Справа №1-34/11

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И                             

"31" травня 2011 р. Сокальський районний суд Львівської області

          в складі: головуючого - судді Ніткевич А.  В.

при секретарі Шебец І.С., Коваль Р.В.

з участю прокурорів Мисяка В.М., Перетятко М.Ю., Шарка Р.С.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілих  ОСОБА_3,

підсудного ОСОБА_4

захисника –адвоката ОСОБА_5

цивільного відповідача ОСОБА_6

представника цивільного відповідача ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сокалі кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження -  м. Луцьк, Волинської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, працюючого приватним підприємцем, одруженого, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого, не військовозобов”язаного, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,-             

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_4 22.05.2010 року о 14 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки “Дачіа-Логан” реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись ним в м. Сокаль, Львівської області, по вул. Шептицького у напрямку до вул. Яворницького, при переїзді перехрестя вулиць Шептицького-Сонячна, порушив вимоги Р 1 п.п. 1.5, 1.10 (стосовно термінів «дорожні умови», «дорожня обстановка», «небезпека для руху»); Р 2 п.п. 2.1«б», 2.3«б»; Р 11 п. 11.2, Р 12 п. 12.3, 12.4 та 12.9 підпункт «б» Правил дорожнього руху України, які виразились в у тому, що він керуючи автомобілем «Дачіа-Логан», у відсутність в автомобілі власника, без тимчасового реєстраційного талону, або іншого уповноважуючого на право керування ним документу, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не забезпечив рух автомобіля найближче до правого краю дороги, при виникненні небезпеки для руху у вигляді малолітнього пішохода ОСОБА_8, який вийшов на смугу руху керованого ним транспортного засобу із-за задньої частини зустрічного мікроавтобуса "Мерседес Бенц-208", реєстраційний номер НОМЕР_2, який зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, позначеним дорожньою розміткою 1.14.1 дод. 2 ПДР України, рухаючись із швидкістю 78-79 км/год, яка є перевищенням гранично-допустимої швидкості у населеному пункті (60 км/год), не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до його зупинки та не застосував екстреного гальмування, такими діями створив аварійну обстановку, яка призвела до наїзду на малолітнього пішохода ОСОБА_8 З технічної точки зору такі дії ОСОБА_4 перебувають у причинно-наслідковому зв»язку з фактом настання даної ДТП. Внаслідок наїзду ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину у порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 не визнав, суду повідомив, що 22.05.2010 року о 14 год. 30 хв. він керував автомобілем марки “Дачіа-Логан” реєстраційний номер НОМЕР_1 в м. Сокаль по вул. Шептицького в напрямку до вул. Яворницького, в автомобілі ще на задньому сидінні знаходився його товариш ОСОБА_9. Коли проїзджав поруч із школою, попереду керованого ним автомобіля в зустрічному напрямку перед перехрестям із вул. Сонячна у напрямку до вул. Шептицького зупинилося маршрутне таксі марки "Мерседес». Чи виходили з маршрутки пасажири, не пам»ятає. Швидкість керованого ним автомобіля в цей час становила приблизно 40-50 кмгод. Несподівано для нього, із-за задньої частини маршрутного таксі на смугу руху керованого ним автомобіля вибіг хлопчик. Оскільки все відбувалось несподівано для нього, він не встиг натиснути на педаль гальм та уникнути наїзду на пішохода. ОСОБА_26 на малолітнього хлопця відбувся передньою частиною керованого ним автомобіля в районі середини передньої декоративної решітки. Яка траєкторія руху дитини після зіткнення, він не пам»ятає. Після наїзду його автомобіль продовжував рухатись на включеній передачі, далі він зупинився на відстані приблизно 200 метрів від місця зіткнення.  Дитина не йшла по пішохідному переході, це було на відстані 25 метрів від переходу.  Автомобіль Дачіа належить ОСОБА_6 Цей автомобіль взяв у ОСОБА_6 21.05.2010 року о 22 год в м. Луьку, яким цього ж дня о 23,30 год. приїхав в м. Сокаль. ОСОБА_6 добровільно передав цей автомобіль, знав куди він їде. Будь-яких документів (доручення, запис у свідоцтві та інш.) не право керування цим автомобілем він не мав. Стаж водія у нього з 2004 року, постійно керував автомобілями, як власними, так і в присутності власників. В місці ДТП є дорожні знаки та пішохідна розмітка «Пішохідний перехід». Перед пішохідним переходом швидкості не зменшував, оскільки не було людей на переході. З ним проводили відтворення обстановки та обставин події, визначали видимість на місці події, зауважень до слідчого не було. До зіткнення не гальмував, оскільки все відбулося раптово. Під час руху з пасажиром не розмовляв, магнітофон не включав. Вину визнає в тому, що керував автомобілем без документів на право керування, в іншому обвинуваченні вину заперечує. В рахунок відшкодування оплатив 700 грн. за послуги судово-медичного експерта. Разом із мамою приходив до батьків хлопчика, пропонував до відшкодування 10 тис. дол. США, вони не погодилися, назвали суму 20 тис. дол. США, на що не погодився він. Позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди на суму 75275 грн. визнає лише в тій частині, яка підтверджена документально, проте, не визнає витрати на харчування в ресторані за 29.05.2010 року. Що стосується відшкодування моральної шкоди, готовий виплатити той розмір, який визначить суд.

Не зважаючи на те, що підсудний ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому діянні не визнав, його вина стверджується іншими доказами по справі.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомила, що вона із сім»єю проживає у будинку, який поруч із місцем події. 22.05.2010 року о 13 год. її син ОСОБА_8 пішов із товаришами грати футбол на території школи, а вона пішла в місто купляти продукти. Коли проходила поруч із магазином «Кооператор» їй зателефонувала мама, повідомила, що автомобіль збив сина. Вона побігла додому, добігаючи до місця події, побачила автомобіль швидкої допомоги, син лежав біля електричного стовпа. На місці події є розмітка пішохідний перехід. Їй відомо, що очевидцями події були дівчина старшокласниця ОСОБА_10, ще очевидцем був ОСОБА_11, який на даний час знаходиться на заробітках. Всі показання підсудного вважає брехливими. Підтримує вимоги по цивільному позову, підсудний їй нічого не відшкодував. Одного разу ОСОБА_4 із мамою приходив до них додому, запиталися, чи вистачить 2-3 тисячі дол. США на відшкодування. Вона з ними не погодилася. Коли проводилося відтворення із свідком ОСОБА_10, експерт їй вказував, що вона повинна говорити та показувати. Вона написала скаргу на дії експерта ОСОБА_12, його відсторонили від проведення експертизи. ОСОБА_4 намагається зробити винним у ДТП її загиблого сина, проте, це неправда. Син був відмінником у навчанні, займав перші місця на олімпіадах. Загалом, на її думку слідство проведено законно. Вважає, що підсудного слід покарати максимально суворо.

