ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" квітня 2011 р. Справа № 2а-3159/10/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Коршуна А.О. Панченко О.М. ,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Пологівському районі Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Пологівському районі Запорізької області про визнання незаконною і скасування вимоги,
у с т а н о в и л а:
02 червня 2010 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Пологівському районі Запорізької області про визнання незаконною і скасування вимоги. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що недоїмка зі сплати страхових внесків, що відображено в оспорюваній вимозі, утворилась на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 р. № 366 «Про сплату внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування фізичними особами –суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб її оподаткування». Цей нормативний акт постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2009 р. у справі № 2а-4456/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 р., визнано незаконним і скасовано з моменту його ухвалення, тому визначення недоїмки є незаконним. Викладені обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання незаконною і скасування вимоги відповідача № Ф-94 від 06.05.2010 р. (а.с.а.с. 4 –8).
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Позивачем поданий звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік, у якому ним самостійно визначені щомісячні розміри внесків. Заявлену суму у повному обсязі позивач не сплатив, у зв’язку з чим утворилась недоїмка у сумі 595,82 грн. Спірну вимогу у встановленому порядку не узгодив.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.09.2010 р. позов задоволений: скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України у Пологівському районі Запорізької області від 06.05.2010 р. № Ф-94 про сплату боргу з внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 592,82 грн. (а.с.а.с. 52, 53).
Відповідач, не погодившись з ухваленою постановою 30.09.2010 р. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Він, зокрема, вказує на те, що вимога про сплату боргу сформована з урахуванням поданого позивачем звіту про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік. Зобов’язання зі сплати страхових внесків, самостійно обчислене позивачем, у повному обсязі ним не сплачено, у зв’язку з чим утворилася недоїмка зі сплати страхових внесків. Крім того, позивач заяву про узгодження вимоги у встановлений строк не подав.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, вивчивши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус фізичної особи-підприємця, що підтверджується копією відповідного свідоцтва (а.с. 11).
В силу пункту 3 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Позивач обрав особливий спосіб оподаткування (єдиний податок), є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно з частиною 1 статті 14, статтею 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. та перебуває на відповідному обліку.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»виключно цим Законом визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Обов’язок нарахування, обчислення та сплати у встановлені строки та в повному обсязі страхових внесків закріплений у пункті 6 частини 2 статті 17 вказаного Закону.
Згідно з частиною 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 –7, 9, 10, 12, 15, 17, 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. В абзаці 1 частини 6 цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
У відповідності з абзацом 3 пункту 11.12 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, платники страхових внесків, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), подають до органу Пенсійного фонду до 1 квітня, наступного за звітним роком річний звіт про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків за формою згідно з додатком 26 цієї Інструкції.
Згідно з поданим звітом про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік позивачем встановлений фіксований розмір страхових внесків: за червень 2009 року –207,50 грн., липень 2009 року –209,16 грн., серпень 2009 року –209,16 грн. (а.с. 31).
На підставі даних звіту та персональної облікової картки відповідачем висунуто вимогу від 06.05.2010 р. № Ф-94 про сплату боргу у сумі 595,82 грн. (а.с. 9).
За змістом статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Абзацом 1 підпункту 1 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників»від 24.06.2004 р.) страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними у пунктах 3, 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14, 17 статті 11 цього Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»для відповідних платників збору. Платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначені пунктами 5 –10 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та розмірах, визначених зазначеним Законом.
В силу підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати, а обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не обумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з врахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Оскільки позивачем нараховані суми страхових внесків не були сплачені в повному обсязі, і це призвело до порушення строків їх сплати та виникнення недоїмки, відповідач у відповідності до приведеної норми направив на адресу позивача вимогу про сплату боргу від 06.05.2010 р. № Ф-94 на суму 595,82 грн., діючи у межах наданих повноважень.
Згідно зі статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З аналізу встановлених фактів колегія суддів вбачає, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не було дотримано засади законності через неправильне застосування матеріального закону, і воно має бути скасовано з ухваленням постанови про відмову у позові.
Керуючись статтями 195, 197, 198, пунктом 4 статті 202, статтями 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Пологівському районі Запорізької області задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року скасувати.
Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у позові до Управління Пенсійного фонду України у Пологівському районі Запорізької області про визнання незаконною і скасування вимоги відмовити.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя М.О. Католікян
Суддя А.О. Коршун
Суддя О.М. Панченко