КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2011                                                                                           № 42/45

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Разіної  Т.І.

суддів:             

при секретарі:            

 за участю представників сторін:

від позивача:  ОСОБА_2 (представник за довіреністю № 147/2011 від 17.03.2011)

від відповідача:  не з’явилися;

від третьої особи:  не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2011 р. у справі № 42/45

за позовом приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», м. Київ

до  приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», м. Києва

третя особа  ОСОБА_1 м. Київ

про  відшкодування шкоди, ціна позову 4500 грн. 32 коп.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2011 року приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування шкоди, ціна позову 4500 грн. 32 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, згідно яких позивач в порядку регресу просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 4285 грн. 57 коп. збитків, 214 грн. 75 коп. пені а також понесені ним по справі господарські витрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.03.2011 р. у справі  № 42/45 позовні вимоги задоволені частково (суддя Паламар П.І.)

Стягнуто відповідача на користь позивача 3775 грн. 57 коп. шкоди, 50 грн. пені, 86 грн. 71 коп. витрат по оплаті державного мита, 200 грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові в іншій частині відмовлено.

Рішення обґрунтоване приписами ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1188 Цивільного кодексу України, ст.ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 232 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, приватне акціонерне товариство приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва 09.03.2011 р. у справі № 42/45 скасувати в частині покладення на відповідача сплати пені в розмірі 50 грн., державного мита в розмірі 86 грн. 71 коп.

Апеляційна скарга мотивована недоведеністю місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи в частині невиконання ПрАТ «Київський страховий дім» своїх зобов’язань та порушенням умов виконання договору, внаслідок чого було неправомірно стягнуто з відповідача суму по оплаті державного мита та нараховано пеню за прострочення виконання зобов’язань. Апеляційні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 35, 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 5.27 ДСТУ 4163-2003.

В судовому засіданні 11.05.2011 представником позивача подано клопотання б/н, б/д про заміну позивача правонаступником та приєднання до матеріалів справи копії витягу зі статуту приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (за вих. б/н від 04.04.2011), який зареєстровано Шевченківською РДА в м. Києві  від 16.03.2011 за номером запису 10741050033005568, довідки АА № 369756 з ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи А 01 № 795116 від 16.03.2011.

Вказаним клопотанням позивач просив у зв’язку зі зміною найменування юридичної особи позивача замінити найменування позивача з закритого  акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс».

Колегією суддів клопотання б/н, б/д задоволено відповідно до ст. 25 ГПК України у зв’язку зі зміною організаційно-правової форми позивача.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 № 01-23/1/11 у зв’язку з обранням судді Іваненко Ю.Г. на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було змінено склад колегії суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Разіної Т.І., суддів Лосєва А.М., Шипка В.В.

Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2011 заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу за вих. № 4071/8 від 06.05.2011.

Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено, що 2 березня 2010 р. на перехресті вулиць Кошиця та Ревуцького у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля ВАЗ 21043, д.н. НОМЕР_1, що належить Закритому акціонерному товариству «Шведсько-Українська група «SU GROUP», під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Hyundai Tucson, д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 Внаслідок зіткнення автомобілів, автомобіль ВАЗ 21043 д.н. НОМЕР_2 було ушкоджено на суму 4362 грн.80 коп.

Внаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено автомобіль ВАЗ 21043, д.н. НОМЕР_3 та його власнику заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 4362 грн. 80 коп.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 17.03.2010 року (справа № 3-2277/10) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за фактом ДТП, що мала місце 02.03.2010.

Позивач, як страховик згідно з платіжним дорученням № 97 від 25.06.2010 виплатив власнику пошкодженого автомобіля ВАЗ 21043 відповідно до умов укладеного з ним договору страхування автотранспортних засобів  № 1019562 від 15 квітня 2009 р. страхове відшкодування в розмірі 4362 грн. 80 коп.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач позов частково визнав, в частині стягнення 4362 грн. 80 коп. шкоди, заперечував проти позову в іншій частині.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, котра одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 як власника автомобіля Hyundai Tucson, д.н. НОМЕР_4 була застрахована відповідачем за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу № ВС/8249095 від 19 листопада 2009 р. на підставі Закону “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відповідачем.

Статтею 37.4 указаного Закону передбачено право страховика за договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов’язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що особами, відповідальними за завдані закритому акціонерному товариству «Шведсько-Українська група «SU GROUP» збитки, в даному випадку є відповідач, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності, та гр. ОСОБА_4. відповідно до вимог ст. 1188 ЦК у тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем як страховиком.

З огляду на викладене до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування автотранспортних засобів № 1019562 від 15 квітня 2009 р., перейшло право вимоги, яке закрите акціонерне товариство «Шведсько-Українська група «SU GROUP» мало до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що в нього відсутнє прострочення виконання зобов’язання по виплаті страхового відшкодування, оскільки копії документів, які були додані позивачем до претензії від 25.08.2010 були оформленні з порушенням ст. 5.27 ДСТУ 4163-2003 та ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З матеріалів справи не вбачається порушення позивачем ст.ст. 33-35 вказаного закону при повідомленні позивачем відповідача про вказаний страховий випадок, що також не підтверджено належними доказами відповідача.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов’язання по оплаті за страховим відшкодуванням в порядку регресу, внаслідок чого з нього на користь позивача відповідно до вимог п.п. 37.1, 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» правомірно стягнуто 3775 грн. 57 коп. шкоди з вирахуванням суми франшизи у розмірі 510 грн. не підлягає стягненню відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про страхування».

Колегія суддів приходить до висновку, щодо правомірності та обгрунтованості стягнення з відповідача на користь позивача пені до 50 грн. за прострочення виконання зобов’язання.

Щодо стягнення з позивача державного мита у сумі 86 грн. 71 коп., то місцевий господарський суд вірно застосував положення ст. 49 ГПК України, згідно якої  у разі задоволення позову частково, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу  України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.  32, 34, 43, 85, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 Залишити рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2011 у справі  № 42/45 без змін, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» без задоволення.    

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.06.11 (відправлено)