Справа № 2-518/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2009 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська у складі: судді Похвалітої С. М., при секретареві Цинської О.В., за участю:

•   -     позивача ОСОБА_1,

•   -     представника відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Придніпровське Управління Будівництва» ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Придніпровське Управління Будівництва» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Придніпровське управління будівництва» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи та стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги він мотивував тим, що він з 23 червня 2000 року по 11 вересня 2008 рік працював на підприємстві відповідача. В період його роботи на підприємстві відповідача, починаючи з 2006 року, заробітна плата виплачувалась несвоєчасно та з великими строками затримки. 11 вересня 2008 року він був звільнений. Після його звільнення він не отримав всі виплати, що належить йому, а також заборгованість по заробітній платі. На даний час з ним також не проведений повний розрахунок, тому, він звернувся до суду та прохає стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи та моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, наведені у позові, але в ході судового розгляду справи надав суду письмову заяву, в якій уточнив позовні вимоги і оскільки підприємство відповідача в повному обсязі розрахувалось з ним

по заробітній платі, просив стягнути з відповідача компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1529 грн. 2 9 коп., вихідну допомогу в розмірі 8 50 грн. 59 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи з 12 вересня 2008 року по 12 січня 2009 рік в розмірі 3639 грн. 52 коп. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. В обгрунтуванні моральної шкоди позивач посилається на те, що порушення відповідачем строків виплати належних йому при звільненні платежів змушує його звертатися до керівництва відповідача, просити його те, що належить йому по закону, але принижень та посилань на відсутність коштів, він нічого не отримав. Для того ж, він є хворим на туберкульоз легенів і змушений постійно купувати ліки, проходити курс реабілітації та відновлювального лікування, санаторне-курортне лікування. Відсутність коштів примушує його займати кошти у знайомих. А неможливість своєчасно повернути борги гнітюче відображається на його моральному стані. На його утриманні знаходиться хвора мати, яка в силу свого похилого віку потребує догляду за нею, постійної допомоги лікарів, на даний час вона прикута до ліжка у зв’язку з переломом голені. Все це потребує значних коштів та затримка відповідачем здійснення розрахунку з позивачем не надає йому можливості забезпечити їй необхідний догляд, також він не має можливості своєчасно здійснювати комунальні платежі. Постійні значні затримки виплати коштів на підприємстві вимушували його неодноразово звертатися до суду з позовами про примусове стягнення заробітної плати. Крім того, позивач неодноразово звертався до керівництва відповідача, до органів прокуратури з приводу систематичної затримки виплати заробітної плати, однак позитивних результатів це не надало внаслідок чого він, спостерігаючи постійне ігнорування його законних вимог відповідачем, відчував додаткові моральні страждання. Також посилався на те, 15.12.2008 року трагічно помер його син ОСОБА_4, тому не маючи ніяких коштів для його поховання він був вимушений знов звертатися до знайомих з проханням зайняти йому певні суми. Таким чином, з вини відповідача він вимушений принижуватись й виглядати перед знайомими жебраком, що його значно пригнічує і порушує його честь та гідність. Смерть його сина сприяла йому велике горе, на даний час він вимушений дбати про те, де знайти кошти, щоб повернути борги, що також відображається на його стан здоров’я.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Придніпровське управління будівництва» частково визнав позов. Суду пояснив, що дійсно позивач по справі ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача. Після його звільнення 11 вересня 2008 року з позивачем не був проведений розрахунок, а саме не була виплачена заробітні плата та вихідна допомога, але ж на даний час заробітна плата сплачена в повному обсязі. Посилався на те, що несплата своєчасно заробітної плати пов’язана з об’єктивними причинами, зокрема, зі скрутним фінансовим становищем відповідача, а також позивачем не надана достатніх

доказів на обгрунтування завдання йому діями моральної шкоди. Не заперечував щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1529 грн. 09 коп., вихідної допомоги в розмірі 431 грн. 74 коп., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в розмірі 1826 грн. 25 коп., прохав відмовити в задоволенні позову в частині стягнення в іншій частині вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи та моральної шкоди в розмірі 3 000 грн.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 23 червня 2000 року працював на підприємстві відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Придніпровське управління будівництва» та 11 вересня 2008 року був звільнений за ч. 1 ст. 4 0 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки на ім’я позивача (а.с. 8-11), та не заперечується представником відповідача.

В період роботи позивача, у відповідача починаючи з другого півріччя 2006 року заробітна плата виплачувалась нерегулярно і не в повному обсязі, заробітну плату, чим порушував вимоги ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» та ст. 115 КЗпП України, де зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та внаслідок чого утворилась заборгованість, яка була виплачена відповідачем в повному обсязі лише 12 січня 2009 року, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до статті 43 Конституції України та ст. 23 Загальної Декларації прав людини, проголошено право кожного на працю, що включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно вибирає, чи на яку добровільно погоджується. В ч.7 ст. 43 Конституції України зазначено, що право на своєчасне отримання заробітної плати за працю захищається законом.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно відповідачем при звільненні позивача, з останнім не був проведений розрахунок всіх сум, що належать йому від ОСОБА_2 акціонерного товариства «Придніпровське управління будівництва», що вбачається з пояснень позивача та не заперечується представником відповідача.

Судом встановлено, що на час звільнення позивача, а саме на 11 вересня 2008 року, останньому не була виплачена вихідна допомога відповідно до ст. 4 4 ч. 1 КЗпП України.

