ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" липня 2010 р. Справа № 2a-1906/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюк П.П.
при секретарі Кузишин Р.М.
за участю:
представника позивача: Атаманюка К.Д.,
представника відповідача: Савчія П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: управління Пенсійного фонду України в Косівському районі,
до відповідача: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Косівському районі,
про зобов'язання вчинення дій по стягненню відшкодування витрат по виплаті підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам згідно постанови КМУ від 11.03.2009р. №198 та поштовому збору за період 01.04.2009р. по 31.03.2010р. в сумі 7272,09 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
25.05.2010 року управління Пенсійного фонду України в Косівському районі (надалі-позивач) звернулося з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Косівському районі (надалі – відповідач) про зобов'язання вчинення дій по стягненню відшкодування витрат по виплаті підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам згідно постанови КМУ від 11.03.2009р. №198 та поштовому збору за період 01.04.2009р. по 31.03.2010р. в сумі 7272,09 грн.
Позовні вимоги мотивувало тим, що частиною 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування та частиною 2 пункту 5 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат, а страховик зобов’язаний відшкодовувати понесені по виплаті пенсій іншим страхувальником витрати в порядку, встановленому чинним законодавством.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав, в судовому засіданні подав свої заперечення в яких вказав, що згідно пункту 5 «Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» (далі - Порядок), передбачений тільки обов’язок органів Пенсійного фонду провести з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, скласти Акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих та подати його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України і управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. В результаті позивач не може вимагати здійснення дій в іншому порядку, а тому не наділений повноваженнями спонукання до виконання зобов’язання по прийняттю до заліку та відшкодуванню витрат Пенсійного фонду України в Косівському районі на виплату пенсіонерам підвищення до пенсій та витрат в сумі 7272,09 грн., що є предметом даного спору.
Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та пункту 4 вищевказаного Порядку сума підвищення до пенсій не входить до переліку сум, які підлягають до відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійному фонду України. При цьому, таке підвищення до пенсії не є однією із страхових виплат.
Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №195 від 11.03.2009 року, у яких розмір пенсійної виплати (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого до сіб, які втратили працездатність, з 01.04.2009 року надається підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
В судовому засіданні встановлено, що позивачем за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року особам, яким призначені відповідні пенсії, в межах встановлених постановою Кабінету Міністрів України №195 від 11.03.2009 року проведено виплати підвищення до пенсії в загальній сумі 7224,01 грн. Витрати на доставку даних виплат склали 48,08 грн.
Відповідач відмовився відшкодувати позивачу вищевказані кошти щодо виплати підвищення до пенсії та витрати на їх доставку, що підтверджується актами щомісячної звірки та таблицями розбіжностей (а.с. 15-37).
Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу на те, що механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій в зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5, регулюється порядком відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника.
Відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення”, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання: щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалась пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім’ї померлого або особі, яка здійснювала поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складають акт щомісячної звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ( далі - “Акт”), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню. На підставі “Акту” узгоджується Довідка про відшкодування (Головним управлінням Пенсійного фонду та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування”), згідно з якою на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд соціального страхування перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України (це передбачено пунктами 6 та 7 Порядку).
Таким чином, вказаним порядком передбачено перерахування відповідних коштів лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України. Тобто, сторони у даній справі позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
Враховуючи викладені обставини суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.
Постанова складена в повному обсязі 21.07.2010 року.