Справа № 639/6627/24

Провадження № 1-в/639/609/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року                                                                              м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання в.о. начальника Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)» ОСОБА_4 про приведення вироку суду стосовно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024,

ВСТАНОВИВ:

ДУ «Холодногірська виправна колонія (№18)» (далі за текстом – ДУ «ХВК (№18)») звернулась до Жовтневого районного суду м. Харкова з клопотанням про приведення вироків Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20.04.2023 (зміненого вироком Харківського апеляційного суду від 04.07.2024) та Лозівського міського суду Харківської області від 23.02.2018 стосовно ОСОБА_5 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 (далі за текстом – Закон №3886-ІХ).

В обґрунтування клопотання ДУ «ХВК (№18)» посилалась на те, що Законом №3886-ІХ вчинення крадіжок в сумі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян віднесено до адміністративних правопорушень та відповідно декриміналізовано.

Вироком Лозівського міського суду Харківської області від 23.02.2018 ОСОБА_5 засуджено за вчинення крадіжки майна на суму, яка менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому відповідне діяння не є кримінально караним на теперішній час.

У судовому засіданні представник ДУ «ХВК (№18)» та засуджений ОСОБА_5 участі не приймали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, на адресу суду надали письмові заяви, в яких просять провести судове засідання без їх участі.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання щодо звільнення засудженого від покарання за діяння, які наразі не є кримінально караними.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши доводи клопотання, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

Станом на 01.01.2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1600 грн.

Судовим розглядом встановлено, що вироком Лозівського міського суду Харківської області від 23.02.2018 ОСОБА_5 засуджений

- за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки (за вчинення 29.01.2017 крадіжки майна вартістю 1523 грн).

- за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України  ОСОБА_5  звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Крім того, вироком Харківського апеляційного суду від 04.07.2024 (з урахуванням вироку Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20.04.2023) ОСОБА_5 засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано покарання, призначене за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.02.2018 у виді 1 місяця позбавлення волі, та ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».

З огляду на викладене, оскільки вартість майна, за крадіжку 29.01.2017 якого ОСОБА_5 засуджено вироком Лозівського міського суду Харківської області від 23.02.2018 за ч. 1 ст. 185 КК України, наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість цього майна не перевищує граничної вартості майна, за заволодіння яким наразі передбачено саме кримінальну відповідальність – 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

У зв`язку із зазначеним, оскільки кримінальна караність діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_5 , усунута, суд приходить до висновку про те, що на підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_5 необхідно звільнити від призначеного вироком Лозівського міського суду Харківської області від 23.02.2018 покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Оскільки остаточне покарання ОСОБА_5 за вироком Лозівського міського суду Харківської області від 23.02.2018 було призначено на підставі ч. 1 ст. 70 КК України з урахуванням призначеного йому покарання за цим же вироком за ч. 1 ст. 185 КК України, від якого ОСОБА_5 звільняється у зв`язку з усуненням караності діяння, – суд приходить до переконання, що ОСОБА_5 слід вважати таким, що засуджений вироком Лозівського міського суду Харківської області від 23.02.2018 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Підстави для приведення вироку Харківського апеляційного суду від 04.07.2024 (з урахуванням вироку Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20.04.2023), яким ОСОБА_5 засуджений за ч. 2 ст. 187, ст. 71 КК України (з урахуванням вироку Лозівського міського суду Харківської області від 23.02.2018) до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць з конфіскацією всього майна, що є його власністю, у відповідність до вимог Закону №3886-ІХ - відсутні.

Таким чином, клопотання ДУ «Холодногірська виправна колонія №18» підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання в.о. начальника ДУ «Холодногірська виправна колонія (№18)» ОСОБА_4 стосовно засудженого ОСОБА_5 – задовольнити частково.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Лозівського міського суду Харківської області від 23.02.2018 за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, у зв`язку з усуненням караності діяння.

Вважати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений вироком Лозівського міського суду Харківської області від 23.02.2018 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

У задоволенні клопотання в частині приведення вироку Харківського апеляційного суду від 04.07.2024 (з урахуванням вироку Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20.04.2023), яким ОСОБА_5 засуджений за ч. 2 ст. 187, ст. 71 КК України (з урахуванням вироку Лозівського міського суду Харківської області від 23.02.2018) до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць з конфіскацією всього майна, що є його власністю, у відповідність до вимог Закону №3886-ІХ – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою - з моменту вручення копії ухвали.

Суддя                                                                         ОСОБА_1