КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1374/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Льон О.М.  

Суддя-доповідач:  Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" травня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

             Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого                                                                          Желтобрюх І.Л.

суддів                                                                                   Мамчура Я.С., Шостака О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Канівському районі Черкаської області на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 8 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в Канівському районі Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов»язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до УПФУ в Канівському районі Черкаської області про визнання неправомірною бездіяльності відповідача в частині виконання Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з вимогою зобов'язати нарахувати та виплатити йому як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.07.2007 по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 01.10.2010, з урахуванням уже отриманих сум та проводити виплату такої допомоги у майбутньому.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 8 грудня 2010 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача та  зобов’язано здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 01.07.2007 по 01.10.2010 року,  з урахуванням  отриманих виплат за вказаний період та в подальшому проводити виплату такого підвищення до пенсії. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.  

Справа розглядається колегією суддів відповідно до ч. 3 п. 1 ст.197 КАС України в порядку письмового провадження.

           Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 195 КАСУ суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги у разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегією суддів апеляційного суду, як і районним судом, встановлено, що позивач є пенсіонером за віком, перебуває на обліку відповідача та має статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

З урахуванням абз. 1 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України за № 530 від 28.05.2008 (який вимагав проводити підвищення пенсій у розмірі 10% прожиткового мінімуму для непрацездатних), у 2010 році позивачу виплачувалася щомісячно соціальна допомога в розмірі 49,80 грн., що менше встановлених законодавством на відповідний період 30% мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при призначені позивачу надбавки до пенсії як дитині війни слід виходити з саме положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З огляду на вимоги ст. 8 ч. 4 та ст. 9 ч. 7 КАСУ, керуючись принципом верховенства права, колегія суддів вважає правомірним при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком виходити з загальних засад законодавства, що регулюють це питання, - ст. 3 Конституції України, ст. 17 Закону  України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», абз. 3 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999р., ст. 19 ч. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення», абз. 8 ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тому вказівка, що міститься у частині третій статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV, - про непоширення встановленого частиною першою цієї ж статті розміру мінімальної пенсії за віком на правовідносини, що не регулюються цим законом, - не може бути легітимною підставою для застосування мінімальної пенсії за віком у меншому розмірі.

Водночас частиною 2 статті 99 КАСУ визначений шестимісячний строк звернення до суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Наслідком пропущення строків звернення до суду за приписами ст. 100 КАСУ є залишення позову без розгляду. Судом першої інстанції такі наслідки пропуску строку застосовані не були, з посиланням на ст. 46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна з огляду на таке: стаття 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»має назву «виплата пенсій за минулий час». Згідно до преамбули цього Закону, він визначає  принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду. Позивачем же заявлені вимоги про нарахування і виплату сум щомісячної соціальної допомоги, нарахування й виплата якої регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року за № 2195- IV, і фінансується з державного бюджету. Крім того, суми такого підвищення взагалі не були нараховані позивачеві, - вони є предметом спору, - а тому зазначена норма на ці правовідносини не поширюється. Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до суду судом не встановлено.

Право на судовий захист гарантується кожному (стаття 6 КАСУ). Особа, право, свобода чи інтерес якої порушуються, не визнаються чи оспорюються, має право на звернення до суду за їх захистом чи поновленням. Проте позивач звернувся до суду лише 11 листопада 2010 року (а.с. 1-2). Наслідком пропущення строку звернення до суду, за приписами статті 100 КАСУ, є  залишення позову без розгляду.

Разом з тим судом І інстанції зобов»язано відповідача проводити і в подальшому виплату підвищення до пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З такими висновками колегія суддів не погоджується, так як суд не наділений повноваженнями щодо зобов’язання органів державної влади виконувати будь-які зобов’язання в майбутньому, оскільки порушення яких-небудь прав, свобод та законних інтересів ще не відбулося.

Зважаючи на ту обставину, що позов поданий 11.11.2010 року, жодних уточнень, доповнень або змін до позову від позивача не надходило,  суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання перерахувати позивачу доплату до пенсії підлягають задоволенню за період з 11.05.2010 року по 08.12.2010 року (дата винесення рішення).

 Відповідно до  ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

 За  ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни  постанови  суду  першої інстанції є правильне  по  суті  вирішення  справи чи питання,  але із помилковим  застосуванням  норм  матеріального  чи  процесуального права.

 Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні шляхом зазначення в резолютивній частині періоду, за який   підлягає перерахунок та виплата пенсії у розмірах визначених ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, суд ухвалив,  

У Х В А Л И В :

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Канівському районі Черкаської області –задовольнити частково.

 Змінити постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 8 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в Канівському районі Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов»язання вчинити дії, виклавши абзац третій  резолютивної частини постанови наступним чином:

«Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Канівському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 11.05.2010 року по 08.12.2010 року з врахуванням раніше здійснених виплат».

В решті постанову –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню  не підлягає

Головуючий:                                                                              І.Л. Желтобрюх

Судді:                                                                                           Я.С. Мамчур

                                                                                                     О.О. Шостак