Звернулася з цивільним  позовом про стягнення з підсудного ОСОБА_4 та ОСОБА_6, власника автомобіля, яким керував підсудний в момент ДТП, майнової шкоди на суму 75275,23грн. та моральної шкоди на суму 200000 грн. Майнова шкода полягає з витрат на ритуальні послуги в сумі 2787 грн., придбання речей в сумі 537,40 грн., витрат на поминки – 18871,50 грн., необхідних витрат на виготовлення та встановлення пам”ятника – 38490 грн., придбання ліків - 92,33грн., розміщення некрологу у газеті - 70грн., транспортних витратах - 39,50грн., витрат на поштовий зв"язок - 7,50грн. та на правову допомогу - 510грн. Підтвердження по платіжних документах є на суму 61135,63 грн., оскільки за певні послуги платіжні документи не надавали. Зокрема, немає підтвердження на оплату послуг священника та хористів в сумі, відповідно 600 і 500 грн., вартість проїзду чоловіка з Росії на суму 2800 грн., оплата визначення місця на кладовищі в сумі 200 грн., послуги автомобіля 600 грн., послуги відеооператора 300 грн. Обгрунтування моральної шкоди наведено у позовній заяві. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди в даному випадку повинні нести  підсудний ОСОБА_4 так і ОСОБА_6, як власник джерела підвищеної небезпеки.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомив, що в час, коли відбулася ДТП, внаслідок якої загинув його син, він перебував на заробітках у Росії. Йому зателефонував сусід, розказав що сталося, він придбав квиток, поїхав додому. Коли приїхав додому, йому розповіли про обставини ДТП. Не вірить показам ОСОБА_4 про те, що він їхав із швидкістю 40 км/год, це не відповідає дійсності, механізм ДТП не відповідає цій швидкості. Про відшкодування з підсудним не говорив, смерть дитини грошей не коштує. Просить обрати покарання найсуворіше, яке передбачене санкцією статті. Знає, що його син на дорозі завжди був уважним, ніколи не порушував правил переходу дороги, постійно переходив дорогу по пішохідному переході. Просить звернути увагу на те, що ОСОБА_4 зупинився на відстані 175 метрів, а може і більше, від місця наїзду. Покарання просить обрати найсуворіше.

Допитаний в судовому засіданні представник потерпілих ОСОБА_3 повідомив, що всі обставини йому відомі із слів потерпілих, в повному обсязі підтримує їх позицію. На його думку, ДТП відбулася із вини ОСОБА_4. Зокрема, він не врахував дорожньої обстановки, наявність на місці ДТП дорожнього знаку та розмітки пішохідний перехід, наявність маршрутного таксі. Ці всі обставини слід було врахувати під час проїзду цієї ділянки дороги. Щодо обрання покарання та вирішення цивільного позову, підтримує повністю позицію потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Допитаний в судовому засіданні цивільний відповідач ОСОБА_6 повідомив, що напередодні ДТП він передав в користування власний автомобіль ОСОБА_4. Наступного дня йому зателефонував ОСОБА_4, сказав, що потрапив у ДТП. Він є одноосібним власником автомобіля, ОСОБА_4 не вписаний у свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, доручення йому на право керування не надавав. Розуміє, що ОСОБА_4 керував автомобілем неправомірно, в цьому він йому посприяв. До цього часу ОСОБА_4 неодноразово керував цим автомобілем, він в цей час був присутнім в автомобілі. Автомобіль куплений у кредит, який він отримав в Укрсиббанку, розмір кредиту 65000 грн. На даний час кредит частково погашений. Автомобіль передано у заставу, є заборона відчудження. Автомобіль був застрахований, дія договору закінчилася до дня ДТП. Цивільна відповідальність застрахована у страховій компанія ОСОБА_13, чи застрахована цивільна відповідальність ще когось іншого, крім водія, не пригадує. Про ДТП у страхову компанію не повідомляв, причину назвати не міг. Позовні вимоги визнав частково, суму назвати не зміг. Також, він є співвласником ј частини квартири по місцю проживання.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомив, що позиція його довірителя по солідарному відшкодуванню разом із підсудним заподіяної шкоди не визначена.

