позивач просила стягнути з Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2010 року по 17.03.2011 року у розмірі 31648,96 грн. та моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.
В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Представник третьої особи до судового засідання не з’явився, надіславши клопотання про розгляд справи за відсутністю представника.
Суд, заслухавши пояснення сторін та перевіривши їх доводи матеріалами справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2009 року по справі №2а-11138/09/0570 позов ОСОБА_1 до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування наказу про припинення державної служби, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, задоволений частково, а саме скасований наказ Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції № 48-о від 16.06.2009р. “Про припинення державної служби”; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податків з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції з 17 червня 2009 року; стягнуто з Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.06.2009 року по 28.08.2009 року у розмірі 5185,68 грн.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2009 року скасована, а в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 08.12.2010 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2009 року залишена в силі.
Впродовж розгляду судами зазначеної справи №2а-11138/09/0570, відповідно до винесених судових рішень, ОСОБА_1 поновлювалась на посаді, а також відповідними наказами її державна служба припинялась.
Так, Наказом Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції від 03.06.2010 року №51-о припинена державна служба ОСОБА_1 відповідно до п.2 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу».
Наказом Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції від 17.03.2011 року №23-о поновлено ОСОБА_1 на відповідній посаді.
Однак, Наказом Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції від 18.03.2011 року №24-о позивача звільнено з посади у зв’язку з виходом на пенсію по інвалідності, що підтверджується копією трудової книжки в матеріалах справи.
Позивач наполягає на тому, що період з 03.06.2010 року, що є днем винесення відповідачем наказу про припинення державної служби по 17.03.2011 року - день поновлення на посаді, є вимушеним прогулом, що призвело до недотримання позивачем середнього заробітку за зазначений період у загальному розмірі 31648,96 грн.
Відповідач, в свою чергу, у письмових запереченнях та у наданих поясненнях у судовому засіданні не заперечує факту вимушеного прогулу позивача за період з 03.06.2010 року по 17.03.2011 року, однак не погоджується з розрахунком розміру середньої заробітної плати у сумі 31648,96 грн., що здійснений позивачем. Так, відповідачем наданий розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_1 за спірний період, відповідно до якого на користь позивача підлягає відшкодуванню 10451,93 грн.
Суд не погоджується з розрахунком розміру середньої заробітної плати у сумі 31648,96 грн., що здійснений позивачем, з огляду на наступне.
Так, позивач посилається на довідку Слов’янської ОДПІ від 18.06.2009 року, відповідно до якої середньоденна заробітна плата за останні два місяці (квітень-травень 2009 року) склала 159,04 грн. Саме з цього розміру, на думку позивача, необхідно проводити розрахунок розміру середньої заробітної плати.
Суд не приймає таке посилання позивача з огляду на те, що у відповідності до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Останній абзац пункту 4 цього Порядку встановлює, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
В даному випадку, розрахунок середньої заробітної плати повинен обчислюватись виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, тобто за період з квітня по травень 2010 року.
Разом з тим, абзац перший пункту 4 Порядку встановлює, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
З наведеного виходить, що згідно з Порядком не приймаються до уваги календарні місяці, які не були повністю відпрацьовані.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно листків непрацездатності за відповідні періоди, з 30.01.2010 року по 14.02.2010 року, з 15.02.2010 року по 05.03.2010 року, з 09.03.2010 року по 19.03.2010 року, з 29.03.2010 року по 02.04.2010 року, з 06.04.2010 року по 09.04.2010 року, з 12.04.2010 року по 30.04.2010 року, з 01.05.2010 року по 19.05.2010 року позивач частково перебував на лікарняному.
З наведеного виходить, що в даному випадку при обчисленні середньої заробітної плати підлягають застосуванню положення останнього абзацу пункту 4 Порядку.
Згідно Листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2009 р. № 9681/0/14-07/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік», кількість робочих днів у червні – 21 день (з яких вимушений прогул складає 18 робочих днів, оскільки припинення державної служби сталося 03.06.2010 року), у липні –22 дні, у серпні - 21 день, у вересні –22 дні, у жовтні –21 день, у листопаді – 22 дні, у грудні – 23 дні.
Крім того, згідно Листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2010 року № 9111/0/14-10/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік», кількість робочих днів у січні – 19 днів, у лютому – 20 днів, у березні – 22 дні (з яких вимушений прогул складає 11 робочих днів, оскільки поновлення на державній служби сталося 17.03.2011 року).
Згідно п. 8 зазначеного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, відповідно до штатного розпису на 2010 рік Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції, посадовий оклад головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податків з фізичних осіб становить 1117,00 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір вимушеного прогулу за спірний період складає: у червні 2010 року – 957,43 грн. (1117:21х18), у липні 2010 року – 1117,00 грн., у серпні 2010 року – 1117,00 грн., у вересні 2010 року – 1117,00 грн., у жовтні 2010 року – 1117,00 грн., у листопаді 2010 року – 1117,00 грн., у грудні 2010 року – 1117,00 грн., у січні 2011 року – 1117,00 грн., у лютому 2011 року – 1117,00 грн., у березні 2011 року – 558,50 грн. (1117:22х11). Таким чином, загальний розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підлягає виплаті на користь ОСОБА_1, становить 10451,93 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн., суд зазначає наступне.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Позивачем має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 N 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
На думку суду, позивач не навів суду докази, які б підтвердили заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, не довів чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діяннями вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача, а тому вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 2, 17, 94, 158-163, 167, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути зі Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції на користь ОСОБА_1 розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2010 року по 17.03.2011 року у сумі 10451,93 грн.
В задоволені іншої частини позову – відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 10 травня 2011 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 16 травня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крилова М.М.