Відповідно до ст. 4 4 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті б статті 36 та пунктах 1, 2 і б статті 4 0 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Згідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Заробітна плата за останні два календарні місяці роботи (повних), а саме липень - серпень 2008 року позивача ОСОБА_1 -Івановича складає 1 701 грн. 17 коп., з чого вбачається, що середньомісячна заробітна плата є 850 грн. 59 коп., що вбачається з довідок про середню заробітну плату позивача, надані відповідачем.

Таким чином, з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Придніпровське управління будівництва» на користь позивача підлягає стягненню вихідна допомога в розмірі 850 грн. 5 9 коп.

Як вбачається з пояснень сторін позивач ОСОБА_1 в 2006 році, 2007 році та в 2008 році не використав дні щорічної відпустки, а саме не скористався своїм правом, що передбачене ст. 74 КЗпП України.

Згідно до ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення

працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не

використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно до довідки наданою В. о. голови правління ОСОБА_2 акціонерного товариства «Придніпровське управління будівництва» від 12.05.2009 року за вих. № 40-10/105 компенсація за невикористані відпустки громадянина ОСОБА_1 складає 1 529 грн. 09 коп., що також не заперечується представником відповідача.

Тому позовні вимоги позивача в частині стягнення компенсації за невикористані відпустки за 2006 - 2008 роки в розмірі 1 52 9 грн. 09 коп. підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача на те, що що несплата своєчасно заробітної плати позивачу ОСОБА_1 пов’язана з об’єктивними причинами, зокрема, зі скрутним фінансовим становищем відповідача є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству про оплату праці.

Оскільки, відповідно до вимог ст. ст. 4 7 КЗпП України, Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, та згідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений строк виплатити неоспорювану ним суму.

Крім того, відповідно до ч.5 п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року за № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», непроведения розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Оскільки відповідачем не був проведений кінцевий розрахунок при звільненні, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України та в строки передбачені ст. 116 КЗпП України з вини відповідача, що не заперечується самим представником відповідача, тому вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 12 вересня 2008 року по 12 січня 2009 рік в розмірі 3 639 грн. 52 коп., суд вважає обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди, з урахуванням моральних страждань останнього внаслідок затримки з ним розрахунку, суд виходить з того, що діями відповідача дійсно порушені гарантовані діючим законодавством трудові права позивача, а також право власності позивача на кошти, які йому належать у якості оплати праці, що дійсно призвело до моральних страждань позивача, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки позивач є хворим на туберкульоз легенів і змушений постійно купувати ліки, проходити курс реабілітації та відновлювального лікування, санаторне-курортне лікування. Відсутність коштів примушує його займати кошти у знайомих, а неможливість своєчасно повернути борги гнітюче відображається на його моральному стані. На його утриманні знаходиться хвора мати, яка в силу свого похилого віку потребує догляду за нею,

постійної допомоги лікарів, на даний час вона прикута до ліжка у зв’язку з переломом голені. Все це потребує значних коштів та затримка відповідачем здійснення розрахунку з позивачем не надає йому можливості забезпечити їй необхідний догляд, також він не має можливості своєчасно здійснювати комунальні платежі. Постійні значні затримки виплати коштів на підприємстві вимушували його неодноразово звертатися до суду з позовами про примусове стягнення заробітної плати. Крім того, позивач неодноразово звертався до керівництва відповідача, до органів прокуратури з приводу систематичної затримки виплати заробітної плати, однак позитивних результатів це не надало внаслідок чого він, спостерігаючи постійне ігнорування його законних вимог відповідачем, відчував додаткові моральні страждання. Також посилався на те, 15.12.2008 року трагічно помер його син ОСОБА_4, тому не маючи ніяких коштів для його поховання він був вимушений знов звертатися до знайомих з проханням зайняти йому певні суми. Таким чином, з вини відповідача він вимушений принижуватись й виглядати перед знайомими жебраком, що його значно пригнічує і порушує його честь та гідність. Смерть його сина сприяла йому велике горе, на даний час він вимушений дбати про те, де знайти кошти, щоб повернути борги, що також відображається на його стан здоров’я та враховуючи принцип розумності та справедливості, суд вважає, що моральна шкода заподіяна позивачу буде відповідати стягнення на його користь з відповідача в сумі 3 000 грн.

Оскільки, при подачі позовної заяви позивача було звільнено від сплати судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 51 гривень 00 коп., та витрати з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 30 гривень, то суд вважає, що ці кошти необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100, ст. ст. 24, 27 -Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про відпустки», ст. ст. 40, 44, 47, 74, 83, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Придніпровське Управління Будівництва» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи та стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Придніпровське Управління Будівництва», адреса: м. Дніпродзержинськ, пр-т Аношкіна, буд. № 181, на користь ОСОБА_1:

1 529 (одна тисяча п’ятсот двадцять дев’ять) грн. 09 коп. - суму компенсацію за невикористані відпустки; 850 (вісімсот п’ятдесят) грн. 59 коп. - суму вихідної допомоги;

З 639 (три тисячі шістсот тридцять дев’ять) грн. 52 коп. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи; - З 000 (три тисячі) грн. 00 коп. - суму моральної допомоги. Усього: 9 019 (дев’ять тисяч дев’ятнадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Придніпровське Управління Будівництва», адреса: м. Дніпродзержинськ, пр-т Аношкіна, буд. № 181, на користь держави:

-ЗО (тридцять) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

- 90 (дев’яносто) грн. 20 коп. - витрати суму судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.