Головуючий у 1 інстанції - Макаганчук В.І.
Суддя-доповідач - Васильєва І.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2011 року справа № 2а-286/11/0518
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Васильєвої І.А.
суддів Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Жданівського міського суду Донецької області від 17 березня 2011 р. у справі № 2а-286/11/0518 (головуючий І інстанції Макаганчук В.І.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області про перерахунок пенсії,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулась 11 лютого 2011 року до суду першої інстанції з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області про перерахунок пенсії про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання зробити перерахунок та виплати недоплачену соціальну державну допомогу "Дітям війни" за період з 01.01.2010 року.
Постановою Жданівського міського суду Донецької області від 17 березня 2011 р. у справі № 2а-286/11/0518 позовні вимоги були задоволені частково. Суд першої інстанції, зобов’язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 11.08.2010 року по 31.01.2011 року з урахуванням виплачених сум.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в судове засідання не прибули, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Колегія суддів зазначає, що з врахуванням частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги відповідача.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статус позивача як дитини війни підтверджується паспортом, посвідченням.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що
набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей
війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія
Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або
щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується
замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто
на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 10 статті 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-VI встановлено, що у 2010 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з окремими пунктами статей 6, 20 та 32 цього Закону, спрямовуються відповідно на дотацію Пенсійному фонду України на пенсійне забезпечення військовослужбовців, виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами (за рахунок джерел, визначених пунктом 10 статті 6 цього Закону).
Відповідно до абз.1 ч.2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як на час подання цього позову, так і на момент прийняття судом оскаржуваної постанови відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинен був дізнатися при виплаті йому відповідачем щомісячної пенсії. Звернення позивача до відповідача із заявою з питання проведення перерахунку пенсії та іншої соціальної виплати за минулий час не є передбаченою законом можливістю досудового порядку вирішення спору в розумінні частини четвертої статті 99 КАС України.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позивач до суду з позовом звернувся 11.02.2011 року.
Колегія суддів вважає, що зазначена позивачем причина пропуску строку звернення до суду не є поважною, тому суд першої інстанції безпідставно поновив цей строк, оскільки позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинний був дізнатися при виплаті йому відповідачем щомісячно пенсії. Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду. Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено.
Крім того, слід зазначити, що до спірних правовідносин не повинні застосовуватись положення статті 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, оскільки з 01.01.2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що її призначає і виплачує.
Оскільки у правовідносинах, що є предметом розгляду у цій справі, нарахування спірних сум відповідачем не здійснювались, підстави для застосування статті 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”відсутні.
Посилання апелянта у своїй апеляційній скарзі на ст.268 Цивільного Кодексу України на підставі якої на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом,іншими пошкодженням здоров»я або смертю позовна давність не поширюється, судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки вказана норма стосується цивільно-правових відносин. Проте в даній ситуації правовідносини мають публічний характер, що значно відрізняє їх від звичайних цивільно-правових відносин.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості застосування норм Цивільного кодексу України.
З врахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про визнання права позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням позовних вимог, з 11 cерпня 2010 року є вірним, але суд першої інстанції в резолютивній частині постанови вказав дату початку періоду перерахунку – 11 серпня 2010 року.
Крім того, в межах КАС України захисту підлягає порушене право позивача, тому зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати виплату підвищення до пенсії як дитині в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин. Колегія суддів з цього приводу дійшла до висновку, що судом помилково не визначено кінцевої дати періоду, за який відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок та виплату недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни.
Таким чином, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, з визначенням періоду, за який відповідач зобов’язаний здійснити відповідний перерахунок – з 11 серпня 2010 року по 17 березня 2011 року, при цьому кінцевий термін перерахунку – це дата, винесення постанови суду першої інстанції та заявлених позовних вимог у позовній заяві.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни постанови суду першої інстанції згідно статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Жданівського міського суду Донецької області від 17 березня 2011 р. у справі № 2а-286/11/0518 – задовольнити частково.
Постанову Жданівського міського суду Донецької області від 17 березня 2011 р. у справі № 2а-286/11/0518 - змінити.
Замінити в абзаці 3 резолютивної частини постанови Жданівського міського суду Донецької області від 17 березня 2011 р. у справі № 2а-286/11/0518 висловом «з 11 серпня 2010 року по 17 березня 2011 року за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням раніше виплачених сум».
В іншій частині постанову Жданівського міського суду Донецької області від 17 березня 2011 р. у справі № 2а-286/11/0518 -залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя І.А.Васильєва
Судді В.Г.Яманко
Е.Г.Казначеєв