КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2011 № 42/74
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 – дов. №05-18/65 від 23.02.2011
від відповідача: не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного підприємства „Морський торговельний порт
„Южний”
на Рішення Господарського суду міста Києва
від 29.03.2011
у справі №42/74 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Державного підприємства „Морський торговельний порт
„Южний”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтербудтрейд”
про розірвання договору, відшкодування збитків та стягнення
неустойки
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство “Морський торговельний порт “Южний” (надалі – ДП „МТП „Южний”, позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про розірвання договору №СД/СВ-73 від 02.03.2010, укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтербудтрейд” (надалі – ТОВ „Інтербудтрейд”, відповідач), та про стягнення з останнього 14750,00 грн., з яких 8850,00 грн. – розмір завданих збитків, 5900,00 грн. – штрафні санкції.
Рішенням господарського суду м. Києва позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 8850,00 грн. збитків, 88,50 грн. – державне мито та 118,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДП „МТП „Южний” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 29.03.2011 у справі №42/74 в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 5900,00 грн. штрафних санкцій та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, в іншій частині – залишити рішення без змін.
Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, яке полягає в невірному трактуванні ст. 22 ГК України щодо визначення підприємств державного сектору економіки. Так, позивач вказує на те, що він відноситься до суб’єктів господарювання державного сектору економіки, що підтверджується, зокрема, статутом, а тому має право на стягнення штрафних санкцій, передбачених ст. 231 ГК України.
Відповідач в судове засідання не з’явився, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, відзив на апеляційну скаргу суду не надав.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 2 березня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір № СД/СВ-73, згідно з яким відповідач за завданням позивача зобов’язався протягом 15 днів з моменту здійснення попередньої оплати у розмірі 8850 грн. здійснити допроектне обстеження ідентифікованих потенційно небезпечних об’єктів та об’єктів підвищеної небезпеки порту, протягом 21 дня з моменту здійснення попередньої оплати надати комерційну пропозицію (яка включає кошторис) по виготовленню технічного завдання та проектної документації на систему раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виявлення, а позивач –прийняти і оплатити вартість виконаних робіт протягом 10 днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.
Відповідно до умов п. 1.1 договору роботи за договором передбачено проводити у відповідності з технічним завданням замовника, що є додатком № 1 до договору.
Згідно з п. 2 технічного завдання комерційна пропозиція (що включає кошторис) повинна відповідати визначеним вимогам. Зокрема, тип та кількість технічних засобів системи раннього виявлення, тип передачі сигналів тривоги, способи їх захисту від перешкод повинні бути визначені по кожному об’єкту. Склад, структура побудови й функції системи, комплексу повинні бути технічно і економічно обгрунтовані.
Платіжним дорученням №1450 від 05.03.2010 позивач перерахував на користь відповідача 8850 грн. в рахунок попередньої оплати за договором.
Отже, відповідач повинен був не пізніше 20.03.2010 здійснити допроектне обстеження ідентифікованих потенційно небезпечних об’єктів та об’єктів підвищеної небезпеки порту та не пізніше 26.03.2010 надати комерційну пропозицію (яка включає кошторис) по виготовленню технічного завдання та проектної документації на систему раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виявлення.
Судом першої інстанції встановлено, що наявною у справі комерційною пропозицією відповідача вих. №0030/4 від 29.03.2010 з калькуляцією на проектні роботи підтверджується, що роботи за договором були виконані відповідачем з відступами від договірних умов. Зокрема, калькуляція вартості проектних робіт не містить прив’язки до об’єктів підвищеної небезпеки порту, перелік яких наведений у технічному завданні, у зв’язку з цим відсутнє технічне обґрунтування складу, структура побудови й функції системи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Листами №3034/04/212/10 від 26.04.2010 та №5397/01/212/10 від 16.07.2010 позивач повідомив відповідача про виявлені недоліки та встановив останньому строк до 01.08.2010 для усунення цих недоліків.
Факт одержання відповідачем вищезазначених листів підтверджується наявними у справі листом відповідача №003/4 від 28.04.2010, в якому той заперечив проти виявлених недоліків та повідомленням про вручення поштового відправлення від 16.07.2010.
Доказів належного виконання відповідачем зобов’язання за спірним договором та усунення у встановлений строк вказаних недоліків суду не надано.
Враховуючи, що на вимогу позивача відповідач у розумний строк указані недоліки не усунув, позивач листом №8613/01/102/10 від 10.11.2010, керуючись положеннями розділу 7 договору, повідомив відповідача про розірвання договору з 30.11.2010 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Враховуючи, що до часу звернення позивача в суд з відповідним позовом договір №СД/СВ-73 від 02.03.2010 між сторонами вже був в установленому порядку розірваний, то у позові в цій частині суд першої інстанції відмовив правомірно.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору позивачу заподіяні збитки у вигляді витрат по сплаті попередньої оплати. За наведених обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ч. 3 ст. 858 ЦК України судом було правомірно стягнуто 8850,00 грн. збитків у вигляді попередньої оплати.
Щодо вимог про стягнення 5900,00 грн. штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Як вбачається із Статуту ДП „МТП „Южний” останнє засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України.
Таким чином, в силу положень ст. 22 ГК України позивач є суб’єктом господарювання державного сектора економіки, оскільки діє на основі лише державної власності.
Посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до вимог п.п. 4 п. 3 Прикінцевих положень ГК України визначення суб’єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України і позивачем не надано суду доказів прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення про надання позивачу відповідного статусу, колегією суддів не приймається, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 4 ГПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Тобто, відсутність переліку підприємств, які віднесені до державного сектору економіки, затвердженого Кабінетом Міністрів України, є в даному сенсі, неналежним виконанням з боку саме Кабінету міністрів України приписів п. 4 ст. 3 Прикінцевих положень ГК України.
В той же час, з приписів ст. 22 ГК України чітко вбачається, що підприємство, що засноване на 100% державній власності та діє на цій власності є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки.
Також колегія суддів зазначає, що виходячи зі змісту положень ст. 22 ГК України сумніви щодо віднесення підприємств до державного сектору економіки можуть викликати підприємства державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Саме для таких суб’єктів господарювання Кабінет міністрів України і має дати визначення в силу Прикінцевих положень ГК України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача 5900,00 грн. штрафних санкцій на підставі ст. 231 ГК України. Отже, позов в цій частині підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 29.03.2010 №42/74 в цій частині підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний” підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 29.03.2011 у справі №42/74 має бути скасоване в частині відмови у стягнення з відповідача на користь позивача 5900,00 грн. штрафних санкцій з прийняттям нового рішення про задоволення вимог у цій частині.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний” задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 29.03.2011 у справі №42/74 скасувати частково виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
„Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтербудтрейд” (01015, м. Київ, вул. Рибальська, 13, ідентифікаційний код 33235861) на користь Державного підприємства „Морський торговельний порт “Южний” (65481, Одеська область, м. Южне, ідентифікаційний код 04704790) 8850,00 грн. збитків, 5900,00 грн. штрафних санкцій, 147,50 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.”
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтербудтрейд” (01015, м. Київ, вул. Рибальська, 13, ідентифікаційний код 33235861) на користь Державного підприємства „Морський торговельний порт “Южний” (65481, Одеська область, м. Южне, ідентифікаційний код 04704790) 116 грн. 25 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.
Матеріали справи №42/74 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді