ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2011 р. Справа № 2а/0470/4308/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Горбалінського В.В.
при секретаріКошлі А.О.
за участю:
представника позивачів
представника відповідача ОСОБА_3
Міщенко П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 (позивач-1), ОСОБА_6 (позивач-2), ОСОБА_7 (позивач-3) до комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправними та зобов"язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
11.04.2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_5 (позивач -1), ОСОБА_6 (позивач-2), ОСОБА_7 (позивач -3) до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправними дії комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, щодо відмови ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 у реєстрації права власності на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про затвердження мирової угоди від 17.02.2011 року по справі 2-6737/11; скасування рішення державних реєстраторів Грищенко О.Г. від 16.03.2011 року, Петренко М.О. від 15.03.2011 року, Касперович Є.Є. від 16.03.2011 року про відмову ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 у реєстрації права власності на визначені нежитлові приміщення без додаткових актів введення в експлуатацію, за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про затвердження мирової угоди від 17 лютого 2011 року по справі 2-6737/11; зобов’язання комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати:
- за ОСОБА_5 право власності на нежитлове приміщення І, поз.1 загальною площею 104,5 м2, що розташоване на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 ганок літ. а5, сходи літ. а11 без додаткових актів введення в експлуатацію на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про затвердження мирової угоди по справі № 2-6737/11 від 17.02.2011 року та на 1/2 нежитлового приміщення №ІІІ, загальною площею 181,9 м2 , що розташоване на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 ганок літ. а1 без додаткових актів введення в експлуатацію, на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про затвердження мирової угоди по справі №2-6737/11 від 17.02.2011 року;
- за ОСОБА_7 право власності на нежитлове приміщення ІУ, поз. 1-8, загальною площею 151,1 м2, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 ганок літ. а6 без додаткових актів введення в експлуатацію на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.02.2011 року по справі №2-6737/11;
- за ОСОБА_6 право власності на 1/2 нежитлового приміщення ІІІ, загальною площею 181,9 м2, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 ганок літ. а, ганок літ. а1, без додаткових актів введення в експлуатацію, на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.02.2011 року по справі №2-6737/11.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 17 лютого 2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська по справі №2-6737/11 було постановлено ухвалу про визнання мирової угоди по цивільній справі №2-6737/11 за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр міста», треті особи – ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про визнання права власності та за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр міста» про визнання права власності, відповідно до якої за позивачами було визнано право власності на нежитлові приміщення. Рішеннями державних реєстраторів Грищенко О.Г. від 16.03.2011 року, Петренко М.О. від 15.03.2011 року, Касперович Є.Є. від 16.03.2011 року позивачам було відмовлено в реєстрації права власності на зазначені об’єкти нерухомого майна на підставі п. 3.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно. Оскільки відмова відповідача здійснена без належних на то підстав з порушенням Конституції України та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, дії відповідача повинні бути визнані протиправними, а його самого зобов’язано здійснити реєстрацію права власності.
В судове засідання з’явився представник позивачів надав пояснення аналогічні доводам викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та зазначив, що у державній реєстрації права власності відмовлено правомірно на підставі Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5.
Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази у справі, встановив.
17 лютого 2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська по справі №2-6737/11 було постановлено ухвалу про визнання мирової угоди по цивільній справі №2-6737/11 за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр міста», треті особи – ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про визнання права власності та за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр міста» про визнання права власності, відповідно до якої:
- за ОСОБА_5 було визнано право власності на нежитлове приміщення І поз. 1, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 104,5 м2, ганок літ. а5, сходи літ. а11 без додаткових актів введення в експлуатацію; на 1/2 частину нежитлового приміщення ІІІ, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 181,9 м2, ганок літ. а, ганок літ. а1, без додаткових актів введення в експлуатацію;
- за ОСОБА_7 право власності на нежитлове приміщення ІУ поз. 1-8, що знаходиться на 1 поверсі житлового будинку АДРЕСА_1, літ.А-13, яке складається з: 1- тамбур (площа 5,5 кв.м.); 2 – приміщення (площа 21,4 кв.м.); 3 – кладова (площа 0,8 кв. м.); 4 – приміщення (площа 6,3 кв. м.); 5 – туалет (площа 4,9 кв.м.); 6 – приміщення (площа 9,9 кв. м.); 7 – приміщення (площа 19,3 кв.м.); 8 – приміщення (площа 83,0 кв.м.), загальною площею 151,1 кв.м., ганок літ. а6 без додаткових актів введення в експлуатацію;
- за ОСОБА_6 право власності на 1/2 нежитлового приміщення ІІІ, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 літ. А-13 загальною площею 181,9 кв. м., ганок літ. а, ганок літ. а1 без додаткових актів введення в експлуатацію.
23.02.2011 року зазначена вище ухвала суду набрала законної сили.
Рішеннями державних реєстраторів Грищенко О.Г. від 16.03.2011 року, Петренко М.О. від 15.03.2011 року, Касперович Є.Є. від 16.03.2011 року позивачам було відмовлено в реєстрації права власності на зазначені об’єкти нерухомого майна на підставі п. 3.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445 (зі змінами та доповненнями, що набрали чинності 01.10.2010 року): подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншим нормативно-правовим актам, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства (п. 3.5.4 Положення). Також, в обґрунтування відмови у реєстрації зазначено дані про наявність арешту накладеного на майно товариства з обмеженою відповідальністю «Центр міста».
Правовідносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, врегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (далі – Тимчасове положення).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної власності, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до норм Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 цього кодексу), власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 цього кодексу), власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (стаття 319 цього кодексу), право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321.6 цього кодексу), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 цього кодексу).
Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Повноваження державного реєстратора визначені статтею 9 Закону, відповідно до якої державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок державної реєстрації прав визначений статтею 15 Закону, відповідно до якого державний реєстратор: приймає і перевіряє документи, що подаються для державної реєстрації прав, реєструє заяву; встановлює факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; вносить запис до Державного реєстру прав; видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надає витяги з Державного реєстру прав про зареєстровані права.
Однією з підстав для державної реєстрації прав, відповідно до статті 19 Закону, є також рішення судів, що набрали законної сили.
Відповідно до ст.208 ЦПК України, судові рішення викладаються у двох формах: 1) ухвали; 2) рішення.
Відповідно до статті 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.
Аналогічні приписи викладені в Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5.
Також, Тимчасовим положенням визначено зміст дій реєстратора при встановленні відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема державний реєстратор встановлює:
- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);
- відповідність повноважень особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав;
- відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам;
- відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна;
- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.
При цьому, відповідно до п. 3.8. Тимчасового положення державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Реєстратору БТІ забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права.
Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що право власності на спірне нерухоме майно підлягає державній реєстрації і право власності позивачів на це майно виникає з моменту його державної реєстрації; орган, який компетентний здійснювати державну реєстрацію права власності у даному випадку (на спірне нерухоме майно) є відповідач у справі; ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2011 року по справі №2-6737/11 про визнання мирової угоди по цивільній справі №2-6737/11 у даному випадку є правовстановлюючим документом, який повинен надаватись для здійснення державної реєстрації права власності на спірні об’єкти нерухомого майна та є підставою для реєстрації права власності позивачів на спірне нерухоме майно, а у державного реєстратора, відповідача у справі, відсутні повноваження щодо трактування законів, норм нормативно-правових актів, рішень суду тощо та тлумачити відомості про заявлені права власності, та реєстрація прав на нерухоме майно повинна здійснюватись у відповідності до резолютивної частини рішення суду.
Щодо відмови комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради у здійснити реєстрацію права власності за позивачами у зв’язку з наявністю відомостей про накладення арешту на майно товариства з обмеженою відповідальністю «Центр міста», суд зазначає, що в судовому засіданні представником відповідача не було надано жодних доказів та не доведено факт реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, які зазначені в ухвалі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, за товариством з обмеженою відповідальністю «Центр міста», а тому суд не може врахувати зазначену обставину як підставу відмови в реєстації права власності.
За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
За таких обставин суд вважає, що за наявності ухвали суду, якою за ОСОБА_5 (позивач -1), ОСОБА_6 (позивач-2), ОСОБА_7 (позивач -3) визнано право власності на спірний об’єкт нерухомого майна, у відповідача були відсутні будь-які підстави для відмови позивачу у реєстрації права власності на це нерухоме майно, і під час прийняття рішень державними реєстраторами Грищенко О.Г. від 16.03.2011 року, Петренко М.О. від 15.03.2011 року, Касперович Є.Є. від 16.03.2011 року про відмову у здійсненні державної реєстрації за ОСОБА_5 (позивач -1), ОСОБА_6 (позивач-2), ОСОБА_7 (позивач -3) права власності на об’єкти нерухомого майна, відповідач діяв не у межах повноважень та спосіб, які визначенні чинним законодавством, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_5 (позивач -1), ОСОБА_6 (позивач-2), ОСОБА_7 (позивач -3) до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, щодо відмови ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 у реєстрації права власності на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про затвердження мирової угоди від 17.02.2011 року по справі 2-6737/11.
Скасувати рішення державних реєстраторів Грищенко О.Г. від 16.03.2011 року, Петренко М.О. від 15.03.2011 року, Касперович Є.Є. від 16.03.2011 року про відмову ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 у реєстрації права власності на визначені нежитлові приміщення без додаткових актів введення в експлуатацію, за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про затвердження мирової угоди від 17 лютого 2011 року по справі 2-6737/11.
Зобов’язати комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати:
- за ОСОБА_5 право власності на нежитлове приміщення І, поз.1 загальною площею 104,5 м2, що розташоване на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 ганок літ. а5, сходи літ. а11 без додаткових актів введення в експлуатацію на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про затвердження мирової угоди по справі № 2-6737/11 від 17.02.2011 року та на 1/2 нежитлового приміщення №ІІІ, загальною площею 181,9 м2 , що розташоване на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 ганок літ. а1 без додаткових актів введення в експлуатацію, на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про затвердження мирової угоди по справі №2-6737/11 від 17.02.2011 року;
- за ОСОБА_7 право власності на нежитлове приміщення ІУ, поз. 1-8, загальною площею 151,1 м2, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 ганок літ. а6 без додаткових актів введення в експлуатацію на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.02.2011 року по справі №2-6737/11;
- за ОСОБА_6 право власності на 1/2 нежитлового приміщення ІІІ, загальною площею 181,9 м2, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 ганок літ. а, ганок літ. а1, без додаткових актів введення в експлуатацію, на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.02.2011 року по справі №2-6737/11.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова складена в повному обсязі 26.04.2011 року.
Суддя
В.В. Горбалінський