Справа № 204/1929/24

Провадження № 2/204/1906/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючої                                                        судді Токар Н.В.,

за участю секретаря                                                Кислиця Є.Ю.,

за участю позивача                                                 ОСОБА_1 ,

за участю представника позивачів                                адвоката Фрідман В.Б.,

за участю представників відповідачів                                адвоката Шпакової Т.С.,

Ярличенко І.В., Трикоз О.В.,

ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ,  ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф.Руднєва» Дніпровської міської ради, Департаменту охорони здоров`я населення Дніпропетровської міської ради, Дніпровської міської ради, Міністерства охорони здоров`я України, третя особа - Державна Казначейська служба України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів – Комунальне підприємство «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» Дніпропетровської обласної ради про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовною заявою  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф.Руднєва» Дніпровської міської ради, Департаменту охорони здоров`я населення Дніпропетровської міської ради, Дніпровської міської ради, Міністерства охорони здоров`я України, третя особа - Державна Казначейська служба України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів – Комунальне підприємство «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» Дніпропетровської обласної ради про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина.

Через систему «Електронний суд» представником відповідача Комунального некомерційного підприємства «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф.Руднєва» Дніпровської міської ради були подані заяви:

1)про забезпечення доказів у справі шляхом витребування копії матеріалів кримінального провадження №12023041680000915 від 11.08.2023, що підтверджують якість надання медичної допомоги пацієнту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 09.08.2023 по 12.08.2023; копії медичних документів пацієнта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які наявні в матеріалах кримінального провадження №12023041680000915 від 11.08.2023 та були вилучені в КНП «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф.Руднєва» Дніпровської міської ради, а також в Комунальному підприємстві «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» Дніпропетровської обласної ради; копії висновків, складених за результатом проведення експертиз та/або лабораторних досліджень в межах кримінального провадження №12023041680000915 від 11.08.2023;

2)про забезпечення доказів шляхом призначення у справі комісійної судово-медичної експертизи; витребування у ВП №6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровської області та Західної окружної прокуратури міста Дніпра копій матеріалів кримінального провадження №12023041680000915 від 11.08.2023, що підтверджують якість надання медичної допомоги пацієнту ОСОБА_4 , копій медичних документів пацієнта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які наявні в матеріалах кримінального провадження №12023041680000915 від 11.08.2023 та були вилучені в КНП «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф.Руднєва» Дніпровської міської ради, а також в Комунальному підприємстві «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» Дніпропетровської обласної ради; копій висновків, складених за результатом проведення експертиз та/або лабораторних досліджень в межах кримінального провадження №12023041680000915 від 11.08.2023.

В судовому засіданні представник відповідача – Комунального некомерційного підприємства «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф.Руднєва» Дніпровської міської ради клопотання підтримала.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти клопотання.

Представник позивачів - адвокат Фрідман В.Б. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання зазначивши, що представником відповідача КНП «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф.Руднєва» ДМР вже подавались аналогічні клопотання, в задоволенні яких судом було відмовлено, крім того, заявляючи перед судом клопотання про призначення у справі експертизи, сторона відповідача зловживає своїми процесуальними правами, передбаченими ст.44 ЦПК України, тому, просив відмовити.

Представники відповідачів Департаменту охорони здоров`я населення Дніпропетровської міської ради та представник Дніпровської міської ради у судовому засіданні, кожен окремо, не заперечували проти задоволення клопотання.

Представник відповідача Міністерства охорони здоров`я України просила провести розгляд справи за їх відсутності.

Представник третьої особи Комунального підприємства «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» Дніпропетровської обласної – не з`явилась в судове засідання.

У судове засідання представник третьої особи Державної Казначейської служби України не з`явився, належним чином та своєчасно сповіщений про час та місце розгляду справи.

Вислухавши думку учасників процесу, які з`явились в судове засідання, суд приходить до наступних висновків.

У частинах 1, 2 статті 2 ЦПК України передбачено, що  завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Нормою ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Частиною 2 ст.116 ЦПК України передбачено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначаються: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

За змістом наведених норм обов`язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.

Процесуальний механізм забезпечення доказів застосовується у тих випадках, коли існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Подана заява про забезпечення доказів не містить обґрунтування наявності ризиків чи загрози того, що докази, про забезпечення яких порушує питання представник відповідача КНП «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф.Руднєва» ДМР, можуть бути втрачені, або що їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим.  

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі за №9901/385/19 дійшла висновку, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Таким чином, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку ст.ст.116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи у відповідності до ст.84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.

Для вирішення питання про забезпечення доказів, слід враховувати положення ст. 116 ЦПК України, а саме те, що така процесуальна дія може бути вчинена судом, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Крім того, процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Звернення до суду із відповідною заявою це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об`єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

В той же час, заявником не зазначено, яким чином витребування доказів стане неможливим або утрудненим в майбутньому, не вказано, яким чином письмові докази будуть втрачені або збирання/подання таких доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Жодних доказів на підтвердження даних обставин заявником не надано.

Аналогічно, з тих самих обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення доказів шляхом призначення у справі комісійної судово-медичної експертизи та витребування документів.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Враховуючи наведене, заяви про забезпечення доказів є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.116-118 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача Комунального некомерційного підприємства «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф.Руднєва» Дніпровської міської ради про забезпечення доказів у справі шляхом витребування копії матеріалів та про забезпечення доказів у справі шляхом призначення у справі комісійної судово-медичної експертизи та витребування копій матеріалів – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                         Н.В. Токар