ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" березня 2011 р. Справа № 2a-222/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
представника позивача: Глущак М.Г.,
представника відповідача: Гергелюк Н.І.,
представника третьої особи: Чеха М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Виконавчого комітету Калуської міської ради
до відповідача: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області
третя особа: ТзОВ "Карпатнафтохім"
про визнання протиправними дій щодо видачі дозволів та сертифікатів, скасування дозволу на виконання будівельних робіт по будівництву установки мембранного електролізу потужністю 200 тис. т/рік соди каустичної за № 226а від 05.06.08 року, скасування дозволу на виконання будівельних робіт по будівництву установки полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис.т/рік за № 1266 від 05.08.09 року, а також скасування сертифікату відповідності № ІФ 00544 від 16.09.10 року та сертифікату відповідності № ІФ 001055 від 30.12.2010 року,-
ВСТАНОВИВ:
18.01.2011 року виконавчий комітет Калуської міської ради Івано-Франківської області (надалі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспекції державного архітектурно-будівіельного контролю в Івано-Франківській області (надалі-відповідач), третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» про визнання протиправними дій щодо видачі дозволу та сертифікату, скасування дозволу на виконання будівельних робіт по будівництву установки мембранного електролізу потужністю 200 тис. т/рік соди каустичної за № 226а від 05.06.08 року, а також скасування сертифікату відповідності установки мембранного електролізу потужністю 200 тис. т/рік соди каустичної за № ІФ 00544 від 16.09.10 року.
15.02.2011 року в судовому засіданні представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо видачі дозволів та сертифікатів, скасування дозволів відповідача на виконання будівельних робіт по будівництву установки мембранного електролізу потужністю 200 тис. т/рік соди каустичної за № 226а від 05.06.08 року та на виконання будівельних робіт по будівництву установки полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис.т/рік за № 1266 від 05.08.09 року, а також скасування сертифікатів відповідності за № ІФ 00544 від 16.09.10 року та за № ІФ 001055 від 30.12.2010 року.
Уточнені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що інспекція порушила вимоги чинного законодавства, видавши ТОВ «Карпатнафтохім» дозвіл № 226а по будівництву установки мембранного електролізу потужністю 200 тис. т/рік соди каустичної, та сертифікату відповідності № ІФ 00544 від 16.09.10р., а також дозвіл № 1266 від 05.08.09р. на виконання будівельних робіт по будівництву установки полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис. т/рік та сертифікату відповідності № ІФ 001055 від 30.12.2010 року за умов відсутності рішень виконавчого комітету Калуської міської ради про надання дозволу як на будівництво установки мембранного електролізу потужністю 200 тис. тон/рік соди каустичної так і на будівництво установки полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис.т/рік.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та в їх обґрунтування, зокрема в частині позовних вимог про визнання незаконним дій інспекції ДАБК щодо видачі сертифікатів відповідності та їх скасування, пояснила, що відповідачем видано оскаржувані сертифікати за відсутності відповідного погодження з боку позивача акту готовності об'єкту до експлуатації. Також звернула увагу суду на порушення відповідачем порядку видачі вищевказаних дозволів та сертифікатів, посилаючись при цьому на приписи статей Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про планування і забудову територій», положень Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою КМУ від 08.10.2008 року за № 923.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному об’ємі, з мотивів викладених у письмовому запереченні до позову.
Представник третьої особи щодо задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що відповідачем дотримано всіх вимог чинного законодавства, що регулюють питання будівництва та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, на переконання суду позовні вимоги слід визнати не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статей 6, 126, 129 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, а судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону. Це означає, що суддя при здійсненні правосуддя, підкоряючись тільки законові та приймаючи рішення в судовій справі, повинен керуватися лише законом, виходити із власного його розуміння та переконання, яке ґрунтуються на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи, бути незалежним від правової позиції інших осіб.
Згідно вимог статей 6, 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію (надалі - Положення), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2006 р. за N 1434, визначає її структуру та основні завдання.
