КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-6491/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
У Х В А Л А
Іменем України
"17" травня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді –Гром Л.М.,
суддів – Бєлової Л.В.,
Кучми А.Ю.,
при секретарі судового засідання – Пеньковій О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київського державного підприємства «Ізумруд»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2010 року у справі за позовом прокуратура Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до Київського державного підприємства «Ізумруд»про стягнення заборгованості в сумі 1358672,16 грн.,-
в с т а н о в и в:
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київське державне підприємство «Ізумруд»(далі –відповідач) подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
У судове засідання сторони не з’явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
Київське державне підприємство «Ізумруд»(далі - відповідач) перебуває на обліку як платник податків та зареєстрований платником земельного податку в Державній податковій інспекції у Святошинському районі м. Києва.
Прокуратурою Святошинського району м. Києва було проведено перевірку КДП «Ізумруд»з питань своєчасності сплати суб’єктами господарювання діяльності обов’язкових платежів до бюджету.
Даною перевіркою встановлено, що станом на 14.04.2010р. відповідач має податковий борг у розмірі 1 358 672,16 грн.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-ХІІ від 04.12.1990 р. із змінами та доповненнями, завданням органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів ( обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством ( далі -податків, інших платежів).
Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок...".
Відповідно до п.5.4 ст.5 Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначений цією статтею строк, визнається сумою податкового боргу.
З матеріалів справи вбачається, сума узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 905228,13 грн., земельний податок з юридичних осіб в розмірі 430 961,06 грн., податок з власників наземного транспорту в розмірі 11912,00грн., збір за спеціальне водокористування в розмірі 3337,96 грн., комунального податку в розмірі 6553,50 грн. та інші збори за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 679,51 грн., що визначені в вищезазначених податкових декларацій та податкових розрахунках не були сплачені відповідачем, у зв’язку з чим у відповідача виник податковий борг з сплати податкового боргу 1 358 672,16 грн.
На вимогу абзацу першого п.п.6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", з моменту виникнення податкового боргу відповідачу було направлено першу податкову вимогу 1/86 від 05.01.09р. на суму 118296,97 грн. та другу податкову вимогу № 2/294 від 23.03.09р. на суму 230953,05 грн., які були отриманні представником відповідача згідно поштового повідомлення про вручення 16.02.08р. та 16.04.09р.
Податкові вимоги оскаржені не були, сума податкового боргу залишилась не сплачена.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт не погоджується з оскаржуваною постановою, оскільки вона прийнята з порушенням норм процесуального законодавства, а саме судом не було повідомлено відповідача належним чином про розгляд справи. По суті заявлених позовних вимог апеляційна скарга заперечень не містить.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Таким чином, факт не повідомлення відповідача про розгляд даної справи, в даному випадку, не може бути підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вказане порушення не призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В силу положень ст. 200 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 197, 200, 205 КАС України, суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Київського державного підприємства «Ізумруд»- залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 12 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий: Л.М. Гром
Суддя: Л.В. Бєлова
Суддя: А.Ю. Кучма