Справа № 2-1169 2009р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2009 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: О.Л. Бескровної

при секретарі: Г.В.Тюшкевич

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ленінської районної у м. Донецьку ради про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю та визнання права власності у порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю та визнання права власності у порядку спадкування. В обгрунтування своїх вимог вказала, що з січня 2003 року вселилася в будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, якій належав ОСОБА_2 на підставі договору на право будівництва та безстрокового користування земельною ділянкою, посвідченого Першою Донецькою державною нотаріальною конторою 19.11.1954 р. Позивачка стала мешкати в ньому разом з ОСОБА_2, його дружиною -ОСОБА_3 та їх сином - ОСОБА_4. З моменту вселення до їх будинку, родина ОСОБА_2 стала вважати її членом своєї родини. Вона піклувалася про них, а вони, у свою чергу, про неї. Вона готувала їжу на всю родину, за спільні гроші купувала продукти харчування, медичні та лікарняні препарати для ОСОБА_3, яка останній рік перед своєю смертю була прикована до ліжка, та позивачка за нею постійно здійснювала догляд.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Позивачка разом з чоловіком та сином померлої несли витрати та приймали участь у її захороненні. Після її смерті разом продовжували вести спільне господарство, а також несли усі витрати, пов’язані з оплатою комунальних послуг.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, позивачка з його батьком понесли усі расходи, пов’язані з похоронами, і після смерті продовжували спільно проживати однією родиною та вести сумісне господарство. У зв’язку з тим, що у ОСОБА_2 не залишилось нікого з родичів, він запропонував заключити договір довічного утримання, який був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського округу ОСОБА_5 16.11.2005 p., та зареєстрований у встановленому порядку у КП БТІ м. Донецька. При укладенні договору довічного утримання помилково не була вказана земельна ділянка під будинком, яка на той час була власністю ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер. Позивачка його поховала, після чого стала постійно мешкати у будинку та користуватися земельною ділянкою. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 0, 0573 гектарів, розташованої за адресою місцезнаходження будинку АДРЕСА_1, який належить позивачці на праві власності відповідно договору довічного утримання від 16.11.2005 p., зареєстрованого в КП БТІ м. Донецька в книзі № 174 запис 48217. Ця земельна ділянка належить померлому на підставі державного акту про право приватної власності на землю, виданого Донецькою міською радою від 26.06.1997 р. за № 7-4575.

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 Позивачка зверталась у нотаріальну контору для прийняття спадщини, але їй відмовили, у зв’язку з чим вона вимушена звернутися до суду з позовом, як спадкоємець 4 черги по закону. Просила встановити факт спільного проживання однією сім’єю з ОСОБА_2 з 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 та визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0, 0573 гектарів, розташовану по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивачка у судове засідання не з’явилася, надала до суду заяву, згідно якої підтримала позовні вимоги та їх обґрунтування у повному обсязі і просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, згідно якої просив слухати справу у його відсутність та винести рішення на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що на підставі розпорядження виконкому Донецької міської Ради народних депутатів від 26.06.1997 р. ОСОБА_2 було видано державний акт про право власності на землю, який зареєстровано в Книзі записів державних актів за №7-4575 (а.с. 16), згідно якого йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0, 0573 гектарів, яка розташована у АДРЕСА_1. Згідно договору довічного утримання, засвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу від 16.11.2005 p., (а.с. 8-9) та зареєстрованого у встановленому порядку у КП БТІ м. Донецька за № 48217 в книзі №174 (а.с. 10), позивачці на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, згідно копії свідоцтва про смерть, актовий запис № 517 (а.с. 17). Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 0, 0573 гектарів, розташованої за адресою місцезнаходження будинку АДРЕСА_1. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає, оскільки його дружина, ОСОБА_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис про смерть №537 (а.с. 19), син, ОСОБА_4, помер ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис про смерть №596 (а.с. 20). Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадщину за законом, як спадкоємець 4 черги по закону, тобто, як така, що мешкала з спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до часу відкриття спадщини, а саме з січня 2003 p., що підтверджується копією довідки квартального комітету № 3 Ленінської районної у м. Донецьку ради (а.с. 18) та копією домової книги, згідно якої позивачка була прописана за вищевказаною адресою (а.с. 14-15).

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією родиною не менш п’яти років до часу відкриття спадщини.

На підставі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, суд вважає за необхідне встановити факт спільного проживання однією сім’єю позивачки, ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з 2003 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3, та визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0, 0573 гектарів, розташовану по АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно ст. 130 ч. 4 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст. 174, 175 ЦПК України. В даному випадку відповідач позов визнав в повному обсязі та суд має можливість ухвалити рішення згідно ст. 130 ч. 4 ЦПК України в порядку ст. 174 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 1264, 1268 та керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 130, 174 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 однією сім’єю з ОСОБА_2 з 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності в порядку спадкування за законом на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, що складається з земельної ділянки площею 0, 0573 гектарів, розташованої по АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення ухвалено суддею у нарадчій кімнаті.