Пунктом 1 Положення визначено, що державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінрегіонбуду і йому підпорядковується. Відповідно до вимог пункту 11-1 Положення, для виконання покладених на Держархбудінспекцію завдань у її складі утворюються за погодженням з Міністром регіонального розвитку та будівництва територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі у межах граничної чисельності працівників Міністерства, визначеної Кабінетом Міністрів України.
Одними із покладених на Держарбудінспекцію завдань, визначених підпунктами 5 та 6 пункту 4 Положення є: видача замовникам (забудовникам) та реєстрація в установленому порядку дозволу на виконання робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівельні роботи) та участь в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Аналогічні повноваження дублюються підпунктами 4 та 5 пункту 4 Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.11.2007 року за № 317.
З урахуванням наведеного, необґрунтованими, на переконання суду, є вимоги позивача, щодо визнання протиправними дій відповідача щодо видачі дозволів на виконання будівельних робіт по будівництву установки мембранного електролізу потужністю 200 тис. т/рік соди каустичної за № 226а від 05.06.08 року та на виконання будівельних робіт по будівництву установки полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис.т/рік за № 1266 від 05.08.09 року, а також дій щодо видачі сертифікатів відповідності за № ІФ 00544 від 16.09.10 року та за № ІФ 001055 від 30.12.2010 року, оскільки саме у спосіб вчинення таких дій відповідач реалізовує свої завдання та виконує в межах своєї компетенції дозвільні, реєстраційні функції та здійснює контроль і нагляд у сфері будівництва.
Щодо позовних вимог, які стосуються законності самих дозволів на виконання будівельних робіт по будівництву установки мембранного електролізу потужністю 200 тис. т/рік соди каустичної за № 226а від 05.06.08 року та на виконання будівельних робіт по будівництву установки полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис.т/рік за № 1266 від 05.08.09 року, слід зазначити наступне.
Порядок видачі дозволу на виконання будівельних робіт встановлений Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 року за № 273.
Відповідно до вимог даного Положення, дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше) відповідного дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, (стаття 29 Закону України «Про планування й забудову територій»). Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
Згідно пункту 2.1 зазначеного Положення, для одержання дозволу на виконання будівельних робіт забудовник (замовник) повинен подати до інспекції держархбудконтролю такі документи:
а) заяву забудовника (замовника);
б) рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування;
в) документ що посвідчує право власності забудовника (замовника) чи право користування (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт містобудування;
ґ) комплексний висновок державної інвестиційної експертизи;
г) документи про призначення відповідальних виконавців робіт (виконроба, осіб що виконують технічний нагляд, авторський нагляд);
д) затверджену у встановленому порядку проектну документацію (будівельний генеральний план та паспорт фасаду в двох промірниках, пояснювальна записка для реєстрації.
Як передбачено положеннями статті 24 Закону України «Про планування та забудову територій», в редакції діючій на момент видачі оскаржуваного дозволу, фізичні і юридичні особи, які мають намір здійснювати будівництво об'єкта містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Перелік документів, на підставі яких надавався дозвіл на виконання будівельних робіт, на час виникнення спірних правовідносин також визначався і частиною 3 статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій», зокрема це:
- проектна документація, погоджена та затверджена в порядку, визначеному законодавством;
- документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову;
- рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування;
- документ про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду.
З урахуванням вищевказаних норм матеріального права, суд констатує, що на момент видачі відповідачем оскаржуваних дозволів на виконання будівельних робіт по будівництву установки мембранного електролізу потужністю 200 тис. т/рік соди каустичної за № 226а від 05.06.08 року та на виконання будівельних робіт по будівництву установки полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис.т/рік за № 1266 від 05.08.09 року, діяло два нормативно-правових акта, що визначали порядок видачі зазначених дозвільних документів, які по своєму змісту доповнювали один одного, а відповідно і були єдиною основою для прийняття рішення про видачу дозвільного документу суб’єктом владних повноважень
Про це також свідчать і вимоги пункту 3.2. Положення за № 273, відповідно до яких, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана у термін, що не перевищує одного місяця, розглянути подані забудівником (замовником) документи і прийняти рішення про надання дозволу на виконання будівельних робіт та видати його або надати обгрунтовану відмову.
