ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" травня 2011 р. Справа № 2a-1408/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюка П.П.
при секретарі Кузишин Р.М.
за участю:
представника позивача: Вінтоняк Є.Д.
представника відповідача: Кушнір О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: закритого акціонерного товариства "Аудит-Сервіс Inc"
до відповідача: управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську
про скасування рішень № 1867, № 1868 від 20.08.2010 р.,-
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство "Аудит-Сервіс Inc" (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську (далі - відповідач) про скасування рішень № 1867, № 1868 від 20.08.2010 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем незаконно 20.08.2010 року винесено рішення № 1867, № 1868 про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, за період з 20.10.2006 року по 30.07.10 року. Вказано на те, що попередньо відповідачем період з 01.03.2006 року по 29.02.2008 року вже перевірявся, в результаті чого складено акт від 27.03.2008 року та винесені рішення №№300-304. Вказані рішення були предметом судового розгляду, за результатами якого скасовані як незаконні. Крім того, відповідно до інформації відповідача станом на 07.12.2010 року заборгованість у позивача по страхових внесках відсутня. З врахуванням наведеного підстав для винесення оскаржуваних рішень не має.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні керуючись ч.6 ст. 20, п.6 ст. 19, п.4 ч.2 ст.17 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року проти позову заперечив. Зазначив, що позивач за спірний період самостійно нараховував суму страхових внесків загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та надавав управлінню Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, яке в свою чергу ці дані вносило до карток особового рахунку позивача. Дані факти підтвердив розрахунками фінансовими санкціями та пені по особовому рахунку страхувальника (згідно рішень № 1867, № 1868 від 20.08.2010 року), зазначивши, що позивач з порушенням строку здійснював платежі. Просив в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Виключно Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками. Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Відповідно до ч.1 ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (ч.2 ст.106 Закону).
Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, шляхом накладення штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, рішення про застосування якого виноситься після проведення сплати заборгованої суми. (п.2 ч.9 ст.109 Закону).
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;
Згідно з пунктом 13 цієї статті вищевказаного Закону про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами 9 і 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом 3 робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Підпунктом 9.3.2 пункту 9.3 статті 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, передбачено, що розрахунок фінансових санкцій та пеня здійснюється на підставі даних картки особового рахунку підприємства.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Відповідно до п.10.1 п.10 Інструкції на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно, яке проводиться органами Пенсійного фонду. При цьому пеня на пеню не нараховується (п.10.4 Інструкції).
Рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 цієї Інструкції, за формою згідно з додатком 14 цієї Інструкції, яке протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається страхувальнику з повідомленням про вручення (п.10.5 Інструкції).
Відповідно до п.10.11 Інструкції сплата (погашення) пені здійснюється у тому самому порядку, що і недоїмка та фінансові санкції. У разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (а.с. 20) та взятий на облік управлінням Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську, як платник страхових внесків.
20.08.2010 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо позивача прийнято наступні рішення:
- №1867 про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, за період з 20.10.2006 року по 30.07.10 року в загальній сумі 589,60 грн., а саме: за штрафними санкціями в сумі 385,68 грн. та пені в сумі 203,92 грн. (по особовому рахунку 1-5%) (а.с. 15-16).
- №1868 про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, за період з 09.04.2006 року по 30.07.2010 року в загальній сумі 24239,24 грн., а саме: за штрафними санкціями в сумі 1118,83 грн. та пені в сумі 12120,41 грн. (по особовому рахунку 4%, 32%, 42%) (а.с. 17-19).
В судовому засіданні встановлено, що позивач скористався досудовим вирішенням спору, оскарживши 01.09.2010 року вищевказані рішення до управління Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську (а.с. 10). Своїми поясненнями представник відповідача не заперечив даний факт, однак не пояснив причину не розгляду вказаного листа, будь-яких доказів з даного приводу не надав.
Враховую наведене, відповідачем допущено порушення Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення за № 1241/14508 від 2 листопада 2007 року.
