ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"11" березня 2011 р.                                                                                 Справа № 2а-3537/10/0970

м. Івано-Франківськ  

          Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:

          Судді Панікара І.В.

          при секретарі  Богусевич А.С.

  за участю сторін:

  представника позивача: Мушинського В.Т.,

   представника відповідача: Задорожного І.В.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

          за позовом:  товариства з обмеженою відповідальністю "Ігросвіт"      

          до відповідача:  державної податкової інспекції Личаківського району міста Львова

          про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень №0002582320/3/22731/10/23-2 від 24.09.2010р. та №0001562320/2/17883/10/23-2 від 30.07.2010р.,-  

                                                              ВСТАНОВИВ:

  12.10.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ігросвіт» (надалі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова (надалі – відповідач)  про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0002582320/3/22731/10/23-2  від 24.09.2010 року та за № 0001562320/2/17883/10/23-2 від 30.07.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної відповідачем податкової перевірки позивача, результати якої зафіксовані актом перевірки за № 457/23-2/33162783 від 19.11.2009 року, відповідачем винесено зазначені вище податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання з  податку на прибуток. Із зазначеними рішеннями не погоджується, вважаючи, що при їх винесенні відповідачем невірно застосовано положення Цивільного та Господарського кодексів України, норми Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про оренду державного та комунального майна», «Про патентування усіх видів підприємницької діяльності», «Про бухгалтерських облік в Україні» та інших підзаконних нормативно-правових актів, внаслідок чого просить суд визнати дані податкові повідомлення–рішення протиправними та скасувати.

В судовому засіданні  представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши думку представників позивача та відповідача, оцінивши наявні та витребувані в ході судового розгляду докази, судом установлено наступне.

На підставі направлення виданого ДПІ в Личаківському районі м. Львова, посадовими особами даної установи проведено позапланову виїзну  перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ігросвіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 06.11.2009 року.

Як вбачається з висновків акту перевірки за № 457/23-2/33162783 від 19.11.2009 року (т.1.а.с.54-55) відповідачем зафіксовано порушення позивачем положень статей 4, 5 та 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого констатовано заниження податку на прибуток на загальну суму 362512, 00 грн., в тому числі: за 4 квартал 2006 року в сумі 7915 грн., за 1 квартал 2007 року в сумі 24041 грн., за 2 квартал 2007 року в сумі 23260 грн., за 3 квартал 2007 року в сумі 21661, за 4 квартал 2007 року в сумі 21529 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 35328 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 32455 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 58715 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 75535 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 51020 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 11053 грн. При цьому, за основу податковим органом бралися звітні основні податкові декларації з податку на прибуток за період: ІV квартал 2006 року -  ІI квартал 2009 року.

За наслідками виявлених порушень відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:  за № 0002582320/3/22731/10/23-2 від 24.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 543798 грн. ( за основним платежем -  362512 грн. та штрафними санкціями на суму – 181256 грн.)  та за № 0001562320/2/17883/10/23-2 від 30.07.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 8166 грн. ( за основним платежем -  5444 грн. та штрафними санкціями на суму – 2722 грн.).

Зазначені вище податкові повідомлення–рішення позивачем оскаржено в порядку апеляційного оскарження до ДПА України, однак в задоволенні скарг йому було  відмовлено.

Як встановлено в судовому засіданні з описової частини акту перевірки № 457/23-2/33162783 від 19.11.2009 року, в основу виявлених в ході проведеної перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства,  відповідачем покладено порушення допущені при складанні податкової звітності з податку на прибуток, а саме: занижено валовий дохід  та завищено  валові витрати  в діяльності підприємства  при наданні послуг у сфері грального бізнесу за період:   4 квартал 2006 року - 2 квартал 2009 року. Такими порушеннями визначено: суми коштів отриманих від окремих гравців за гру на гральних автоматах та повернутих їм в розмірі не отриманих послуг, що не були включені позивачем до валового доходу та суми коштів проплачених позивачем за оренду приміщень Львівської філії ТзОВ «Ігросвіт», в яких здійснювалася діяльність пов’язана з гральним бізнесом та які включені до валових витрат.

Так, щодо коштів отриманих від окремих гравців за гру на гральних автоматах та повернутих їм в розмірі не отриманих послуг слід зазначити, що Львівською філією ТзОВ «Ігросвіт» за період з 01.10.06 по 06.11.09 р. надавалися послуги з грального бізнесу. Діяльність проводилась в містах: Дрогобич, Жидачів, Золочів, Мостиська, Стрий, Червоноград, Самбір. Станом на 01.10.06 р. ЛФ ТзОВ «Ігросвіт» використовувало в діяльності 16 гральних автомати, 2 касових апарати.  Станом на 25.06.09р. ЛФ ТзОВ «Ігросвіт» використовувало в діяльності 73 гральних автомати та 9 касових апаратів.