Допитана в судовому засіданні неповнолітня свідок ОСОБА_10 повідомила, що 22.05.2010р. в обідню пору перебувала поруч із подвір»ям школи № 5, в цей час хлопці на подвір»ї грали футбол. ОСОБА_8 пішов додому, а інші хлопці пішли на Буг за шаварем. ОСОБА_8 ніс в руках м»яч. В цей час на дорозі стояла маршрутка, ОСОБА_8 за нею переходив дорогу. З центру міста їхала машина на великій швидкості, збила ОСОБА_8, поїхала далі, зупинилася далеко. У вільній розповіді не змогла пояснити про місце, де стояла. Після пред»явлення схеми до протоколу відтворення обстановки та обставин події, проведеної з нею 20.07.2010 року, вказала, що місце вказане на схемі відповідає тому місцю, де вона стояла біля подвір»я школи. Маршрутка зупинялася два рази, перший раз зупинилася на перехресті вулиць Яворницького-Сонячна, а другий раз з Сонячної-Шептицького. Другий раз зупинилася маршрутка оскільки добігав чоловік. Відстань між зупинками назвати не змогла. Під час проведення відтворення з різними швидкостями їхали автомобілі, вона вибирала той, який їхав із швидкістю в день ДТП. Вийшло більше 100 км/год. Автомобіль не гальмував, їхав постійно з одинаковою швидкістю. Вийшовши із подвір»я школи ОСОБА_8 був постійно в її полі зору. Він тримав м»яч у руках. Не могла назвати відстань, яку пройшов хлопець із-за автобуса до місця де збив автомобіль. На першому відтворенні 01.06.2010 року показувала швидкість руху автомобіля, експерт на неї тиснув, на додаткове запитання надала відповідь, що експерт більше уточнював.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомив, що 22.05.2010 року їхав маршрутним таксі Дачі-Центр-Поліклініка із вул. Радянська (Яворницького), зупинився на вул. Сонячній, підбирав людей, бачив як проїхала машина, почув удар, що було далі не бачив. По вказаному маршруті є схема руху, де визначені зупинки, не знає. Зупиняється на вимогу людей. У даному місці зупинки немає. Пасажири в цей час не виходили, лише зайшли дві людини, після чого він почав рух, але добігав ще мужчина, він сів у маршрутку, після чого поїхав. В цьому місці є два пішохідні переходи. Він стояв на вулиці Сонячна, виїзджав на Шептицького. Після того, як почув удар, глянув у дзеркало, побачив, як покотився м»яч. Як відбулося зіткнення він не бачив. Чи бачив зіткнення хтось із пасажирів, він не знає. Керував автомобілем марки Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_2. Власником автомобіля є ОСОБА_13 В цей день мав при собі посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім»я ОСОБА_13, маршрутний лист. Перебуває у трудових відносинах із приватним підприємцем ОСОБА_13 2 роки, укладено трудовий договір, який зареєстровано в центрі зайнятості. За цей випадок на нього ніхто протокол про адміністративне правопорушення не складав. В цьому місці відстань між двома пішохідними переходами 10-15 метрів. Він проїхав перший перехід, зупинився на відстані 3-4 метри від другого. Зупинка була не більше пів хвилини. Коли виїзджав, на зустріч їхав автомобіль, швидкість була не менше 60 км/год. Проїзджаючи переходи, автомобіль швидкості не змінював. Після удару, легковий автомобіль продовжив рух не змінюючи швидкості. Вважає, що сам порушив правила дорожнього руху, оскільки зупинився ближче ніж 10 метрів до пішохідного переходу. Його автомобіль не стояв на пішохідному переході. Коли проїхав пішохідний перехід, відчув удар, яку відстань проїхав, не пам»ятає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив, що в день ДТП до нього передзвонив ОСОБА_4, сказав, що приїхав із Луцька, запросив поїхати випити чаю. ОСОБА_4 під»їхав до нього додому, вони поїхали по дорозі в напрямку вулиці Яворницького, по дорозі стояла маршрутка, із-за неї вийшов хлопчик (йшов чи біг не бачив), він вдарився об машину, потім в капот, перелетів і впав. Вони проїхали далі, зупинилися, пішли до місця зіткнення. Маршрутка не стояла на проїзній частині, а була захована у вулицю. Вони їхали із центру по вул. Шептицького, їхали із швидкістю приблизно 40-50 км/год, яка точно була швидкість, сказати не може. По ходу руху був дорожній знак уступи дорогу, чи був знак пішохідний перехід, не знає. При наближенні до зебри, ОСОБА_4 не змінював режиму руху. Він знаходився на задньому сидінні автомобіля, під час руху не розмовляли. На його думку, ОСОБА_4 не мав можливості уникнути наїзду. У випадку, коли б дотримувався правил дорожнього руху, він би мав можливість уникнути наїзду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомив, що був очевидцем ДТП 22.05.2010 року. Він їхав автобусом Еталон з с. Перетоки в м. Сокаль. В м. Сокалі їхав по вулиці Шептицького, проїзджав біля школи № 5. Коли проїзджав поруч із зупинкою, що навпроти повороту до професійного училища, попереду на роздоріжжі вулиць Сонячна і Шептицького стояв автомобіль маршрутного таксі «Дачі». Коли наблизився ще на деяку відстань, побачив як хлопець відлітав в сторону бордюра з правої сторони. В цьому місці є два пішохідні переходи, а встановленої зупинки немає. Як хлопчик рухався по дорозі не бачив. Момент зіткнення не бачив. Після зіткнення зупинив свій автобус. Вперше побачив маршрутку на відстані 150 метрів від себе. Підсудний зупинив свій автомобіль після того, як розминувся з його автобусом. На його думку, пасажири його автобуса не могли досконало бачити момент ДТП, оскільки ця вулиця засаджена деревами.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 повідомила, що 22.05.2010 року в обідню пору стояла поруч із магазином Оріфлейм по вул. Шептицького, розмовляла із жінкою. Бачила як із центру проїхали два автомобіля, почула крик, повибігали люди. На її думку, автомобілі «летіли» з центру в сторону вул. Яворницького, тобто вони їхали на великій швидкості, яка конкретно була швидкість, не знає. Автомобілі були темних кольорів. До місця ДТП не підходила.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 повідомила, що в цей день поверталась додому від бабці, йшла по вул. Шептицького, почула страшний звук, і побачила, як підлетіло тіло і впало. До того зауважила, як повз неї проїхала на дуже великій швидкості машина, поряд з цим місцем зупинилася маршрутка. Самої ДТП не бачила, а почула тільки страшний звук. Під час проведення відтворення з її слів виміряли швидкість, яка становила приблизно 90 км/год. На місці ДТП є розмітка пішохідний перехід. Коли йшла то зауважила, як маршрутка зупинялась один раз, потім люди підбігали і водій зупинився знову. В якому саме місці не може сказати.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні повідомив, що 22.05.2010 року їхав автобусом з с. Перетоки на роботу. Маршрутка зупинилася на автобусній зупинці біля заводу «Квант», далі автобус поїхав по вул. Яворницького. Він побачив, як попереду зупинилось маршрутне таксі, позаду якого вибіг хлопчик за м’ячем, його збила машина, що їхала назустріч. Він стояв спереду біля водія, ДТП бачив особисто. Там були ще хлопці, але вони зразу повтікали. Хлопчик і не йшов і не біг. Машина, що його збила, їхала із швидкістю 50-60 кмгод. Маршрутка стояла біля восьмирічної школи, власне на повороті. За ДТП я спостерігав з відстані приблизно 15 м. Хлопчика машина збила на зустрічній смузі. На відтворенні його запитували і він все показував що, де, як все було.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні повідомила, що в суботу 22.05.2010 року їй подзвонили і сказали, що внук ОСОБА_8 попав в аварію. Коли приїхала на місце події, він лежав на дорозі і був накритий. Невістка сиділа там з ним на дорозі цілий час. Лише ввечері його забрали в морг, а вона пішла ночувати до невістки. Про обставини ДТП знає лише зі слів. Їй дуже важко дивитися на страждання невістки. В неї вся квартира обвішана його фотографіями та складено речі дитини. Кожен день вона їздить на цвинтар до сина і лежить там на могилі біля нього. На це все неможливо дивитись, вона вже вся почорніла з горя.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні повідомила, що по вул.Яворницького, 1 винаймала будинок з 19.08.2009 по 27.08.2010 р. В момент ДТП 22.05.2010 року вона вдома не була. Подзвонив її чоловік ОСОБА_11, повідомив, що біля будинку сталась аварія. Коли прийшла додому, хлопчик лежав накритий одіялом на дорозі. Чоловік був дуже схвильований, не бажав розповідати про обставини аварії, лише казав берегти дітей, не відпускати їх самих через дорогу. Наступного дня чоловік розповів, що хлопчик ішов через пішохідний перехід, спереду стояла маршрутка і він її обминав позаду. Ще чоловік розповідав, що хлопчик відлетів від пішохідного переходу, аж до їх будинку. Зі слів чоловіка, швидкість автомобіля була поза 100 кмгод. Хлопчик переходив дорогу через пішохідний перехід. Машина їхала не зупиняючись. Про все дослівно чоловік їй розповів вже на другий день, бо в день ДТП в нього був шок і він не міг про це говорити.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні повідомив, що коли відбулася подія не пригадує, проте, в один із днів червня 2010 року він був на чергуванні. Отримавши повідомлення від оперативного чергового, о 14-15 год. виїхав на місце події. Хлопчик лежав на дорозі, ближче до узбіччя. Ще там була машина швидкої допомоги, яка від’їжджала. Автомобіль стояв за 200 м. від місця ДТП. Через кілька годин приїхав слідчий зі Львова. Крім нього на місці ДТП були ще дізнавач ОСОБА_22, оперуповноважений ОСОБА_23, їм доручив опитувати сусідів та перехожих, водія маршрутки. Він склав схему та протокол огляду місця події. В цей самий день скерував матеріали у ВР ДТР. В протоколі відобразив все те, що було на місці події, зокрема, дитячі тапочки. На дорозі не було слідів гальмування автомобіля. Для себе зробив висновок, що автомобіль, який вчинив ОСОБА_26, рухався із швидкістю, яка на цій ділянці не є дозволеною. Де був тапок – це фактичне місце наїзду на хлопчика, а оскільки відстань до місця, де лежало тіло є великою, тому прийшов до висновку, що швидкість автомобіля також була великою.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні повідомила, що в день, коли відбулося ДТП, їй зателефонували, розповіли про те, що сталося і вона відразу пішла на місце. На місці ДТП їй розповіли, що водій ОСОБА_4 наїхав на внука ОСОБА_8 і що дитина підлетіла вверх, зробила петлю і впала на дорогу. Її дочка на даний час в такій депресії, що неможливо на це все дивитися. ОСОБА_8 був надзвичайно розумною дитиною.  Мати підсудного їй відповіла, що ОСОБА_4 не чоловіка забрав дочці, а дитину. Підсудний ні разу не прийшов до них, щоб вибачитись, поцікавитись, як вони живуть, як все терплять, а лише прийшов, коли йому наказав слідчий. На дорозі була 20-метрова траєкторія з крові. Водій маршрутки сказав, що ОСОБА_4 взагалі не гальмував і поїхав би собі далі, якби не побачив, що він виходить з маршрутки. Підсудний зовсім не кається у вчиненому. Тільки жінка його зупиняла її в місті і просила, щоб його не садили. Просить звернути увагу на те, що ОСОБА_4 взагалі не гальмував, хоче щоб його покарали по всій суворості.

З досліджених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_25, наданими ним на досудовому слідстві встановлено, що 22.05.2010р. приблизно о 14 год. 30 хв. він разом із своїм малолітнім сином сідав у маршрутне таксі марки "Мерседес-Бенц 208" білого кольору із зеленою полосою, яке зупинилося на розі вул. Сонячна-Шептицького в м. Сокалі. Його син зайшов перший у салон мікроавтобуса, а він слідом за ним. У маршрутне таксі більше ніхто за ним не заходив. Він дав гроші за проїзд водієві та поглянув в середину салону, щоб подивитися, де знаходиться його син. В цей час він почув сильний глухий звук, після чого зрозумів, що відбулась ДТП. Водій маршрутного таксі не залишився стояти на місці, а відразу ж поїхав по маршруту. Коли він сідав у маршрутне таксі, воно знаходилося передньою частиною на горизонтальній дорожній розмітці. Механізму розвитку ДТП він не бачив.      

т. 1 а.с. 109

Під час проведення огляду місця події 22.05.2010 року встановлено, що місцем дорожньотранспортної події є територія проїзної частини  вулиці Яворницького навпроти господарства №1 в  м. Сокалі. Автомобільна дорога в дії дорожніх знаків "пішохідний перехід". Стан покриття дороги – сухе. Автомобіль марки “DACIA LOGAN 90L”, реєстраційний номер НОМЕР_1, на вул. Яворницького, знаходиться навпроти господарства №15, на автомобільній дорозі з правої сторони, на відстані 107,3м. від місця розташування трупа. Труп малолітнього ОСОБА_8 знаходиться на автодорозі поруч із бордюрним каменем з лівої сторони, навпроти господарства № 10 по вул. Яворницького.  Сліди шин та гальмування на автомобільній дорозі відсутні. На автомобільній дорозі є незначні змазані плями червоно-бурого кольору, довжиною 15 метрів. З місця події  вилучено: резинові дитячі тапочки синього кольору, футбольний м"яч, автомобіль марки “DACIA LOGAN 90 L”, реєстраційний номер НОМЕР_1, який доставлено на арештмайданчик Сокальського РВ ГУМВСУ у Львівській області.

т. 1 а.с. 5-22

З протоколу огляду транспорту від 22.05.2010 року – автомобіля “DACIA LOGAN 90 L” реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлено, що на автомобілі виявлено наступні пошкодження: деформований капот та декоративна решітка радіатора, деформований передній номерний знак, тріснуте переднє вітрове скло посередині автомобіля у верхній частині. Стан рульового управління, гальмівної системи, коліс, освітлювальних приладів та попереджувальних сигналів, інших агрегатів та механізмів - технічно справний.  

