СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
24 січня 2008 року | Справа № 2-15/14293-2005А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
без участі представників сторін;
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Феодосії Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дадінська Т.В.) від 04.11.2005 у справі № 2-15/14293-2005А
за позовом ВАТ "Інноваційно-Промисловий Банк" (вул. Клочковська, 3, місто Харків, 61003)
до Управління Пенсійного фонду України у місті Феодосії Автономної Республіки Крим (вул. Українська, 44, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
12 жовтня 2005 року ВАТ “Інноваційно –Промисловий Банк” звернулось до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в місті Феодосія АР Крим про визнання недійсним рішення № 773 від 08 вересня 2005 року про застосування штрафних санкцій (а.с. 2-4).
Постановою господарського суду АР Крим (суддя Дадінська Т.В.) від 04 листопада 2005 року у справі № 2-15/14293-2005А позов задоволено. Визнано нечинним рішення Управління Пенсійного Фонду України в місті Феодосія АР Крим № 733 від 08 вересня 2005 року та стягнуто на користь ВАТ “Інноваційно –Промисловий Банк” судові витрати у сумі 3,40 грн. (а.с. 22-27)
Постанова суду мотивована тим, що позивач, як банківська установа, що обслуговує платників податків та інших платників загальнообов’язкових платежів, при здійснюванні розрахункових операції не наділена функцією контролю за правильністю обчислення, нарахування та повноти сплати страхових внесків, тому, застосування штрафних санкції до банку на підставі частини 12 статі 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не відповідає діючому законодавству.
В апеляційній скарзі УПФУ просило скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні позовної заяви (а.с. 34-37).
Доводи апелянта мотивовані тим, що суд неправильно застосував норми матеріального права. Вважав, що ВАТ “Інноваційно –Промисловий Банк” порушило вимоги частини 12 статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, тобто не перерахувало до територіального органу Пенсійного фонду України за рахунок власних коштів суму, що складає суму несплачених страхових внесків під час прийняття від страхувальника - Міськкоопринторгу платіжних доручень на видачу заробітної плати.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 січня 2006 року апеляційна скарга залишена без задоволення, постанова господарського суду залишена без змін (а.с. 70-76).
В касаційній скарзі УПФУ просило постанову господарського суду АР Крим та постанову апеляційної інстанції скасувати.
Постановою Вищого господарського суду України від 06 листопада 2007 року касаційна скарга задоволена, постанова апеляційної інстанції скасована, так як розглянута за нормами господарського процесуального кодексу України і справа передана до Севастопольського апеляційного господарського суду для розгляду в апеляційному порядку за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
У судове засідання представники сторін не з’явилися, були повідомлені про час і місце розгляду справи, повідомлення у матеріалах справи. Про причини своєї неявки судову колегію не повідомили.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності не з’явившихся представників сторін.
Судова колегія, відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, повторно перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в місті Феодосія АР Крим 29 квітня 2005 року проведено перевірку Феодосійського Міськкоопринторгу щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 02 січня 2004 року по 20 квітня 2005 року.
За результатами перевірки складені акти № 78 від 29 квітня 2005 року та акт № 07 від 07 липня 2005 року (а.с. 125-126, 131-134).
Перевіркою встановлено перерахування страхових внесків Феодосійським Міськкоопринторгом за вказаний період не у повному обсязі у сумі 25498,25 грн.
На підставі цього до страхувальника застосовано штрафні санкції на підставі рішення УПФУ № 472 від 18 травня 2005 року на суму 12749,13 грн. (а.с. 39-40)
Крім того, перевіркою встановлено факт надання страхувальнику коштів готівкою на виплату заробітної плати Феодосійською філією ВАТ “Інноваційно –Промисловий банк” без перевірки платіжних документів про перерахування коштів страхувальником щодо сплати відповідних сум страхових внесків.
У зв’язку з неповнотою перерахованих сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування було прийняте рішення № 733 від 08 вересня 2005 року про застосування до ВАТ "Інноваційно –Промисловий банк " штрафних санкцій у розмірі 181 363,53 грн. на підставі пункту 12 статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування “ № 1058 –ІV від 09 липня 2003 року (далі –Закон №1058 (а.с. 36-38, 43-56).
Відповідно до зазначеної статті Закону №1058, установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум.
Судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про те, що установа банку не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного документу, а також за повноту і своєчасність сплати податків, зборів, страхових внесків тому, що не наділена функцією контролю за правильністю обчислення, нарахування та повноти сплати страхових внесків.
Даний висновок підтверджується пунктом 32.3 статті 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ .
Відповідно до пункту 1.29 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженою Постановою Правління НБУ України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої Міністерством юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів, страхових внесків, (обов’язкових платежів), за винятком випадків, передбачених законами України.
Таким винятком також не може бути Закон “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, так як цим Законом банківська установа не наділена функцією контролю відносно повноти та своєчасності нарахування та сплати страхових внесків.
Жодна норма цього Закону не наділяє банківську установу правами стосовно підрахунку розміру страхових внесків.
Відповідно до статті 17 частини 2 пункту 6 Закону № 1058, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Зазначений Закон лише зобов’язує банківські установи приймати від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього закону нараховуються страхові внески, та здійснюється видача (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного надання страхувальником платіжних документів щодо перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків, або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум.
Крім того, судова колегія зауважує, що зробити висновок про законність рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія № 733 від 08.09.2005 не можливо з наступних підстав.
На підставі акту № 78 від 29 квітня 2005 року у пункті 4 встановлено порушення платником - Феодосійським міським коопринторгом вимог статті 20 Закону № 1058, що відобразилося у несвоєчасному та у не повному обсязі перерахування авансових платежів у вигляді сум страхових внесків на загальну суму 25 498,25 грн., що є порушення вимог частини 10 даної статті, а не частини 12, на яку посилається апелянт .
Жодних даних щодо сум страхових внесків 181363,53 грн., які підлягають сплаті страхувальником, акт перевірки не містить.
Судова колегія погоджується з висновками суду про те, що факт порушення банківською установою вимог частини 12 статті 20 Закону № 1058 документально не підтверджено.
Додаток до акту №07 від 07 липня 2005 року, на який також посилається апелянт, також не містить у собі відомостей про його складення, як додаток до акту.
Відомості даного додатку документально не підтверджені і не зіставляються з відомостями додатків до акту перевірки № 78 від 29 квітня 2005 року, підписаний додаток через 3 місяця після складання акту № 78.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Так як при вирішенні даної справи судом першої інстанції норми матеріального і процесуального права не порушено, підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Керуючись статтями 24, 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Феодосії АР Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду АР Крим від 04 листопада 2005 року у справі № 2-15/14293-2005А залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції, за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис
Судді підпис
підпис