ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2011 р. Справа № 67622/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Пліша М.А.,
Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 02 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення,-
В С Т А Н О В И Л А :
23 березня 2009 року позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання його дій неправомірними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі, визначеному ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28 лютого 1991 року (далі – Закон № 796-XII).
Позивач посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і статтею 14 Закону № 796-XII його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом ІІ групи. На підставі Закону № 796-XII йому призначена та виплачена відповідачем грошова допомога на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 120 грн., що суперечить вимогам ст. 48 Закону № 796-XII. Відповідач всупереч зазначеним нормам та його зверненню про перерахунок не провів відповідне нарахування цих виплат.
Тому просить визнати дії відповідача щодо виплати йому як інваліду ІІ групи щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 120 грн. неправомірними та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачений розмір зазначеної допомоги в сумі 2505,00 грн.
Оскарженою постановою позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано дії відповідача по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 в розмірі 120 грн. як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, протиправними. Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, в порядку, встановленому ст.48 Закону № 796-ХІІ.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку і просить дане рішення скасувати.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що вказане рішення постановлене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що нарахування та виплата компенсацій позивачу проводилася відповідно до положень ст.ст. 48, 62, 63 Закону № 796-XII, ч. 2 ст. 4 та п. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України і постанов Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також вказує, що виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ст. 95 Конституції України) та щорічно затверджуються асигнування для головних розпорядників коштів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, визнаний інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. У зв’язку із цим відповідачем йому призначена грошова допомога на оздоровлення, яка за 2008 рік виплачувалася в розмірі 120 грн.
Не погодившись із зазначеним розміром, позивач в 2009 році звернувся до відповідача з заявою про перерахунок цієї допомоги, але листом від 02.03.2009 року йому відмовлено у встановленні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, визначеного ст.48 Закону № 796-XII.
Судова колегія вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив, оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридич-ну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, вірно вказав, що така відмова відповідача є неправомірною і дійшов правильного висновку щодо обгрунтованості позов-них вимог позивача з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч.4 ст.48 Закону № 796-XII щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам ІІ групи в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (ч.ч. 5, 7 ст.48 наведеного вище Закону).
Розмір мінімальної заробітної плати, визначається на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення згідно із законом України про Державний бюджет України на відповідний рік і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було зупинено дію положень Закону № 796-XII в частині виплати компенсацій і допомог громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 підпункт 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким текст ст.48 було викладено в новій редакції, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно п.п. 5, 6 резолютивної частини вищенаведених рішень, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 р у справі № 1-37/2008 (про збалансованість бюджету), закон про Державний бюджет України як правовий акт, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів і цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України; даним законом не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Згідно зі статтями 2, 6, 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» мінімальний розмір пенсії за віком і мінімальний розмір заробітної плати віднесені до основних соціальних гарантій і не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму доходів громадян.
Прожитковий мінімум, згідно ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлюється для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
ЗУ " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на 2008 рік передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено з 01.01.2008р.- 470,00 грн.; 01.04.2008р.- 481,00 грн.; 01.07.2008р.- 482,00 грн.; 01.10.2008р.- 498,00 грн.
Ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» на 2008 рік передбачено, що мінімальна заробітна плата, встановлена з: 01.01.2008р. – 515,00 грн.; 01.04.2008р. – 525,00 грн.; 01.10.2008р. – 545,00 грн.; 01.12.2008р. – 605,00 грн.
Виходячи із цього, для позивача як інваліда II групи, особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення повинен розраховуватись виходячи із наведених розмірів.
Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, враховуючи загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що застосуванню підлягає стаття 48 Закону № 796-XII, а не постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Колегія суддів також вважає за потрібне наголосити, що покликання відповідача на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорно-бильської катастрофи», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому виплата щорічної допомоги на оздоровлення у збільшених розмірах буде можливою тільки після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України є безпідставни-ми, оскільки відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивача до уваги взяти не можна, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність бюджетних коштів не є підставою для виправдання недоплати щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196 ч.4, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області залишити без задоволення, а постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 02 липня 2009 року у справі № 2-а-917/09, – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді М.А.Пліш
Н.М.Судова-Хомюк