КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-297/11                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Зінченко С.В.

Суддя-доповідач:  Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"26" травня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                     Головуючого-судді:                                           Кучми А.Ю.

                                           суддів:                                         Бєлової Л.В., Гром Л.М.     

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 04.01.2011 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -

В С Т А Н О В И Л А:

03.12.2010 позивач звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до УПФУ в Солом`янському районі м. Києва про визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо відмови у підвищенні пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 04.01.2011 позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, УПФУ в Солом`янському районі м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду –частковому скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»особі, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 –695,00 грн., з 01.04.2010 – 706,00 грн., з 01.07.2010 –709,00 грн.   

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 300, 00 грн., оскільки постановою КМУ від 27 квітня 2006 р. N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» встановлені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ.

Витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень: якщо компенсація сплачується суб'єктом владних повноважень встановлений граничний розмір, а саме, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави встановлений граничний розмір, а саме, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Тобто, в будь –якому випадку, позивач повинен навести чіткий обрахунок понесених витрат на правову допомогу відповідно до вимог вищевказаної постанови.

Враховуючи те, що позивач в порушення вищевказаної постанови не навів такий розрахунок, судова колегія вважає, що і ця вимога є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.  

Згідно ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрати на юридичну допомогу в розмірі 300, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну  скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва –задовольнити частково.

Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 04.01.2011 скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 300 грн. 00 коп., сплачені позивачем за правову допомогу, прийнявши в цій частині нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.  

В решті постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 04.01.2011 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя:                                                                                 А.Ю. Кучма

                    Судді:                                                                                   Л.В. Бєлова

                                                                                                                  Л.М. Гром