ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2011 року Справа № 2а/2370/3222/2011
10 год. 50 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Тимошенко В.П.,
при секретарі Кулику О.П.,
за участю представника позивача –ОСОБА_1 –за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні міста Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Христинівської районної державної адміністрації про визнання незаконними та протиправними дії, та зобов’язання вчинити дії,
встановив:
01 березня 2011 ОСОБА_2 звернулася до Христинівського районного суду Черкаської області з позовною заявою до Христинівської районної державної адміністрації про визнання незаконними та протиправними дії Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області щодо відмови у наданні дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га, яка знаходиться в полі міського водозабору, що межує з новобудовами міста Христинівка та знаходиться в адміністративних межах Орадівської сільської ради за межами населеного пункту села Орадівка, виражені у листі від 17.12.2010 № 01-12/375, та зобов’язати Христинівську районну державну адміністрацію надати позивачці дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га, яка знаходиться в полі міського водозабору, що межує з новобудовами м. Христинівка та знаходиться в адміністративних межах Орадівської сільської ради за межами населеного пункту села Орадівки.
Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 14.03.2011 справу передано Черкаському окружному адміністративному суду.
29.04.2011 Черкаським окружним адміністративним судом справу прийнято до провадження.
Обгрунтування позову полягає в наступному. У листопаді 2010 року позивачка звернулася із заявою до Христинівської районної державної адміністрації про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства для безкоштовної передачі у власність площею 0,15 га в межах норм безоплатної передачі, визначених статтею 121 Земельного кодексу України. 17.12.2010 листом Христинівської районної державної адміністрації № 01-12/375 позивачці відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки з наступних підстав. Христинівська районна державна адміністрація посилається на Рекомендації щодо порядку перерозподілу земель резервного фонду з метою використання їх за цільовим призначенням, затверджених 21.08.1998 Науково-технічною радою Державного комітету України по земельних ресурсах, згідно з якими органи місцевого самоврядування визначають місце (поле) розташування земель резервного фонду, що підлягають виділенню для ведення особистого селянського господарства. А тому відповідач пропонував взяти ділянку в оренду в полі № 10, яке відповідно до рішення Орадівської сільської ради Христинівського району № 4-7 від 08.08.2006 виділено під розподіл земель для ведення особистого селянського господарства. Крім того, відповідач у листі–відповіді посилається на лист виконавчого комітету Христинівської міської ради № 798 від 23.11.2010, в якому зазначено не передавати у приватну власність громадянам земельні ділянки із земель Орадівської сільської ради, що прилягають до м. Христинівка, а надати їх в оренду. Також у листі-відмові йдеться посилання на Генеральний план розвитку м. Христинівки, яким передбачено розширення меж міста за рахунок земель державної власності, які перебувають в адміністративних межах Орадівської сільської ради в районі міського водозабору. Позивач вважає, що жодна з підстав для відмови, на які посилається у листі адміністрація, не передбачена чинним законодавством. Протиправність відмови полягає в тому, що нею заперечено право позивачки, як громадянки України, на безоплатну передачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, визначених ст. 121 Земельного кодексу України.
В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не зґявився, надіслав письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне
Положеннями ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Згідно п.2 ч.1 ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»місцева державна адміністрація, зокрема: розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Статтею 17 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до п.12 ст.17 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні встановлено, у листопаді 2010 року позивачка звернулася із заявою до Христинівської районної державної адміністрації про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства для безкоштовної передачі у власність площею 0,15 га в межах норм безоплатної передачі, визначених статтею 121 Земельного кодексу України.
17.12.2010 листом Христинівська районна державна адміністрація № 01-12/375 (а.с. 10) відмовила позивачці у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки з наступних підстав. Зокрема, у зазначеному листі Христинівська районна державна адміністрація посилається на Рекомендації щодо порядку перерозподілу земель резервного фонду з метою використання їх за цільовим призначенням, затверджених 21.08.1998 Науково-технічною радою Державного комітету України по земельних ресурсах, згідно з якими органи місцевого самоврядування визначають місце (поле) розташування земель резервного фонду, що підлягають виділенню для ведення особистого селянського господарства, а тому відповідач пропонував взяти ділянку в оренду в полі № 10, яке відповідно до рішення Орадівської сільської ради Христинівського району № 4-7 від 08.08.2006 виділено під розподіл земель для ведення особистого селянського господарства. Крім того, відповідач у листі–відповіді посилається на лист виконавчого комітету Христинівської міської ради № 798 від 23.11.2010, в якому зазначено не передавати у приватну власність громадянам земельні ділянки із земель Орадівської сільської ради, що прилягають до м. Христинівка, а надати їх в оренду. Також у листі-відмові йдеться посилання на Генеральний план розвитку м. Христинівки, яким передбачено розширення меж міста за рахунок земель державної власності, які перебувають в адміністративних межах Орадівської сільської ради в районі міського водозабору.
