ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" травня 2011 р. Справа № 2a-968/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
представника позивача: не з"явився,
представника відповідача: не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ Блок-Буд"
про стягнення боргу в сумі 742,47 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
23 березня 2011 року державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську (надалі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ Блок-Буд" (надалі – відповідач) про стягнення боргу в сумі 742,47 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості в сумі 339,55 грн. штрафних санкцій за неподання декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість в розмірі 402,92 грн. Консолідована сума податкового боргу становить 742,47 грн.
Позивач в судове засідання не з’явився, однак на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника та заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з ТОВ "ІФ Блок-Буд" податковий борг в сумі 742,47 грн. за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу.
Відповідач повторно в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлений, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, наявними в матеріалах справи, своїм правом на подання заперечення на адміністративний позов не скористався, не повідомив суд про причини неприбуття та не направив жодних заяв про відкладення справи чи проведення судового розгляду без його участі.
Відповідно до вимог статті 128 КАС України повторне неприбуття в судове засідання без поважних причин відповідача чи його представника або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про податкову службу", податкові органи мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).
Податковим кодексом України визначені види податків та зборів, які є обов’язковими до сплати на усій території України. Згідно підпункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу платники податків зобов’язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, та відповідно до вимог статті 36 Податкового кодексу є податковим обов’язком. Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Згідно із вимогами підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями, податкове зобов’язання платника податків вважається узгодженим в день отримання платником податків податкового повідомлення, а відповідно до абзацу третього п.п.5.3.1 п.5.3 вказаної статті Закону нарахована сума податкового зобов’язання повинна бути погашена платником податків на протязі 10-ти календарних днів, наступних за днем узгодження. Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
В пункті 3 частини 1 статті 9 цього Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Пунктом 16.4. статті 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.
Згідно підпункту 7.8.1. пункту 7.8. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.
Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі – Закон) встановлено, що якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.
Відповідно до підпункту 17.1.1. пункту 17.1. статті 17 Закону зазначено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Підпунктом 6.2.1 п.6.2 Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (абз. 2 п.п.6.2.2).
Як встановлено в судовому засіданні, за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки щодо своєчасності представлення відповідачем звітності, позивачем складено акт за № 4780/15-152/33162186 від 11.03.2010р., згідно з яким встановлено порушення у вигляді не подання відповідачем декларації з податку на прибуток за 2009 рік. Внаслідок чого, згідно із рішенням позивача від 11.03.2010р. № 0003741501/0 до відповідача застосовано штрафні санкції в сумі 170,00 гривень.
За результатами чергової невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності, актом від 26.11.2009р. за №18946/15-1/33162186 встановлені аналогічні порушення - відповідачем не подавалась декларація з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року, внаслідок чого винесено податкове повідомлення-рішення від 26.11.2009р. за № 0017341501/0, яким застосовано штрафні санкції на суму 170,00 грн., вказане рішення представник відповідача отримав 26.11.2009 року.
Актом від 04.09.2008 року за № 11766/152 зафіксовані порушення –неподання відповідачем декларацій з податку на додану вартість за липень 2008 року та винесено податкове повідомлення-рішення за № 0014051502/0 від 04.09.2008р. про застосування штрафних санкцій на суму 170,00грн., яке відповідач отримав 04.09.2008 року.
Окрім того, актом від 10.03.2010 року за № 4850/152/33162186 виявлені порушення – неподання відповідачем декларацій з податку на додану вартість за 4-ий квартал 2009р., січень 2010 року, та винесено податкове повідомлення-рішення за № 0001561502/0 від 11.03.2010р. про застосування штрафних санкцій на суму 340,00грн., вказане рішення відповідач отримав 11.03.2011 року.
Пунктом 16.1.1., частини 16.1. статті 16 Закону передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Відповідно до змісту вказаного пункту відповідачу нараховано пеню на загальну суму 62,32 грн.
Відповідно до вимог статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти та майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.
Враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем не погашено, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 742,47 гривень за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах в судовому порядку.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ Блок-Буд" (ЄДРПОУ 33162186), вул. Галицька, 124А/27, м. Івано-Франківськ, 76000 в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 742,47 грн. (сімсот сорок дві гривні сорок сім копійок) за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 10.05.2011 року.