Перевіркою встановлено, що згідно даних фіскального звіту РРО виручка ЛФ ТзОВ «Ігросвіт» по за перевірений період становила: за 4 кв. 2006 року - 93058,00 грн., за 1 кв. 2007 року - 198253,00 грн., за 2 кв. 2007 року - 239267,00 грн., за 3 кв. 2007 року - 199446,00 грн., за 4 кв. 2007 року - 237510,00 грн., за 1 кв. 2008року - 327812,00 грн., за 2 кв. 2008 року - 350648,70 грн., за 3 кв. 2008 року - 559158,50 грн., за 4 кв. 2008 року - 556415,95 грн., за 1 кв. 2009 року - 498432,70 грн., за 2 кв. 2009 року 216942,90 грн. Також для цілей перевірки використовувались: головна книга, обороти по рахунку 70 "Доходи від реалізації", 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками".

В результаті, невідповідність між сумами  фіскальних звітів та даними головної книги, а така сума згідно розрахунків відповідача склала 1 288 589.00 грн., стала основою для висновку про заниження валового доходу по наданим послугам.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, в ході здійснення діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу ТОВ «Ігросвіт», у гравців отримувалися кошти – в якості оплати за гру на гральних автоматах. Зазначені кошти в повному об’ємі проводилися через реєстратори розрахункових операцій. В касових чеках (денних Z-звітів) відображено кошти, які проведені через РРО та кошти, що повернуті гравцям.

Відповідач зазначене заперечив, вказавши що зі змісту фіскального чеку РРО (денниого Z-звіту) не можливо визначити суму, яка поверталася гравцям.

З метою вирішення даного спірного питання, суд ухвалив запросити в судове засідання в якості спеціаліста – Янчишина Сергія Петровича, особу яка володіє спеціальними знаннями та навичками  застосування технічних засобів – пристроїв РРО, для дачі консультацій та висновків. Кваліфікація спеціаліста підтверджується сертифікатом № 35 виданим на його ім’я (т.1. а.с.209).

З усних пояснень та наданого письмового (технічного) заключення спеціаліста (т.2. а.с.5)  вбачається, що касові апарати “Datecs MP -5000i” і Samsung ER350i” за своїм призначенням належать до спеціалізованих апаратів та призначені для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу фішок (жетонів, кредитів, послуг) в гральних закладах, зберігання та видачі фінансової та іншої звітної інформації. Оператор грального залу при продажу фішок (жетонів, кредитів) видає клієнту касовий чек і попереджає останнього про зберігання касових чеків до кінця гри. Кожний касовий чек містить в собі три рядка заголовку (програмуються назва і адреса торгового підприємства, додаткова інформація) заводський номер, фіскальний номер, ідентифікаційний код або індивідуальний податковий номер платника податку, рядка чека з вказаною операцією продажу або купівлею фішок з наведеною кількістю та номіналом, сумою продажу або купівлі. Далі іде рядок з загальною сумою по чеку  та видом оплати. Далі, наприкінці чека: порядковий номер чека, номер оператора, дата і час видачі чека, повідомлення, що чек фіскальний, логотип виробника. При купівлі фішок (жетонів, кредитів) оператор проводить операцію купівлі пред’явленої кількості по кожному номіналу і до закриття чека вводить порядкові номера всіх чеків, які підтверджують купівлю фішок (жетонів, кредитів) клієнтом. В кінці чека друкується напис «Видатковий чек», якщо сума виграшу не перевищує суму, яку заплатив клієнт то апарат в чеку друкує «прибутку немає». Якщо сума виграшу перевищує суму заплачену клієнтом то апарат друкує в чеку «Прибуток», суму прибутку, відсоток податку- 30%, суму податку та суму видачі клієнту. Вся інформація по операціях за день зберігається на паперовій стрічці у вигляді Z-звіту, а в касовому апараті інформація зберігається в електронному вигляді у фіскальній пам’яті яку можна отримати з апарата зробивши періодичний звіт, де для  “Datecs MP -5000i” буде писати: загальна сума продажу (наданих послуг), загальна сума повернутих коштів клієнтам, сума прибутку та податок з виграшу ПЗВ=30,00%, а для  “Samsung ER350i” під буквою А- загальна сума продажу (наданих послуг). Під буквою Б – загальна сума повернутих коштів клієнтам, під буквою В – загальна сума виграшів.

