КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-5252/09/0270 (у 2-ох томах) Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.О.
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
У Х В А Л А
Іменем України
"26" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий –суддя Грибан І.О.
судді Парінов А.Б., Губська О.А.
за участі :
секретар с/з Самсонюк В.А.
представник позивача Гонковський Д.А.,Бондар М.В.
представник відповідача Лесик В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Груп-02»до Державної податкової інспекції у м.Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2009 року –
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення від 7.12.09 р. № 0003272310/0.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 71 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі направлень від 30.10.2009 р. № 352/23 та від 13.11.2009 р. № 374/23 виданих ДПА у Вінницькій області, державними податковими ревізорами–інспекторами проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Стар Груп-02»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.04.2007р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2007 р. по 30.06.2009р., за результатами якої складено акт №275/23/34504557 від 26.11.2009 р. (далі - Акт).
Пунктом 3.1.2 Акту відображено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме –віднесення до складу валових витрат витрати на послуги оренди, суборенди офісного та складських приміщень в 2 кварталі 2007 р. в сумі 30000 грн., в 3 кварталі 2007 р. в сумі 30000 грн., в 4 кварталі 2007р. в сумі 300 грн., в 1 кварталі 2008р. в сумі 30000 грн., в 2 кварталі 2008р. в сумі 30000 грн., в 3 кварталі 2008р. в сумі 66000 грн., в 1 кварталі 2009р. в сумі 54950 грн., в 2 кварталі 2009р. в сумі 43400 грн. відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаний період. При цьому податковий інспектор дійшов висновку про заниженні податку на прибуток та безпідставне віднесення позивачем цих сум на витрати враховуючи відсутність у вказаних документах інформації про місце їх складання.
На підставі Акта податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0003272310/0 від 7.12.2009 року, яким визначено суму податкового зобов’язання за основним платежем 195917 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 79656 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено вартість послуг до складу валових витрат, а відповідачем не доведено законність та правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції з даним висновком суду першої інстанції погоджується зважаючи на наступне.
Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. вказаної статті встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.3.9 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, зокрема, передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З викладеного слідує, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає як підставу для не включення до валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими (розрахунковими, платіжними та інших документів) первинними документами бухгалтерського обліку взагалі.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» поняття «Первинний документ»визначено як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція –дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій податковим інспекторам при проведені перевірки надано як акти здачі-прийняття виконаних робіт, так і договори оренди, що стали підставою для надання послуг, платіжні документи, що підтверджують проведення оплати за надані послуги та банківські виписки.
При цьому, сам факт здійснення господарських операцій податковим органом не оспорювався і висновок про нікчемність правочинів в акту перевірки не міститься.
Таким чином, колегія суддів вважає , що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутність «місця складання»на актах здачі-прийняття робіт не спростовує факти здійснення господарських операцій (фактичного надання послуг) та використання їх підприємством у власній господарській діяльності, а також щодо правомірності включення вартості вищезазначених послуг до складу валових витрат без порушення вимог пункту 5.1, підпункту. 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства».
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці –залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
суддя А.Б.Парінов
суддя О.А.Губська