ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" травня 2010 р. Справа № 2a-1085/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюка П.П.
за участю секретаря Кузишин Р.М.
представника позивача: Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі –
Воришко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі до суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в розмірі 421,39 грн., -
ВСТАНОВИВ:
23 березня 2010 року Державна податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (далі - позивач) звернулась в суд з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 421,39 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, який зареєстрований Тисменицькою районною державною адміністрацією як фізична особа - підприємець, являється платником податків і зборів та, до якого застосовано спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, є боржником по сплаті єдиного податку. Не сплачений податковий борг відповідача за період 2009 року становить 421,39 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подав. За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності відповідача.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Закон України «Про систему оподаткування»визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про систему оподаткування»платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Пункт 1 статті 20 Закону України «Про систему оподаткування»передбачає, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.
Згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва»встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема в статті 2 зазначено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Відповідно частини 5 статті 2 вказаного Указу Президента України суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом та визначене в податкових вимогах, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту, який передбачає процедуру апеляційного узгодження даного зобов’язання, шляхом подання скарг до вищестоящих за підпорядкуванням контролюючих органів та звернення до суду. Відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 зазначеного Закону передбачено, що в разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Підпункт 3.1.1 пункт 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлює, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
В судовому засіданні судом встановлено, що відповідача 18.09.2001 року зареєстровано як суб’єкта підприємницької діяльності - фізичну особу, вид діяльності стосується допоміжної діяльності у сфері страхування.
Відповідач у відповідності до поданої ним заяви з 16.12.2008 року є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності (а. с. 8).
Згідно рішення Тисменицької районної ради "Про розміри ставок для фізичних осіб" ставка єдиного податку при здійсненні вищевказаного виду діяльності в 2009 році становила 200 грн.
Станом на 04.03.2010 року відповідачем сплата єдиного податку в сумі 421,39 грн. не здійснена.
Суд зазначає, що дана сума податкових зобов’язань є узгодженим податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов’язаний погасити податковий борг. Наявність такого обов’язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов’язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету податковий борг в розмірі 421 (чотириста двадцять одну) гривню 39 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя /підпис/ Грицюк П.П.
Постанова складена в повному обсязі 07.05.2010 року.