т. 1 а.с. 23

За наслідками проведеної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 (висновок експерта №026/2010 від 09.06.2010 року) на трупі виявлено наступні пошкодження: крововиливи в м"які тканини внутрішньої поверхні м"яких покровів правої половини волосистої частини голови, лінійний перелом склепіння та основи черепа, крововиливи в м"які оболонки головного мозку; пошкодження м"яких оболонок та розчавлення речовини головного мозку; перелом шийного відділу хребта; крововиливи під плевру легенів та в легеневу тканину; поперечно-відламковий перелом правої стегнової кістки на висоті приблизно 55см. від підошви стопи; садна на голові, тулубі та кінцівках, а також ознаки загального струсу тіла у вигляді крововиливу в вінцеву зв"язку печінки, крововиливу в ділянку воріт правої нирки та в жирову клітковину правого наднирника, які утворилися від дії твердих тупих предметів, одночасно або у швидкій послідовності одне за одним, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і перебувають в прямому причинному зв"язку з настанням смерті.

Множинність, поєднаність, характер та локалізація пошкоджень свідчать про те, що вони утворилися в результаті травми легковою автомашиною, а саме, від удару виступаючими частинами автомобіля та наступними фазами даного виду травм: закидання тіла на капот, падіння тіла на дорожнє полотно, ковзання тіла по дорожньому полотні. Характер перелому правої стегнової кістки дає підставу стверджувати, що первинний контакт транспортного засобу відбувся із зовнішньою поверхнею правої нижньої кінцівки потерпілого.

При судово-медичному дослідженні трупа не виявлено слідів волочіння та переїзду тіла.

При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_8 алкоголю не виявлено. Кров від трупа ОСОБА_8 відноситься до групи А (другої групи).

Причиною смерті ОСОБА_8 стала тупа, поєднана травма голови, шиї, тулуба та кінцівок, яка супроводжувалась травматичним шоком тяжкого ступеня, обумовила зупинку серцевої діяльності і дихання, припинення функцій центральної нервової системи.

т. 1, а.с. 57-66

Згідно із висновку судової автотехнічної експертизи № 1\243 від 12.07.2010 року, у представленого на дослідження автомобіля “DACIA LOGAN 90 L” реєстраційний номер НОМЕР_1 не було виявлено будь-яких технічних несправностей робочої та стоянкової систем, а також системи рульового управління.

т. 1, а.с. 71-76

Під час проведення судово-трасологічної експертизи (висновок № 1\242 від 29.07.2010 року) встановлено, що місце наїзду автомобіля “DACIA LOGAN 90 L” реєстраційний номер НОМЕР_1 на малолітнього пішохода ОСОБА_8 знаходиться в районі перехрестя вул. Шептицького-Сонячна м. Сокаль, на правій смузі руху проїзної частини дороги вул. Шептицького, в районі місця фіксації сліду "тапок на ліву ногу".

т. 1, а.с. 81-83

Проведеною по справі судово-автотехнічною експертизою (висновок експерта № 1/341 від 28.07.2010р.) встановлено, що при заданих слідством варіантах № 1-3 вихідних даних, з технічної точки зору причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стали невідповідаючі технічним вимогам п.п. 1.5, 1.10 (стосовно термінів «дорожні умови», «дорожня обстановка», «небезпека для руху»), 2.3.б, 12.3 Правил дорожнього руху України дії водія автомобіля “DACIA LOGAN 90 L”, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4, які виразилися в тому, що він з заданого слідством моменту виникнення небезпеки для руху не вжив заходів до застосування своєчасного екстреного гальмування з метою уникнення наїзду на малолітнього пішохода ОСОБА_8          

т. 1, а.с. 148 -152

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_26 повідомив, що він проводив судово-автотехнічну експертизу, за наслідками якої склав висновок № 1/341 від 28.07.2010 року. В повному об’ємі підтверджує висновки, викладені за наслідками експертизи. Під час проведення експертизи шляхом проведення розрахунків в залежності від кожного варіанту встановив, що водій ОСОБА_4 мав можливість уникнути наїзду на пішохода. Кожен механізм розвитку досліджувався окремо. Застосував методику, згідно із якої визначалася величина повного зупинного шляху і порівнював із відстанню, на якій знаходився автомобіль в момент виникнення небезпеки для руху. Наприклад, по варіанту № 1: швидкість автомобіля 50 кмгод, час існування небезпеки – 2,5 сек., величина зупинного шляху при цьому складає – 31,2...31,3м. В момент виникнення небезпеки для руху автомобіль знаходився на відстані  - 36,1...37,5м. Таким чином величина зупинного шляху менша за величину відстані автомобіля до місця наїзду в момент виникнення небезпеки для руху. При різних швидкостях показники вимірювань змінюються. При більшій швидкості збільшується величина повного зупинного шляху. Тому час існування небезпеки змінився, це згідно даних, які надало слідство. При швидкості 100 кмгод. повний зупинний шлях складатиме 88,1...92.5м. При цьому варіанті небезпека виникає на відстані 137,5...146,4м., а час існування небезпеки 4,95...5,27 сек. (дані надані слідством). Розрахунок проводився відповідно до дорожньої обставини, так само і час реакції водія брався в залежності від дорожньої обстановки. Всі три варіанти розвитку подій отримані з відтворень на яких він був присутній і вони є об’єктивними. Всі три варіанти могли мати місце, якщо б один з варіантів не міг мати місце він би не брався до уваги. Малюнок у висновку експерта - це схематичне зображення про виявлення небезпеки для руху, цей малюнок не відповідає обстановці ДТП. Заокруглення дороги йому не відоме. Радіус повороту вимірюється тоді, коли водій автомобіля не справився з керуванням і виїхав за межі дороги. Радіус впливає в цілому на видимість елементів дороги (видимість геометричних параметрів дороги). Радіус в даному випадку не вимірювався оскільки не було змісту. Оскільки не було погіршення видимості пішохода за задньою частиною мікроавтобуса,  формулу, викладену у підручнику «Експертиза ДТП», під редакцією ОСОБА_27 (ст.112), глава 20 «Наїзд на пішохода при оглядовості, яка обмежена нерухомою перешкодою», не використовував. Коли вперше водій побачив пішохода, який вийшов ззаду автобуса, повинен вжити заходів до гальмування. Як експерт досліджував технічну сторону ДТП, а питання де стояв водій маршрутки, це питання не відноситься до компетенції експерта автотехніка. Дії водія ОСОБА_14 не мають значення для визначення причинно-наслідкового зв’язку, тому що небезпека для руху виникла  для водія ОСОБА_4 і він мав вжити заходів для  уникнення наїзду. Чи порушував ОСОБА_14 вимоги правил дорожнього руху, чи ні, небезпека для руху була лише для ОСОБА_4. Якби не було автомобіля Мерседес, то дорожня обстановка була б тотожною, окрім того, що пішохід виходив не з-за нерухомого об’єкта, а з тротуару чи узбіччя і при цьому для водія ОСОБА_4 час його реакції був би іншим. Експерт надає технічну оцінку діям пішохода, останній не керує джерелом підвищеної небезпеки, тому не дається оцінка, дії може оцінити слідчий та суд. Пішохід є учасником дорожнього руху. Дії пішохода в причинно-наслідковому зв’язку із настанням даної пригоди будуть тоді, коли у водія транспортного засобу не буде технічної можливості шляхом екстреного гальмування уникнути наїзду. Якщо б водій не мав можливості зупинитися, тоді б причиною стали дії пішохода. Якщо б не було вини ОСОБА_4, тоді б досліджувалися інші дії. Діям пішохода і водія ОСОБА_14 не давав оцінку і дослідження не проводив.