Окрім того, згідно пункту 5.3. Положення за № 273, посадові особи інспекції держархбудконтролю винні у вимаганні при видачі дозволу на виконання будівельних робіт будь-яких інших документів, не передбачених цим положенням, несуть відповідальність у порядку встановленому законом.
Як встановлено в судовому засіданні шляхом дослідження документальних доказів, третьою особою – ТОВ «Карпатнафтохім» 08.05 2008 року та 27.05.2009 року (а.с. 87-90), на адресу відповідача – інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області направлено заяви щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт по будівництву установки мембранного електролізу потужністю 200 тис. т/рік соди каустичної та на виконання будівельних робіт по будівництву установки полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис.т/рік. До вищевказаних заяв долучена документація, визначена як Положенням за № 273 так і статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій».
За наслідками розгляду зазначених заяв, відповідачем видано оскаржувані дозволи на виконання будівельних робіт за № 226а від 05.06.08 та за № 1266 від 05.08.09 року (а.с. 13,50).
На переконання суду, перелік документів долучених до даних заяв був вичерпним, достатнім та належним, а позиція позивача щодо незаконності вищевказаних дозвільних документів з мотивів відсутності рішення виконавчого органу відповідної ради про надання дозволу на будівництво об'єкта містобудування є необґрунтованою з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Згідно пункту 15 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить і скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Як встановлено в судовому засіданні, саме рішеннями Калуської міської ради від 19.06.2007 року за № 336 та від 18.07.2007 року № 345 ТзОВ (а.с. 57, 58) «Карпатнафтохім» надано дозволи на виконання будівельних робіт по будівництву установки мембранного електролізу потужністю 200 тис. т/рік соди каустичної за № 226а від 05.06.08 року та на виконання будівельних робіт по будівництву установки полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис.т/рік.
На підставі вищевказаних рішень Калуської міської ради Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області видано ТзОВ «Карпатнафтохім» дозвіл №226а від 05.06.2008 року на виконання будівельних робіт по будівництву установки мембранного електролізу потужністю 200 тис. т/рік соди каустичної на вул. Промислові м. Калуша та дозвіл №1266 від 05.08.2009 року на виконання будівельних робіт по будівництву установки по виробництву полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис. тон/рік на вул. Промисловій м. Калуша.
З урахуванням викладеного, суд не може погодитися з твердженням представника позивача про те, що рішення Калуської міської ради про надання дозволів на будівництво об'єкта містобудування є неналежним документом, з мотивів того, що прийняті вони сесією ради, а не її виконавчим органом та не вступили в законну силу, оскільки не виконані умови пункту 3 даних рішень, а відтак і дії Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області стосовно надання дозволу на виконання будівельних робіт є такими, що суперечать вимогам законодавства, оскільки суд вважає, що дані рішення на момент розгляду справи чинні, ніким не скасовані, що на його думку суду свідчить про наявність відкритої волі органу місцевого самоврядування на їх триваючу дію, а обов’язку перевірки даних рішень на відповідність їх умовам Положення “Про залучення коштів замовників (інвесторів) будівництва на розвиток соціальної та транспортної інфраструктури” не передбачено для Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області ні Законом України “Про планування і забудову територій”, ні Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт. Окрім того, вказівка на строк вступу в силу рішень органів місцевого самоврядування ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" регламентоване тільки для рішень нормативного характеру, яким вищевказані рішення за №№ 336 та 345 не являються.
Додатково суд зазначає, що вимога заявлена позивачем про зобов'язання скасувати дозволи на виконання будівельних робіт за № 226а та № 1266 не може бути задоволена, оскільки позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх порушених прав.
Право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення по справі в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи іншій спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього), так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.
Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Законом України від 25.12.2008 р. N 800-VІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву” внесено зміни до Закону України “Про планування і забудову територій”, відповідно до яких скасовано повноваження виконавчих органів місцевих рад щодо видачі дозволів на будівництво. Зазначені зміни набрали чинності з 14 квітня 2009 року і відповідно новим Порядком надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим Постановою кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1104, не вимагається подання інспекціям держархбудконтролю дозволів на будівництво, які раніше видавалися виконавчими органами місцевих рад.
Таким чином, право, за захистом якого позивач звернувся до суду, скасоване законодавцем, внаслідок чого, навіть за умов скасування судом оскаржуваних дозволів, це не призведе до захисту права суб'єкта при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача щодо скасування сертифікатів відповідності за № ІФ 00544 від 16.09.10 року та за № ІФ 001055 від 30.12.2010 року, виданих на об’єкти закінченого будівництва, а саме на: установку мембранного електролізу потужністю 200 тис. т/рік соди каустичної та на установку полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис.т/рік, що розташовані по вул. Промисловій в м. Калуші, суд зазначає наступне.
Саме Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМ України від 08.10.2008 р. за № 923 (надалі - Порядок), установлено механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами за формою згідно з додатком 1.
Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що для одержання сертифікату відповідності замовник або уповноважена ним особа подає письмову заяву згідно з додатком 2 інспекції, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. До заяви додається:
- проектна документація, затверджена в установленому законом порядку;
- акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником, страховою компанією за формою згідно з додатком № 3.
Документи приймаються посадовою особою інспекції в дозвільному центрі за місцем розташування закінченого будівництвом об'єкта.
Відповідно до вимог встановлених пунктом 4 вказаного Порядку, акт готовності об'єкта до експлуатації підлягає за письмовим зверненням замовника погодженню протягом 10 робочих днів виконавчим комітетом сільської, селищної або міської ради, або місцевою державною адміністрацією та органами, до повноважень яких згідно із законом належить участь у прийнятті закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію. У разі наявності зауважень уповноважений орган подає їх у письмовій формі у десятиденний строк замовникові та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Якщо у зазначений строк акт готовності об'єкта до експлуатації не погоджено уповноваженим органом або не подані зауваження у письмовій формі, він вважається таким, що погоджений зазначеним органом без зауважень.
Отже, передумовою для видачі сертифікату відповідності відповідачем, як дозвільним органом, є подання йому з боку замовника, зазначених у пункті 3 Порядку, документів з підписами та погодженнями відповідних інстанцій, куди виконавчий комітет певного органу місцевого самоврядування не входить, а вимога пункту 4 Порядку, щодо погодження акту готовності зі сторони виконавчого комітету судом розцінюється як факультативна, яка може бути врахована Держархбудінспекцією при вирішенні питання щодо достатності та належності самого акту готовності об'єкта до експлуатації, в тому числі і за умов коли такий акт не підписаний виконкомом і при цьому наявні обґрунтовані зауваження.
Однак, як встановлено в судовому засіданні, акт готовності до експлуатації установки мембранного електролізу потужністю 200 тис. т/рік соди каустичної на погодження виконавчому комітетові Калуської районної ради направлявся, про що свідчить супровідний лист від 27.08.2010 року за № 447-к (а.с. 66), того ж дня адресатом отриманий, однак у встановлені законом порядку та строку розглянутий не був, про що свідчить як відсутність погодження у самому акті так і мотивованих зауважень на нього. Суд критично сприймає твердження представника позивача про факт своєчасного направлення на адресу відповідача та третої особи письмових зауважень (а.с. 85), оскільки дана обставина спростована дослідженими оригіналами з додатками таких документів, з яких вбачається, що до інспекції ДАБК вони надійшли тільки 20.09.2010 року (а.с. 92-95).
За вказаних обставин, відповідно до вищезазначених вимог Порядку, поданий ТОВ «Карпатнафтохім» акт готовності об'єкту до експлуатації вважаться таким, що погоджений зазначеним органом без зауважень.
