ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/4218/11
За позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»в особі структурної одиниці Верхньодніпровського управління по експлуатації газового господарства
До: Верхньодніпровської міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
Про: визнання нечинним рішення
Суддя Златін С.В.
Секретар Лісная А.М.
Представники:
Від позивача –ОСОБА_1 –довіреність від 26.04.2011 року № 618
ОСОБА_2 –довіреність від 31.01.2011 року № 164;
ОСОБА_3 –довіреність від 29.12.2010 року № 1223
Від відповідача –ОСОБА_4 –довіреність від 24.01.2011 року № 0708/411
, -
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
08.04.2011 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання нечинним та скасування рішення Верхньодніпровської міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 1 від 24.03.2011 року про повернення коштів Фонду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні, зобов’язано позивача надати суду оригінали документів доданий до позовної заяви для огляду у судовому засіданні, а також копію довідки про реєстрацію позивача у Верхньодніпровській міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; відповідача зобов’язано надати суду письмові заперечення проти позову та докази, які у нього є, а також всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийняття оспорюваного рішення № 1 від 24.03.2011 року.
У судовому засіданні 05.05.2011 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги. Крім того, позивач надав суду наступні документи: повідомлення про взяття на облік страхувальника від 24.12.2001 року.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, представник відповідача у судовому засіданні заявила клопотання про заміну відповідача - Верхньодніпровської міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на належного відповідача –Виконавчу дирекцію Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, оскільки відповідач не є юридичною особою та не може самостійно представляти свої інтереси у суді.
Ухвалою суду у задоволенні зазначеного клопотання про заміну відповідача відмовлено на підставі ч.3 ст. 50 КАС України, оскільки відповідачем у справі є суб’єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, у спірних правовідносинах, а не юридична особа.
Ухвалою суду від 05.05.2011 року розгляд справи відкладено на 19.05.2011 року для надання можливості позивачу виконати належним чином вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У судовому засіданні 19.05.2011 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги посилаючись в їх обґрунтування на статтю 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вказуючи, що вказаною нормою Закону України передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав. Крім того, представник позивача у судовому засіданні надав суду пояснення від 19.05.2011 року № 11/3-0080 , у яких викладено нормативно-правове обґрунтування позовних вимог.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог вказуючи на те, що ч.2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»передбачено, що у разі порушення провадження у справі про банкрутство страхувальника-роботодавця страхові кошти, повертаються до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка в подальшому забезпечує надання матеріального забезпечення застрахованим особам.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши всі докази, які є у матеріалах справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач є страхувальником у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», що підтверджується повідомлення про взяття на облік страхувальника Верхньодніпровської міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24.12.2001 року.
Позивач є структурним підрозділом Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз», яке у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровськгаз», що підтверджується копією положення про Верхньодніпровське управління по експлуатації газового господарства затвердженого Правлінням Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» протокол № 5 від 02.08.2010 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи.
14.05.2005р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі № Б24/235/05 порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
03.03.2011 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі № Б24/235/05 проведено заміну боржника з Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» на Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровськгаз» та зупинено провадження у справі № Б24/235/05 строком до 01.01.2013 року, у зв’язку із змінами до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», відповідно до якого процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 01.01.2013 року.
24.03.2011 року відповідачем прийнято рішення № 1 про повернення коштів Фонду, яким зобов’язано позивача повернути до бюджету Фонду грошові у розмірі 1272,12 гривень, яке мотивовано тим, що у відповідності до ч.2 ст.21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» передбачено, що у разі порушення провадження у справі про банкрутство страхувальника-роботодавця страхові кошти повертаються до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка в подальшому забезпечує надання матеріального забезпечення застрахованим особам.
Судом встановлено, що рішення відповідача від 24.03.2011 року № 1 про повернення коштів Фонду є правовим актом індивідуальної дії.
У відповідності до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розділом 8 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» викладено у новій редакції статтю 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», у відповідності до частини 2 якої у разі порушення провадження у справі про банкрутство страхувальника-роботодавця страхові кошти повертаються до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка в подальшому забезпечує надання матеріального забезпечення застрахованим особам.
Одночасно розділом 8 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» внесено зміни до статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у відповідності до яких з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав.
Вищевказані зміни до Законів України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» набрали чинності 01 січня 2011 року.
У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 р. N 4-зп про набуття чинності Конституції України зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
У відповідності до Преамбули Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Згідно Преамбули «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.
У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14 травня 1992 р. N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Згідно Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відповідно до частини першої статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. При цьому, Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, задоволення вимог кредиторів тощо.
На підставі викладено, суд вважає, що норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є спеціальними нормами, які мають пріоритет у застосуванні по відношенню до норм інших законів, у разі коли однією із сторін у правовідносинах є підприємство, відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, ч.1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» яка вказує на те, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строк повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав, має пріорітет перед ч. 2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», у відповідності до якої у разі порушення провадження у справі про банкрутство страхувальника-роботодавця страхові кошти повертаються до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка в подальшому забезпечує надання матеріального забезпечення застрахованим особам, оскільки Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є спеціальним актом у застосуванні при процедурі банкрутства підприємств.
На підставі викладеного, суд вважає, що позивач, відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство, повинен повернути кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності лише після постановлення господарським судом ухвали про визнання позивача банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Окрім того, суд звертає увагу на той факт, що розділ 8 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким викладено у новій редакції статтю 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» набрав чинності 01 січня 2011 року.
У відповідності до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як вже було зазначено вище, провадження у справі про банкрутство позивача було порушено у 2005 році і триває по сьогоднішній день, а тому нова редакція статті 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не може поширюватися страхувальників-роботодавців, відносно яких порушено провадження у справі про банкрутство до 01 січня 2011 року.
У відповідності до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або місцевого бюджету , якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним рішення Верхньодніпровської міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про повернення коштів Фонду № 1 від 24.03.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі структурної одиниці Верхньодніпровського управління по експлуатації газового господарства судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений
Суддя
С.В. Златін