УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" березня 2011 р.Справа № 2а-4453/09/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Коршуна А.О. Панченко О.М. ,
при секретарі Трахт К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Мусульманської релігійної громади у місті Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Мусульманської релігійної громади у місті Запоріжжя до Запорізької обласної державної адміністрації, третя особа –Голова Духовного управління мусульман України ОСОБА_1, про зобов’язання вчинити дії,
у с т а н о в и л а:
31 липня 2009 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької обласної державної адміністрації, третя особа –Голова Духовного управління мусульман України ОСОБА_1, про зобов’язання вчинити дії. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 21.02.2009 р. рішенням зборів позивача до статуту було внесено зміни та доповнення. 03.03.2009 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію внесених змін, але ця заява була залишена без розгляду з відмовою у реєстрації змін та доповнень через відсутність погодження таких змін з боку третьої особи. На думку позивача, рішення відповідача є незаконним, оскільки суперечить статтям 8, 14, 15 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Викладені обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про зобов’язання відповідача зареєструвати нову редакцію статуту (а.с.а.с. 3 –5).
10 листопада 2009 року судом було ухвалено постанову, якою суд відмовив у позові. Постанова вмотивована тим, що відповідно до пункту 7.1 статуту позивача усі зміни та доповнення до статуту підлягають погодженню третьою особою і реєструються у тому ж порядку, що і статут. Вимога щодо погодження змін з третьою особою дотримана не була, тому відмова відповідача є правомірною (а.с.а.с. 64, 65).
09 грудня 2009 року позивач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі позивач зазначив, що рішення судом першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального права. Так, позивач неодноразово звертався до третьої особи з проханням погодити зміни до статуту, тому відсутність такого погодження не може бути перешкодою для реєстрації цих змін. Рішення відповідача суперечить статтям 8, 14, 15 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Позивач просить постанову суду першої інстанції скасувати і задовольнити позов (а.с.а.с. 69, 71).
У судовому засіданні представник третьої особи заперечував проти апеляційної скарги.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, звернувшись до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності. Представник позивача у судове засідання також не з’явився, був повідомлений належним чином, про що свідчить його розписка
(а.с. 87); до початку судового засідання не надав документи, які підтверджують поважність причин неявки, та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаними вище обставинами дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.
Вислухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що 21.02.2009 р. рішенням зборів членів позивача, оформленим протоколом № 2/2009, було затверджено нову редакцію статуту позивача (а.с.а.с. 12, 13).
03 березня 2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію внесених до статуту змін і доповнень (а.с. 6).
11 березня 2009 року позивач листом № 3 повідомив третю особу про рішення від 21.02.2009 р. При цьому копію статуту у новій редакції на погодження третьої особи надано не було, про що свідчать зміст самого листа та лист третьої особи № 01/26 від 11.04.2009 р. (а.с.а.с. 8, 30).
17 квітня 2009 року відповідач своїм листом № 01526/08-32 повідомив позивача про залишення поданої заяви без розгляду через відсутність погодження статуту третьою особою (а.с. 7).
Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Законом України від 23.04.1991 р. № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації», статутом Мусульманської релігійної громади у місті Запоріжжя, прийнятим на загальних зборах віруючих громадян 25.01.2002 р.
В силу частини 2 статті 12 Закону № 987-ХІІ статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 987-ХІІ релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).
Згідно з пунктами 1.4, 1.7 статуту позивача Громада входить до складу Духовного управління мусульман України і у своїй релігійній та адміністративно-фінансовій діяльності підзвітна йому.
У відповідності з пунктом 7.1 статуту позивача рішення про внесення змін і доповнень до статуту громади затверджується Головою Духовного управління мусульман України і реєструються в тому ж порядку, що і статут.
З матеріалів справи вбачається, що статут позивача у новій редакції третій особі для затвердження позивачем не направлявся, про що свідчать лист позивача № 3 від 11.03.2009 р. та лист третьої особи № 01/26 від 11.04.2009 р. Зміст листа від 11.03.2009 р. свідчить лише про повідомлення третьої особи про рішення зборів від 21.02.2009 р., що суперечить пункту 7.1 статуту позивача.
Таким чином, дії відповідача, пов’язані з нереєстрацією статуту позивача у новій редакції, цілком правомірні.
З’ясувавши у достатньо повному обсязі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Мусульманської релігійної громади у місті Запоріжжі залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Мусульманської релігійної громади у місті Запоріжжя до Запорізької обласної державної адміністрації, третя особа –Голова Духовного управління мусульман України ОСОБА_1, про зобов’язання вчинити дії, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строк, визначені статтею 212 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлено 04 травня 2011 року.
Головуючий суддя М.О. Католікян
Суддя А.О. Коршун
Суддя О.М. Панченко