В судовому засіданні встановлено наявність книг обліку розрахункових операцій по всіх гральних закладах та за весь перевіряємий період, що належали ЛФ ТОВ «Ігросвіт» (т.2. а.с 5-35), зазначені книги  належним чином прошиті, пронумеровані, порушень ведення обліку не виявлено. Оскільки дані книги заведені для використання з реєстратором розрахункових операцій марки “Datecs MP -5000i” і Samsung ER350i”, то як встановлено шляхом огляду фіскальні чеків (денних Z- звітів), які в них містилися, дані чеки відповідали по своїй формі та змісту визначеним стандартам, що також було підтверджено і спеціалістом (т.1. а.с. 76-118  ).

З досліджених звітів РРО вбачається, що за період 4 квартал 2006 року - 2 квартал 2009 року ЛФ ТОВ «Ігросвіт» повернуто гравцям 131991,26 грн. Зазначене підтверджується і аудиторським висновком від 13.04.2010 року, що проведений  Аудиторсько-консалтинговою фірмою «Гал-Аудит» (т.1. а.с. 130 -149).

В розрізі наведеного суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 4.1 статті 4 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Валовий дохід включає в себе загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно пункту 1.31 статті 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» продажем результатів робіт (послуг) є буді-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об’єктами власності за компенсацію, а також операції з безплатного надання результатів робіт (послуг).

У відповідності до “Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 1 - послуги “Звіт про обсяги реалізованих послуг” (річна)” затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 228 від 20.07.2007р. послугами вважається діяльність суб’єктів, яка не набуває матеріально-речової форми і задовольняє певні потреби замовників – особисті, колективні, громадські. Послуги є результатом різнорідної діяльності, яка здійснюється виробником на замовлення будь-яких споживачів (окремих громадян, підприємств, організацій, підприємців), змінюють стан одиниць, які споживають ці послуги.

Згідно пункту 11.3 статті 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої  - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Грошові кошти отримані від гравців через РРО за своєю суттю відносяться до попередньої оплати (авансовий платіж) за послугу яку гравці мали отримати  в гральному закладі. Не всі гравці отримували послугу на суму попередньої оплати. Якщо гравець відмовлявся грати  і в нього був залишок не використаних коштів, та йому поверталася не використана частина грошей, яка проводилася через реєстратор розрахункових операцій (касовий апарат) і які відображені в касовому чеку.

Кошти, які підприємство здавало в банк як виручку за надані послуги являють собою різницю між коштами які гравці сплатили через РРО і коштами які було повернуто гравцям. Саме ці кошти є доходом підприємства, підлягають здачі в банк (інкасуються) і включаються до складу валового доходу підприємства в податковому обліку (декларація з податку на прибуток).

Отже, на переконання суду, відповідачем необгрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо, зроблено висновок, щодо заниження валового доходу в частині суми 1 288 589.00 грн., що, як наслідок, потягло за собою невірне донарахування ним розміру податкового зобов’язання та штрафних санкцій, розрахованих з даної суми.

В частині суми коштів проплачених позивачем за оренду приміщень філії в яких здійснювалася діяльність пов’язана з гральним бізнесом, які включені до валових витрат, судом вже встановлено, що Львівською філією ТзОВ «Ігросвіт» за період з 01.10.06 по 06.11.09 р. надавалися послуги з грального бізнесу. Діяльність проводилась в містах: Дрогобич, Жидачів, Золочів, Мостиська, Стрий, Червоноград, Самбір. Така діяльність здійснювалась в приміщеннях наданих в оренду ЛФ ТзОВ «Ігросвіт» на підставі угод: з СПД ОСОБА_4, СПД ОСОБА_6, СПД ОСОБА_7, СПД ОСОБА_8, СПД ОСОБА_9, СПД ОСОБА_10, ТзОВ «Алдан», МКП Перукарня Фабіола, Жидачівська міська рада.

В акті перевірки досліджувалося питання щодо правових підстав та розміру коштів сплачених за вищевказаними договірними зобов»язаннями, за період з 01.10.06р. по 06.11.09 р. та встановлено, що позивачем з вказаних проміжок часу проплачено 183251,00 грн. Дана обставина сторонами не оспорюється та сумнівів у суду не викликає,  внаслідок  чого не потребує доказування в порядку статті частини 3 статті 72 КАС України. Водночас, відповідач робить висновок про безпідставність віднесення вищевказаних коштів до складу валових витрат, оскільки наведені послуги  включено до складу валових витрат без підтверджуючих  документів, а саме: на момент перевірки відсутні акти наданих послуг, які б свідчили про факт використання даних витрат в господарській діяльності.