Суд зауважує, що Земельним кодексом України передбачені підстави для відмови у наданні такого дозволу, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд погоджується із позицією представника позивача, що жодна з підстав для відмови, на які посилається у листі адміністрація, не передбачена чинним законодавством.
У судовому засіданні представник позивачки пояснив, що позивачка звернулася до адміністрації із клопотанням без надання графічних матеріалів, на яких повинно бути зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Таким чином позивачка звернулася без дотримання вимог ст. 118 Земельного кодексу України.
Натомість, наявність Генерального плану розвитку м. Христинівки, який не є Генеральним планом міста, а лише планом розвитку міста, та посилання відповідача на лист Христинівської міської ради від 23.11.2010 № 798 про надання земельних ділянок в оренду, а не в приватну власність громадянам, не є правовими підставами відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для безкоштовної передачі у приванту власність позивачці. Своєю відмовою у формі листа відповідач порушив право позивачки, як громадянки України, на безоплатну передачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, визначених ст. 121 Земельного кодексу України
А тому позовні вимоги в частині про визнання незаконними та протиправними дії Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області щодо відмови у наданні дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га, яка знаходиться в полі міського водозабору, що межує з новобудовами міста Христинівка та знаходиться в адміністративних межах Орадівської сільської ради за межами населеного пункту села Орадівка, виражені у листі від 17.12.2010 № 01-12/375, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов’язання Христинівської районної державної адміністрації надати позивачці дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га, яка знаходиться в полі міського водозабору, що межує з новобудовами м. Христинівка та знаходиться в адміністративних межах Орадівської сільської ради за межами населеного пункту села Орадівки суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що адміністративний суд, як орган судової влади, діє у відповідності з вимогами Конституції України в межах своїх повноважень та у передбачений законом спосіб. Адміністративний суд не наділений повноваженням вирішувати питання, які законодавством віднесені до компетенції інших органів.
Вимога про зобов’язання відповідача –Христинівської районної державної адміністрації надати позивачці дозвіл на розробку проекта землеустрою про передачу земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства не є належним способом захисту права, оскільки Христинівська районна державна адміністрація є органом, якій самостійно приймає певні рішення, які в разі їх невідповідності закону можуть бути скасовані, визнані нечинними в судовому порядку, суд не може зобов’язати адміністрацію приймати конкретні рішення, оскільки це виключно компетенція органу виконавчої влади.
При цьому суд зазначає, що надання дозволу на виготовлення технічної документації є відповідними етапом набуття права власності земельною ділянкою. Кінцевим результатом даного процесу є отримання державного акту - правовстановлюючого документа, який посвідчує право приватної власності на конкретну земельну ділянку з чітко визначеними межами, і вказує на точне місцезнаходження та розмір земельної ділянки
Надання повноважним органом дозволу на виготовлення технічної документації не надає особі права власності на таку ділянку, а є лише дозволом для виготовлення документації, на підставі якої орган приймає рішення про надання земельної ділянки у власність. Таким чином, прийняття повноважним органом рішення про надання особі, яка зацікавлена в отриманні у приватну власність земельної ділянки, дозволу на виготовлення документації не можна розуміти, як рішення про надання такої ділянки в приватну власність.
Суд зауважує, що частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 КАС України).
Таким чином, виходячи із меж позовних вимог та беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати незаконними та протиправними дії Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області щодо відмови у наданні дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га, яка знаходиться в полі міського водозабору, що межує з новобудовами міста Христинівка та знаходиться в адміністративних межах Орадівської сільської ради за межами населеного пункту села Орадівка, виражені у листі від 17.12.2010 № 01-12/375.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений та підписаний 30 травня 2011 року
Суддя В.П. Тимошенко