Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 травня 2011 р. справа № 2а/0570/5775/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Давиденко Т.В.
при секретарі Павленко М.С.
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
при секретарі судового засідання Павленко М.С.
за участю представників сторін:
від позивача – ОСОБА_1 – довір. від. 04.01.2011 року № 15877/08
від відповідача – не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька.
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНОТИС»
про стягнення заборгованості в сумі 84 грн. 48 коп.
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНОТИС» про стягнення заборгованості по страховим внескам в сумі 84 грн. 48 коп.
Доводи позовної заяви обгрунтовує тим, що внаслідок порушення відповідачем норм ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» у ТОВ «ДОНОТИС» виникла заборгованість перед Пенсійним фондом України по сплаті страхових внесків за грудень 2010 року в сумі 84 грн. 48 коп.
Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача зазначену суму боргу.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просив суд позовну заяву задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за участю його представника не надав.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представника позивача, суд встановив.
ТОВ «ДОНОТИС» - є юридичною особою (ЄДРПОУ 35318951), зареєстроване рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради від 03.08.2007 року № 794746 за юридичною адресою: 83114, м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 20, згідно довідки Державного комітету статистики України Донецького обласного управління статистики № 23182954 від 28.04.1999 року включено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України.
ТОВ «ДОНОТИС» взяте на облік як платних страхових внесків до УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька, про що свідчить повідомлення про взяття на облік юридичної особи від 08.08.2007 року № 05-15-03-13254.
Станом на 04.02.2011 року ТОВ «ДОНОТИС» має заборгованість по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України в сумі 84 грн. 48 коп., внаслідок чого УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька надіслало на його адресу вимогу від 03.02.2011 року № 10-67/1/02-23/3, яка у добровільному порядку товариством не виконана.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених адміністративним судом, в позовній заяві позивач просив стягнути суму заборгованості.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За Преамбулою Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
Тобто, позивач у справі – орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників страхових внесків.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” страхові внески до Пенсійного фонду України є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Невиконання цього обов’язку платниками страхових внесків приводить до неповного формування коштів Пенсійного фонду України, і як наслідок, до несвоєчасних виплат пенсій пенсіонерам, що є порушенням ст. 46 Конституції України.
Обов’язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладений на страхувальника в розумінні ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як зазначалось раніше, відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку як платник страхових внесків у позивача.
Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.
Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для позивача з урахуванням вимог п. 1 ст.14, п. 6 ст. 20 цього Закону є календарний місяць.
При цьому, пунктом 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового становища платника страхових внесків,
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, станом на 04.02.2011 року у нього рахується заборгованість по страховим внескам в сумі 84 грн. 48 коп.
Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Пунктом 8.2, Інструкції про порядок обчислення та сплати страховиками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, ст. 23, ч.3,4,14 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідна вимога направлена позивачем на адресу відповідача та у встановлений Законом термін у добровільному порядку не виконана.
Абзацом 8 ч. 3 ст. 106 Закону України № 1058 передбачено право органу Пенсійного фонду звертатися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Таким чином, позивач у встановленому Законом порядку, обгрунтованно та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством, звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про стягнення сум недоїмки, тому суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 2, ст. 11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 121, ст. 160, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНОТИС» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 84 грн. 48 коп. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНОТИС» (ЄДРПОУ 35318951, юридична адреса: 83114, м. Донецьк, пр. Панфілова, б. 20) на користь Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 84 грн. 48 коп.
Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У судовому засіданні 12.05.2011 року проголошений повний текст постанови.
Суддя Давиденко Т.В.