Так, відповідно до ч.9 Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення за № 1241/14508 від 2 листопада 2007 р., орган Пенсійного фонду України зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його у термін не більше одного місяця від дня надходження скарги на адресу заявника поштою або надати йому під розписку. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, орган Пенсійного фонду України може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги заявника, про що письмово повідомити заявника до закінчення тридцятиденного строку. При цьому загальний термін розгляду скарги не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду скарги може бути скорочено від встановленого цим пунктом терміну. У разі, якщо останній день строків розгляду скарги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.
Дослідивши матеріали адміністративної справи суд констатує, що в період з 20.10.2006 року по 30.07.2010 року, позивач несвоєчасно сплачував страхові внески, що підтверджується картками особового рахунку платника досліджених в засіданні (а.с. 53-67).
Суд звертає увагу на те, що позивач не вказує на наявність фактів незарахування сум сплачених страхових внесків до особового рахунку, а зазначає про їх зарахування не за періоди зазначені платіжними дорученнями. Тобто, сторонами факт сплати страхових внесків не оспорюється, а тому нема підстав дослідження цих обставин в даній адміністративній справі.
При цьому, безпідставними є твердження позивача, що рішення № 1867, № 1868 від 20.08.2010 року підлягають скасуванню, оскільки відповідачем незаконно зараховувались сплачені поточні страхові внески в рахунок сплати попередньої недоїмки.
Так, частиною 5 статті 106 Закону передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення; у разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Також, не встановлено факту занесення до особового рахунку позивача сум штрафних санкцій та пені нарахованих в результаті попередньої перевірки, наслідки якої відображені в акті від 27.03.2008 року та рішеннях №№300-304, які були скасовані судом за наслідками розгляду в іншій адміністративній справі (а.с. 53-67 карток особового рахунку). Однак, в даному випадку суд звертає увагу на те, що вищевказана перевірка проводилась за період з 01.03.2006 року по 29.02.2008. Таким чином, рішеннями відповідача за № 1867, № 1868 від 20.08.2010 року безпідставно частково охоплено період, який вже попередньо перевірявся.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що оскаржувані рішення винесені з порушенням строків передбачених ст. 250 Господарського кодексу України
Так, застосовані суми фінансових санкцій і пені згідно рішень № 1867 та № 1868 від 20.08.2010 рокує адміністративно-господарськими санкціями.
Враховуючи положення статті 250 Господарського кодексу України, а також пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, управління Пенсійного Фонду України в м. Івано-Франківську могло застосувати до відповідача фінансові санкції протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення норми закону.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на положення ч.15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ", відповідно до якого строк позовної давності щодо стягнення недоїмки пені та штрафів не застосовується. Оскільки у вищенаведеній нормі мова йде про стягнення недоїмки. В той же час стаття 250 Господарського кодексу України регламентує загальний строк щодо застосування таких санкцій. А тому, суд приходить до висновку, що поняття “стягнення” та “застосування” не є тотожними. В даному випадку оскаржуються рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Крім того, відповідно до вимог статті 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, при застосуванні штрафів приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період. Базовим звітним періодом в даному випадку згідно вимог статті 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" є календарний місяць.
Таким чином, оскаржувані рішення, якими застосовані фінансові санкції та пеня за періоди до 20.04.2010 (рішення №1867) та 20.11.2010 року (рішення №1868), прийняті з порушенням терміну застосування адміністративно-господарських санкцій. Рішення прийняті в загальній сумі, а не виокремлені рішеннями за кожний базовий період окремо.
Аналізуючи в сукупності вищезазначені порушення норм законодавства, які допущені відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку, що дані рішення підлягають скасуванню в повному обсязі, так як не може підміняти собою державний орган, рішення якого оскаржуються, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало вимогам закону, а тому позов підлягає задоволенню.
При вирішенні даної адміністративної справи суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.3 ч.3 ст.2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення від 20.08.2010 року за № 1867, № 1868 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.
Постанова складена в повному обсязі 13.05.2011 року.