Згідно даних інформаційної системи ДАІ від 05.08.2010р., власником автомобіля легкового седана-В марки “DACIA LOGAN 90 L”, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2

т. 1,  а.с. 231-232

Проведеною по справі комісійною судово-автотехнічною експертизою (висновок № 73 від 31.03.2011 року) встановлено, що при заданих вихідних даних (по тих варіантах, які можуть бути технічно-спроможними) причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є та обставина, що водій ОСОБА_4 при русі на тій ділянці в м. Сокалі, де була максимально дозволена швидкість руху 60 км/год, не тільки вибрав таку швидкість (78…79 км/год), яка перевищувала допустиме значення, а й з моменту виникнення небезпеки для руху (моменту появи у його полі зору малолітнього хлопчика ОСОБА_8, який рухався зліва на право відносно напрямку руху автомобіля «Дачія-Логан», реєстраційний номер НОМЕР_1) своєчасно не застосував екстреного гальмування.

т. 3, а.с. 7-37

Оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху та експулатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки даним діянням спричинено смерть малолітньому потерпілому ОСОБА_2

Суд оцінює не визнання вини підсудним та надані ним показання, що основною причиною ДТП є те, що хлопчик раптово вибіг перед автомобілем, відповідно, він не мав можливості уникнути наїзду, як неправдиві, такі, що не відповідають обставинам справи та спростовуються іншими доказами по справі, надані з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене діяння.

Покази підсудного спростовані показаннями свідків ОСОБА_10 ОСОБА_15, висновками судових трасологічної, автотехнічної та комісійної автотехнічної експертиз, протоколами огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, огляду речових доказів та іншими доказами.

Зокрема, під час проведення відтворення обстановки та обставин події із свідком ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 136-138) свідок детально розповіла та на місці показала місце, з якого вона спостерігала розвиток дорожньо-транспортної пригоди (на правому тротуарі вул. Сонячна по ходу руху транспорту у напрямку вул. Шептицького біля середньої загальноосвітньої школи № 5, на віддалі приблизно 15 метрів від перехрестя вул. Шептицького-Сонячна, із цього місця можна добре бачити рух через зазначене перехрестя). Також, свідок вказала на місце, де був розташований автобус «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2, траєкторію руху пішохода ОСОБА_8, по якій він переходив проїзну частину дороги вул. Шептицького позаду Мікроавтобуса. З показань свідка визначено середню швидкість руху малолітнього ОСОБА_8, яка становила 0,5 сек або 2,1 км/год. Також, визначено, що в момент об»єктивної появи в полі зору водія ОСОБА_4 малолітнього пішохода ОСОБА_8, згідно версії розвитку ДТП, запропонованої свідком ОСОБА_10, керований ним автомобіль від місця наїзду знаходився на віддалі 166 метрів, а пішохід відповідно – 3 метри. Видимість елементів дороги з робочого місця водія в умовах ДТП складає понад 300 метрів.

В свою чергу, під час проведення відтворення обстановки та обставин події із ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 129-132) встановлено місце наїзду на пішохода автомобілем під керуванням ОСОБА_4 (з його показань), місце розташування мікроавтобуса «Мерседес-Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_2, проведено експерименти із визначення швидкості руху пішохода (1,94 м/с, або 7,0 км/год). Також, встановлено видимість пішохода з робочого місця водія із-за задньої частини, яка настає на відстані 36,5м.

Технічна спроможність даних, отриманих під час проведення відтворення обстановки та обставин події перевірялася під час проведення комісійної автотехнічної експертизи, і у п. 9.1 висновку комісійної судово-автотехнічної експертизи № 73 від 31.03.2011 року зазначено, що не встановлено підстав технічного характеру щоб стверджувати про необґрунтованість заданого судом моменту виникнення небезпеки для руху водієві ОСОБА_4

Разом з тим, у п. 11.1 резолютивної частини висновку комісійної судово-автотехнічної експертизи № 73 від 31.03.2011 року визначено, що виходячи із зафіксованих при огляді місця ДТП даних стосовно кінцевого положення тіла потерпілого, слідів його переміщення від місця наїзду і до цього кінцевого положення (в тому числі предметів взуття), даних стосовно розташування місця наїзду згідно показів свідка ОСОБА_10 та підсудного ОСОБА_4 (які вони надали при відповідних відтвореннях обстановки та обставин події), методичних підходів, які наведені на сторінці 677-книги «Wypadki drogowe. Vademecum bieglego sadovego» (Краків, Інститут судових експертиз, 2002), у момент наїзду швидкість руху автомобіля «Дачіа-Логан», реєстраційний номер НОМЕР_1 могла складати: 79 км/год виходячи із даних свідка ОСОБА_10 про місце наїзду та 78 км/год виходячи із даних підсудного про місце наїзду.

Крім цього, згідно із п. 9.2.1;13.1;14.1 резолютивної частини висновку, при вихідних даних стосовно обставин руху пішохода до наїзду, заданих свідком ОСОБА_10, а також як при швидкості руху автомобіля «Дачіа-Логан», реєстраційний номер НОМЕР_1 79 км/год, так і (тим більше) за умови руху із допустимою швидкістю 60 км/год, водій ОСОБА_4 мав технічну  можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування гальмування (при цьому не було необхідності у застосуванні екстреного гальмування, а достатньо було застосувати гальмування і меншої ефективності, але достатньої для зупинки  до лінії руху пішохода).