Із урахуванням викладеного слід зазначити, що  відповідно до пунту 5.1. статті 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»  валові  витрати  виробництва  та  обігу  (далі  - валові витрати) - сума будь-яких  витрат  платника  податку  у  грошовій, матеріальній    або   нематеріальній   формах,   здійснюваних   як компенсація вартості товарів (робіт,  послуг),  які  придбаваються (виготовляються)   таким   платником  податку  для  їх  подальшого використання у власній господарській діяльності.  

Відповідно до пункту 1.18 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» орендна операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать  до  складу  валових витрат будь-які витрати,  не підтверджені відповідними  розрахунковими,  платіжними  та  іншими документами,  обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», якою визначено правила ведення податкового обліку, не встановлено вимог щодо наявності конкретних документів, що підтверджують право на віднесення витрат згідно договорів оренди приміщення до складу валових витрат.

Водночас, статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Документами, що фіксували  факт здійснення розрахунків по господарських операціях, що виникали у зв»язку з орендними зобов»язаннями, були передусім самі договори оренди з вищевказаними орендодавцями, окрім того рахунки-фактури, платіжні доручення, що відображені в бухгалтерському обліку ЛФ ТзОВ «Ігросвіт» по розрахунку 685 «Розрахунки з іншими постачальниками».

З урахуванням наведеного, за умов коли чинним законодавством України як для орендодавця так і для орендаря (як платника податків), як в імперативній так і в альтернативній формах не встановлено обов’язку підписувати акти надання послуг при виконанні умов договору оренди, на думку суду, їх відсутність не може свідчити про факт використання таких приміщень не у власній господарській діяльності у сфері грального бізнесу: по перше – за відсутності встановлення контролюючим органом зворотного, тобто не використання таких приміщень у господарській діяльності; по друге – господарська діяльність по наданні послуг у сфері грального бізнесу, як це встановлено актом проведеної виїзної перевірки, здійснювалася саме в орендованих приміщеннях, що при наявності всіх інших документів дозволяє зробити висновок про підставне включення позивачем даних коштів у валові витрати,  і як наслідок, невірне визначення відповідачем податкового зобов’язання в частині даної суми.

Окрім того, як встановлено в судовому засіданні, позивачем до валових витрат включалися  суми вартості торгових патентів.

Як вже зазначалося,  Львівська філія ТзОВ «Ігросвіт» здійснювала діяльність у сфері грального бізнесу на підставі отриманих торгових патентів (т.1. а.с.224-252). Відповідно до частин 4, 5 статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл). Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу не дає права на здійснення грального бізнесу, не зазначеного у такому патенті. Термін дії торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу становить 60 календарних місяців.

Частиною 3 статті 2 Закону  України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" визначено, що суб'єкт підприємницької діяльності, який припинив діяльність, яка відповідно до цього Закону підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про припинення такої діяльності відповідний державний податковий орган. При цьому торговий патент підлягає поверненню до державного податкового органу, що видав його, а суб'єкту підприємницької діяльності повертається надмірно сплачена сума вартості торгового патенту.

Відповідно до п.16.3 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", зобов'язаний окремо визначати податок на прибуток від кожного окремого виду такої діяльності та окремо визначати податок на прибуток від іншої діяльності.

Податок з прибутку, отриманого від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", підлягає сплаті до бюджету у сумі, визначеній відповідно до цього Закону, зменшений на вартість придбаних торгових патентів для здійснення цього виду діяльності.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, всупереч вищевказаним нормам матеріального права, питання витрат на торгові патенти органами податкової служби в процесі перевірки не досліджувалося, в акті проведеної перевірки не відображено, що у свою чергу на переконання суду, призвело до невірних висновків щодо донарахування податку на прибуток загалом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1,2,3,5,6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Враховуючи наведе, зокрема те, що оскржувані податкові повідомлення-рішення за № 0002582320/3/22731/10/23-2 від 24.09.2010 року та за № 0001562320/2/17883/10/23-2 від 30.07.2010 року винесенні з урахуванням неповно досліджених обставин діяльності платника податків,  однобічно, і, як наслідок, необ»єктивно та нерозсудливо, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід визнати обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

В порядку вирішення вимог статті 94 КАС України, суд стягує з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати  у вигляді судового збору.

          На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

                                              ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення за № 0002582320/3/22731/10/23-2 від 24.09.2010 року та за № 0001562320/2/17883/10/23-2 від 30.07.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ігросвіт" 6,80 грн. (шість гривень вісімдесят копійок) судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

          Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя:                              /підпис/                                                                    Панікар І.В.

          Постанова складена в повному обсязі 15.03.2011 року.