Водночас, пункт 14 Порядку визначає вичерпний перелік підстав для відмови у видачі сертифікату відповідності, одним з яких, зокрема, є неподання заявником документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку.
Відповідно до пункту 7 вказаного Порядку, у разі коли подана заявником заява з документами, що до неї подані відповідає вимогам пунктів 3 і 4 цього Порядку, інспекція проводить підсумкову перевірку відповідності об'єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормам і правилам та готовності його до експлуатації та згідно вимог пункту 12 Порядку за результатами розгляду заяви з документами, що додаються до неї та підсумкової перевірки, інспекція протягом двох робочих днів приймає рішення про видачу сертифіката відповідності або відмову.
Отже, за наведених обставин, на переконання суду, поданий ТОВ «Карпатнафтохім» акт готовності об'єкту до експлуатації від 09.09.2010 року за № 544 (а.с. 96-100) є таким, що відповідає вимогам пунктів 3 та 4 вказаного Порядку, і за умов наявності у ТОВ «Карпатнафтохім» всіх інших документів, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у видачі ТОВ «Карпатнафтохім» сертифікату відповідності на установку мембранного електролізу потужністю 200 тис. т/рік соди каустичної за № ІФ 00544 від 16.09.10 року.
Окрім того, з аналогічних підстав позивач просить скасувати і сертифікат відповідності на установку полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис.т/рік за № ІФ 001055 від 30.12.2010 року.
З даного приводу суд зазначає, що як встановлено в ході судового розгляду, акт готовності до експлуатації полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис.т/рік на погодження виконавчому комітетові Калуської районної ради направлявся 16.12.2010 року, про що свідчить супровідний лист за № 741-к (а.с. 101), який того ж дня адресатом отриманий.
Зазначений Акт виконавчим комітетом погоджено не було, про що зазначено у листі від 27.12.2010 року за № 4979/2-17/15 (а.с. 83), водночас у ньому викладено письмові зауваження на даний Акт та направлено двом адресатам: ТОВ «Карпатнафтохім» та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області.
Згідно абзаців 4 та 5 пункту 5 Положення, замовник зобов'язаний забезпечити усунення недоліків, зазначених у зауваженнях. У разі коли замовник не погоджується із зауваженнями, він подає інспекції одночасно із заявою обґрунтоване заперечення.
Не погодившись із зазначеними письмовими зауваженнями, ТОВ «Карпатнафтохім» по кожному їх пункту виклало свої обґрунтовані заперечення (а.с.67) та направило їх на адресу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області для прийняття рішення щодо видачі сертифікату відповідності.
За результатами розгляду поданих документів, а також з врахуванням письмових зауважень до Акту готовності та заперечення на нього, на думку суду, відповідач прийшов до правильного рішення та видав сертифікат відповідності на установку полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис.т/рік за № ІФ 001055 від 30.12.2010 року, оскілки, як вже зазначалося вище Порядком не передбачено право інспекції ДБК вимагати в заявника інших документів, аніж ті, що передбачені пунктом 3 Порядку, а подані заявником документи відповідали як переліку даного пункту так і вимогам Закону щодо їх належності.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що сертифікати відповідності за № ІФ 00544 від 16.09.10 року та за № ІФ 001055 від 30.12.2010 року видані відповідачем виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що були передбачені законодавством України на час виникнення спірних правовідносин.
З урахуванням наведеного, заявлені позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо видачі дозволів та сертифікатів, скасування дозволу на виконання будівельних робіт по будівництву установки мембранного електролізу потужністю 200 тис. т/рік соди каустичної за № 226а від 05.06.08 року, скасування дозволу на виконання будівельних робіт по будівництву установки полівінілхлориду суспензійного потужністю 300 тис.т/рік за № 1266 від 05.08.09 року, а також скасування сертифікату відповідності № ІФ 00544 від 16.09.10 року та сертифікату відповідності № ІФ 001055 від 30.12.2010 року слід визнати необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що не підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 04.04.2011 року.