Також, відповідно до п. 18,19,20,21 резолютивної частини висновку у заданій дорожній ситуації перевищення водієм ОСОБА_4 швидкості руху (78…79 км/год проти допустимої 60 км/год) та несвоєчасність застосування цим водієм екстреного гальмування, з технічної точки зору, перебувають у причинно-наслідковому зв»язку з фактом ДТП, а ця обставина, у свою чергу, означає, що у заданій дорожній ситуації дії водія ОСОБА_4 з технічної точки зору, не відповідали вимогам п.п. 1.5, 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпунктів «б» і «д»); 11.2;12.3;12.4 та 12.9 (підпункту «б») Правил дорожнього руху.

Разом з тим, у п.23,24 резолютивної частини висновку вказано, що в заданій дорожній ситуації пішохід ОСОБА_8 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.10 (в частині значення терміну «пішохідний перехід»); 4.7.;2.10;4.14 (підпунктів «а», «б») ПДР, у відповідності до яких вказаний пішохід повинен був переходити через проїзну частину вул. Шептицького по розмітці 1.14.1 («зебра»), а саме перед стоячим мікроавтобусом «Мерседес-Бенц-208» під керуванням водія ОСОБА_14, така траєкторія руху пішохода могла б забезпечити водіям транспортних засобів, які рухалися з боку вул. Шептицького в напрямку до вул. Яворницького (в тому числі й водієві ОСОБА_4) можливість своєчасно побачити пішохода, який рухається по нерегульованому пішохідному переході і дати йому дорогу (оскільки пішохід, який рухається по нерегульованому пішохідному переході, згідно вимог п. 4.16 (підпункту «а») ПДР має право на перевагу.

В ході розгляду справи встановлено, що малолітній пішохід ОСОБА_8 вийшов із-за задньої частини зустрічного мікроавтобуса марки "Мерседес Бенц-208", реєстраційний номер НОМЕР_2, який зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.7 Правил дорожнього руху водії, пішоходи та пасажири зобов»язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти.

Разом з тим, на етапі розвитку дорожньої ситуації, пов»язаному із рухом автомобіля «Дачіа-Логан» НОМЕР_1 по вул. Шептицького у напрямку нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівним знаком 5.35.1 і на якому водій ОСОБА_4 ще не мав об»єктивної можливості побачити малолітнього пішохода ОСОБА_2, цей водій повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.5; 1.10 (в частині значення термінів «видимість у напрямку руху»; «обмежена оглядовість»; «оглядовість»; «небезпека для руху»; «пішохідний перехід»); 2.3. (п «б»); 11.2; 12.4; 12.9 (підпункту «б»); 13.1; 13.3; 18.1 ПДР, у відповідності до яких водій ОСОБА_4 повинен був вести свій автомобіль із швидкістю не більше 60 км/год якомога ближче до правої межі проїзної частини вул. Шептицького, бути уважним до дорожньої обстановки, щоб відповідно реагувати на її зміну. Така зміна, враховуючи наявність попереду нерегульованого пішохідного переходу та стоячого у межах перехрестя у зустрічному напрямку маршрутного таксі, могла бути, з технічної точки зору пов»язана передусім із можливістю виходу пішохода (чи пішоходів) на смугу руху автомобіля «Дачіа».

Для можливості належного реагування водієві ОСОБА_4 необхідно було вибирати якомога більший інтервал до зустрічного мікроавтобуса, але при цьому, ще й забезпечити необхідний безпечний боковий інтервал  між правим бортом автомобіля «Дачіа» та правою межею проїзної частини.

В ході судового розгляду справи встановлено, що вказані вимоги Правил дорожнього руху ОСОБА_4 не виконав, як наслідок, перевищив допустиме значення швидкості керованого автомобіля, а з моменту виникнення небезпеки для руху (моменту появи у його полі зору малолітнього хлопчика ОСОБА_8, який рухався зліва на право відносно напрямку руху автомобіля «Дачія-Логан»), своєчасно не застосував екстреного гальмування.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що дії малолітнього пішохода ОСОБА_8 не перебувають у причинно-наслідковому зв»язку з фактом ДТП.

Що стосується покликання захисника на висновок спеціаліста автотехніка № 503 від 02.12.2010 року, складеного ОСОБА_28, відповідно до якого причиною ДТП визначено необережну, всупереч вимогам п. 1.5 ПДР і неадекватну дорожнім обставинам поведінку малолітнього пішохода ОСОБА_8, який став перетинати проїзну частину в напрямку смуги руху автомобіля Дачіа-Логан під керуванням ОСОБА_4 в той момент, коли відстань від цього легковика до місця наїзду була меншою величини повного зупинного шляху транспортного засобу, суд приходить до висновку, що вказаний висновок не може бути належним та допустимим доказом по справі.

Зокрема, відповідно до ст. 65 КПК України, доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно-небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема висновком експерта.

Відповідно до ст.ст. 9,10,16 ЗУ «Про судову експертизу» та п. 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, експертизи та дослідження проводяться фахівцями, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності і внесені до державного реєстру атестованих судових експертів.

Згідно повідомлення Львівського НДІСЕ № 1150 від 01.03.2011 року на ім»я прокурора Сокальського району, ОСОБА_28 пройшов відповідну підготовку у Львівському НДІСЕ, був атестований експертно-кваліфікаційною комісією ЛНДІСЕ 02.10.1996 року та отримав кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових експертиз за спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди», 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», про що йому видано свідоцтво № 66, реєстраційний № 61, з терміном дії свідоцтва до 02.10.2001 року.

З 02.10.1996 року по 10.08.2001 року ОСОБА_28 працював позаштатним експертом Львівського НДІСЕ, а з 10.08.2001 року відрахований із складу позаштатних експертів Львівського НДІСЕ.

У зв»язку з тим, до ОСОБА_28 з 2001 року не подавав документи на підтвердження і не підтвердив кваліфікації судового експерта, відповідно не продовжив строку дії свідоцтва № 66 від 02.10.1996 року, він як судовий експерт мав припинити свою експертну діяльність, про що в Реєстрі атестованих судових експертів Волинської області є відповідний запис.

З наведених вище підстав, суд визнає недопустимим доказом по справі  висновок спеціаліста автотехніка № 503 від 02.12.2010 року, складений ОСОБА_28, оскільки цей доказ здобутий з порушенням порядку, встановленого законом.

