ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  30/299

11.01.08

За позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско» в особі Запорізької філії Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»

До                 Державної адміністрації залізничного транспорту України

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача     Відкрите акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор»

Про              стягнення  100 274,00 грн. грн.

                                                                                                   Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

В засіданнях приймали участь представники:

Від позивача    Бєлая О.С. –представник за довіреністю № 1045-07/3 від 01.06.07.

Від відповідача    Луценко Т.В. –представник за довіреністю № 121 від 23.11.06.

Від третьої особи не з’явився

Рішення прийнято 11.01.08. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України,  в зв’язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 25.10.07. до 20.11.07., з 20.11.07. по 05.12.07., з 05.12.07. по 25.12.07., з 25.12.07. по 11.01.08.

Обставини справи:

                         

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»в особі Запорізької філії Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»до  Державної адміністрації залізничного транспорту України про стягнення з відповідача 100274,00 грн. матеріальних збитків.

Позовні вимоги страхової компанії ґрунтуються на тому, що ЗАТ «Страхова компанія «Веско»в особі Запорізької філії Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»була здійснена виплата страхового відшкодування на суму 100274,00 грн. Відкритому акціонерному товариству  „Запоріжтрансформатор” за фактом настання страхового випадку по договору страхування № 444-г/06зп.  Отже, після виплати страхового відшкодування до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»в особі Запорізької філії Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»в межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яку страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.07. порушено провадження у справі № 30/299, розгляд справи призначено на 18.09.07. о 11-45.

В судовому засіданні 18.09.07. позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 100 274,00 грн. – суму страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.07. на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу країни було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Відкрите акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор», розгляд справи № 30/299 було відкладено на 02.10.07.

В судовому засіданні позивачем було надано суду клопотання про залучення до участі у розгляді справи № 30/299  в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Відкрите акціонерне товариство  «Российские железные дороги».

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Розглянувши зазначене вище клопотання позивача, суд його відхилив, оскільки позивачем не наведено суду належних та обґрунтованих підстав щодо залучення зазначеної особи до участі у розгляді справи № 30/299.

22.10.07. позивачем через канцелярію суду було подано клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, відповідно до якого Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Веско»в особі Запорізької філії Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»просить суд замінити первісного відповідача - Державну адміністрацію залізничного транспорту України на належного відповідача –Державне підприємство «Придніпровська залізниця».

Але як вбачається з матеріалів справи, 26.11.07. позивачем через канцелярію суду було подано клопотання про відкликання клопотання про заміну відповідача.

Відповідач у поданому відзиві проти заявлених позовних вимог заперечує повість та просить суд відмовити у позові. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що в силу ст. 29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення претензії за недостачу вантажу пред’являються відправником до залізниці відправлення, одержувачем –до залізниці призначення за умови надання документа, що підтверджує вартість вантажу. Відповідач стверджує, що ЗАТ «Страхова компанія «Веско»в особі Запорізької філії Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»не є особою, яка за положеннями Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення має право на подання позову до залізниці. За твердженням відповідача, норми Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення не передбачають право звернення страховика до залізниці з претензією або позовом від свого імені.

В судовому засіданні 05.12.07. судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 25.12.07. о 14-30.

В судовому засіданні 25.12.07. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 11.01.08. для виготовлення повного тексту по справі № 30/299.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

27.06.06. між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжтрансформатор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техпроміндустрія" було укладено контракт № РР000852 на поставку трансформатора.

Згідно з п.п. 2.1 пункту 2 вказаного контракту ціна трансформатору у виконанні відповідно до Специфікації № 1, становить 1208050,00 дол. США.

Приймання вантажу до перевезення підтверджується накладною                 № 46684557.

25.12.06. між ВАТ "Запоріжтрансформатор" та ЗАТ «Страхова компанія «Веско»був укладений договір страхування № 444-г/06зп, згідно якого було застраховано трансформатор, вартість якого становить 1208050,00 дол. США, що складає 6100652,50 грн. під час його транспортування залізничним транспортом, умови поставки –DAF, ст. Аксарайська-2 Казахстанської залізниці.

04.01.07. на залізничні станції Лихая було виявлено недостачу вантажу, у зв’язку із чим 29.01.07. до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»в особі Запорізької філії Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»надійшла заява на виплату страхового відшкодування.

07.03.07. на підставі платіжного доручення № 252 ВАТ "Запоріжтрансформатор" було  перераховане  страхове відшкодування у розмірі 100274,00 грн.

Причиною спору у даній справі стало питання про наявність або відсутність правових підстав для стягнення з Укрзалізниці суми виплаченого позивачем страхового відшкодування.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 452 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно із ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке, зокрема, страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, чинне законодавство передбачає можливість пред'явлення
страхувальником (позивачем) зворотної вимоги саме до
винної особи.          

Коло повноважень Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" щодо розгляду претензій та позовів визначене Угодою про міжнародне вантажне залізничне сполучення (далі - СМГС).

Відповідно до абз. 1 і 2 ст. 30 СМГС, право на подання позову, який випливає з договору перевезення, належить особі, яка має право на пред'явлення претензії до залізниці. Пред'явленню позову має обов'язково передувати пред'явлення до неї претензії.

Згідно з абз. 1 ст. 29 СМГС, право на подання позову належить лише вантажовідправнику або вантажоодержувачу.

Що ж до звернення страховика з претензією чи позовом, пов'язаними із страховим відшкодуванням, то СМГС воно не передбачене.

У п. 19 Додатку № 19 до СМГС наведено повний перелік претензій, які розглядаються цим компетентним органом, і розширеному тлумаченню ця норма на підлягає.

Отже, претензії та позови, які виникають з інших правових підстав, ніж зазначені у згаданому п. 19 (у тому числі про стягнення в порядку регресу на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" виплаченої страховиком суми відшкодування за договором страхування вантажу у міжнародному сполученні), можуть пред'являтися та подаватися до відповідної залізниці, а не до органу, зазначеного у Додатку № 19 до СМГС.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, недостачу вантажу було виявлено на залізничній станції Лихая Північно - Кавказької залізниці (Російська Федерація), про що складено акт загальної форми. Отже, по даній відправці відповідальна особа встановлена і цей факт відомий позивачу.

Таким чином, Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця" не може вважатися ні "винною особою" чи "особою, відповідальною за заподіяний збиток" у розумінні ст. 452 Цивільного кодексу України і ст. 27 Закону України "Про страхування", ані компетентним органом, уповноваженим здійснювати розгляд претензії позивача.

Отже, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»в особі Запорізької філії Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско» до  Державної адміністрації залізничного транспорту України про стягнення з відповідача 100 274,00 грн. виплаченого страхового відшкодування  не ґрунтуються на приписах закону, а отже в їх  задоволенні належить відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –                                

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»в особі Запорізької філії Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско»відмовити повністю.

2.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                             Т.М. Ващенко