Разом з тим, вивченням особи підсудного ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, по місцю проживання характеризується посередньо, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, на утриманні має неповнолітню дочку ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_3, займається підприємницькою діяльністю у деревообробній галузі.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного суд визнає вчинення злочину вперше, його молодий вік, наявність на утриманні малолітньої дитини.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, суд визнає вчинення злочину щодо малолітнього.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином та характеризується необережною формою вини, сукупність пом»якшуючих та обтяжуючої обставин, тому, приходить до висновку, що ОСОБА_4 може бути виправлений лише в умовах ізоляції його від суспільства.

Все викладене в сукупності приводить суд до висновку про необхідність обрання покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі.

Також, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

По справі заявлено цивільний позов потерпілою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про стягнення солідарно відшкодування майнової шкоди в сумі 75275,23 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 200000 грн.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 змінила позовні вимоги, просить суд стягнути відшкодування майнової та моральної шкоди у частці з підсудного ОСОБА_4 та цивільного відповідача ОСОБА_6

Враховуючи доведеність вини підсудного ОСОБА_4 у порушенні  правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, що спричинило смерть ОСОБА_8, а також те, що відповідно до представлених квитанцій за надані ритуальні послуги, розрахунків витрат на харчування в день поховання, дев"ятин та сорока днів, розрахунку на встановлення пам”ятника, витрат на правову допомогу, транспортних витрат, сума майнових витрат потерпілої ОСОБА_1 становить 61135,63 грн., суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 75275,23 грн. майнової шкоди підлягає до задоволення частково на суму 61135,63 грн.

Крім цього, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв”язку з ушкодженням здоров”я, у душевних страждання, яких фізична особа зазнала у зв”язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім”ї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В судовому засіданні встановлено, що злочинними діями підсудного потерпілій  ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв”язку із трагічною смертю малолітнього сина, погіршенням стану власного здоров”я внаслідок даних подій.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, суд враховує характер вчиненого діяння підсудним, а саме, що вчинений ним злочин характеризується необережною формою вини, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, а також вимоги розумності та справедливості, тому, позовну вимогу про відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 200000 грн., суд задовольняє частково, на суму 150000 грн.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 1187 ЦК України,  якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом сприяла недбалість її власника, шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що  мають істотне значення.

Згідно даних інформаційної системи ДАІ, станом на 22.05.2010 року власником автомобіля "Дачіа-Логан", реєстраційний номер НОМЕР_1 був ОСОБА_6.

Під час розгляду кримінальної справи судом встановлено, що в момент ДТП 22.05.2010 року ОСОБА_4 керував автомобілем марки “Дачіа-Логан”, реєстраційний номер НОМЕР_1 у відсутність в автомобілі власника, без тимчасового реєстраційного талону, або іншого уповноважуючого на право керування ним документу.

В свою чергу, надаючи в судовому засіданні пояснення цивільний відповідач  ОСОБА_6 повідомив, що напередодні ДТП він передав в користування власний автомобіль ОСОБА_4, який не вписаний у свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також не надавав йому доручення на право керування цим автомобілем.

Таким чином, неправомірному заволодінню ОСОБА_4 транспортним засобом, сприяла недбалість власника ОСОБА_6

Відповідно, шкода завдана діяльністю щодо використання даного автомобіля, повинна відшкодовуватися ними спільно.

В свою чергу, істотне значення для вирішення питання про визначення часток, у яких необхідно стягувати відшкодування заподіяної шкоди має те, що шкода потерпілій заподіяна винними діями ОСОБА_4, який грубо порушив Правила дорожнього руху.

З огляду на це, відшкодування заподіяної шкоди має бути здійснене підсудним ОСОБА_4 у частці 8/10 та цивільним відповідачем ОСОБА_6 у частці 2/10.

Судові витрати по справі в сумі 5799,60 коп. за проведення судових авто технічних та транспортно-трасологічних експертиз суд стягує із ОСОБА_4 в користь НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області.

Речовий доказ по справі – автомобіль Дачіа-Логан, реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні на арештмайданчику Сокальського РВ ГУМВСУ у Львівській області, на який одночасно накладено арешт в рахунок забезпечення цивільного позову по справі, до вирішення питання відшкодування цивільного позову в частині, яка стягнута із власника автомобіля ОСОБА_6, залишити на зберіганні в Сокальському РВ ГУМВСУ у Львівській області.

Інші речові докази по справі – футбольний м»ячик та одну пару дитячих тапочок синього кольору, які знаходяться на зберіганні у ВР ДТП СУ ГУМВСУ у Львівській області – знищити, оскільки заінтересовані особи не просили про передачу їм вказаних доказів.

Заходи забезпечення цивільного позову у виді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_4, а також у виді арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_6, в тому числі на автомобіль Дачіа-Логан, реєстраційний номер НОМЕР_1 та ј частину квартири в АДРЕСА_2 залишити без змін до виконання вироку в частині стягнення відшкодування завданої майнової та моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

Визнати винним та обрати ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України 6 (шість) років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту із зали суду.

Строк відбуття покарання рахувати з 31.05.2011 року.

Позовну заяву потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 у розмірі 8\10 частки та ОСОБА_6 у розмірі 2\10 частки в користь ОСОБА_1 61135 (шістдесят одну тисячу сто тридцять п»ять) грн. 63 коп. відшкодування завданої майнової шкоди та 150000 (сто п"ятдесят тисяч) грн. відшкодування завданої моральної шкоди.

Судові витрати 5799 (п"ять тисяч сімсот дев"яносто дев"ять) грн. 60 коп. за проведення судових авто-технічних та транспортно-трасологічних експертиз стягнути з ОСОБА_4 в користь НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській області.

Заходи забезпечення цивільного позову у виді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_4, а також у виді арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_6, в тому числі на автомобіль Дачіа-Логан, реєстраційний номер НОМЕР_1 та ј частину квартири в АДРЕСА_2 - залишити без змін до виконання вироку в частині стягнення відшкодування завданої майнової та моральної шкоди.

Речові докази: автомобіль марки “DACIA LOGAN 90 L” реєстраційний номер НОМЕР_1 - залишити на зберіганні на арештмайданчику Сокальського РВ ГУМВСУ у Львівській області; футбольний м"яч та одну пару дитячих тапочок синього кольору, що знаходяться на зберіганні у ВР ДТП СУ ГУМВСУ у Львівській області  - знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб з часу його оголошення.  

Головуючий:А. В. Ніткевич